Провадження № 22-ц/774/5744/15 Справа № 194/949/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Пономаренко І. П. Доповідач - Григорченко Е.І.
Категорія 5
04 червня 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Судді-головуючого: Григорченка Е.І.
Суддів колегії: Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.О.
при секретарі Порубай М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа Павлоградська товарна біржа, про встановлення факту окремого проживання подружжя за час шлюбу, визнання правочину дійсним, визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частку майна у спільній сумісній власності подружжя,
ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року, де ставить питання про скасування рішення в частині відмови встановлення факту окремого проживання подружжя та задоволення зустрічного позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково, визнано дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна - квартини АДРЕСА_1 в м. Тернівка, що укладений 07 грудня 2000 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, і зареєстрований Павлоградською товарною біржою за № 12/08-НДТ. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволений, визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку квартини АДРЕСА_1 в м. Тернівка. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 вересня 1987 року, який розірваний 23 червня 2006 року (а.с12).
07 грудня 2000 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який зареєстрований Павлоградською товарною біржею за №12/08-НДТ, право власності в КП «Тернівське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за покупцем позивачем ОСОБА_5 (а.с.16).
Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у позові ОСОБА_5 про встановлення факту окремого проживання і задоволення зустрічного позову про визнання за ОСОБА_6 право власності на ? частку квартири, оскільки квартира придбана в період шлюбу. Позивач ОСОБА_5 не довів, що спірна квартира придбана саме за особисті кошти та після припинення ведення спільного господарства з ОСОБА_6
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями свідків та самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст.ст. 22, 24, 28 КПШС України, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, яка була придбана в період шлюбу сторонами у справі за спільні кошти, тому задовольнив позовні вимоги.
Приведені в апеляційній скарзі доводи, що суд не взяв до уваги рішення Павлоградського міськрайонного суду від 08.06.2006 року, яким розірвано шлюб та встановлено факт припинення шлюбних відносин, яке є преюдиційним, не можуть буди підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки зазначене рішення в частині припинення шлюбних відносин є неконкретним, тому суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини, прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем придбання квартири саме за особисті кошти та після припинення ведення спільного господарства з ОСОБА_6
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції керувався СК України а не КпШС України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки норми СК України, на які послався суд, зокрема ст. 60, 70 СК України та ст. 22, 28 КпШС України щодо підстав набуття спільної сумісної власності подружжя та рівності часток майна подружжя, є схожими, а тому таке порушення судом першої інстанції норм матеріального права не вплинуло на правильність вирішення справи.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року, отже до спірних правовідносин у справі, які виникли у 2000 році, необхідно застосовувати норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяв на той час.
Згідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними.
Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що спірне нерухоме майно придбано виключно за особисті кошти позивача, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Отже, суд першої інстанції врахувавши, що квартира придбана в період шлюбу, обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідно до вимог ст. 22 КпШС України спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому відповідно до вимог ст. 22 КпШС України визнав за ОСОБА_6 право власності на ? частину квартири.
Посилання апелянта на те, що суд безпідставно не взяв до уваги пояснення свідків та акт ЖРЕУ щодо окремого проживання сторін, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, оскільки суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що зазначені докази не є підтвердженням окремого проживання сторін на час придбання квартири, а також придбання її за особисті кошти позивача.
Допущені судом порушення норм процесуального права, про які зазначено в апеляційній скарзі, на законність рішення суду не вплинули.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.
Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду в оскаржуваній частині.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Рішення в іншій частині не оскаржено, тому не перевіряється.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.
Судді: