Провадження № 11кп/774/309/14 Головуючий в суді 1 інстанції: ОСОБА_1
ч.2 ст.187 КК України Доповідач: суддя ОСОБА_2
27 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та в їх інтересах захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_10 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, від 30 грудня 2013р.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
громадянин України, раніше не
судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.
Згідно вироку суду, 11.08.2013р. приблизно о 05.00 годині ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу дискотеки “Ібиця”, яка розташована за адресою: пл. Шевченко, 1 у м. Дніпропетровську на острові Монастирський діючи злагоджено, за попередньою змовою групою осіб, та реалізуючи єдиний умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, відкрито заволоділи майном ОСОБА_11 на загальну суму 2310 гривень.
В апеляціях:
обвинувачений ОСОБА_8 вважає вирок суду незаконним та підлягаючим скасуванню, у зв'язку з необ'єктивністю судового слідства, односторонністю та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину.
Просить вирок суду скасувати а справу направити на новий судовий розгляд.
В доповненні до апеляції обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати, так як суд не вважав за необхідне розібратися повністю в кримінальному провадженні, провівши судове слідство в односторонньому порядку, не дослідивши всі обставини справи. Таким чином, суд постановив вирок на припущеннях, провівши судове слідство в односторонньому порядку.
Обвинувачений ОСОБА_9 вважає вирок незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з тим, що судовий розгляд було проведено неповно, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування вироку на підставі ст.ст.409,410,411 КПК України.
Просить вирок суду скасувати а кримінальне провадження направити для проведення досудового розслідування.
В доповненні до апеляції обвинувачений ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати із-за неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять суттєві протиріччя.
Адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 вважає вирок суду таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та законні інтереси обвинувачених, у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Просить скасувати вирок суду а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.
Адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 вважає вирок суду безпідставним, незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та законні інтереси обвинуваченого, у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Просить скасувати вирок суду, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.
Адвокат ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 вважає, що вирок суду винесено з порушенням норм матеріального законодавства, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а вирок виходить за рамки правового поля, а дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України.
Просить скасувати вирок суду в повному обсязі та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання без позбавлення волі, звільнивши ОСОБА_8 з під варти.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив вирок залишити без зміни, як законний та обґрунтований, пояснення обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та в їх інтересах захисника ОСОБА_7 , які просили вирок скасувати, направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Вина обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтверджується даними, отриманими як в ході досудового розслідування так і в судовому засіданні, а саме, показами потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про обставини скоєного злочину.
Протоколом огляду місця події від 11.08.2014 року (т.2а.с.8) та фото таблицею до нього (а.с.12), згідно якого місцем огляду являється ділянка місцевості на о. Монастирський біля входу до водно-спортивної бази, в ході якої виявлено плями бурого кольору, листок з плямами бурого кольору та зуб.
Протоколом огляду місця події від 11.08.2013 року(т.2а.с.14) та фото таблицею до нього(а.с.16), в ході якого були оглянуті грошові кошти та мобільний телефон “Нокія”, мобільний телефон “Соні Еріксон”, мишка, зарядний пристрій,сумка чорного кольору, приписне свідоцтво на ім'я ОСОБА_8 , прибуткова накладна, ноутбук “Леново”, мобільний телефон “Самсунг”.
Протоколом огляду чорних чоловічих туфлів від 13.08.2013 року (т.2а.с.50), виданих ОСОБА_9 .
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 12.08.2013 року та 13.08.2013 року, в ході яких потерпілим ОСОБА_11 було вказано на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як осіб, які скоїли напад на потерпілого 11.08.2013 року на Монастирському острові в м. Дніпропетровську(т.2а.с.36,51).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 12.08.2013 року, в ході якого свідком ОСОБА_15 було вказано на ОСОБА_8 , як особу, яка скоїла напад на потерпілого ОСОБА_11 11.08.2013 року на Монастирському острові м Дніпропетровська(т.2а.с.41).
Висновком експерта №3414е від 19.08.2013 року (т.2а.с.31), згідно якого у ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді численних синців, внутрішньо-шкіряних крововиливів та саден на голові, обличчі, верхніх та нижніх кінцівках, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, також у Пархоменко виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів і ссаден на червоній каймі та слизових оболонках верхньої та нижньої губи, на яснах верхньої щелепи, травматичної екстракції 1 та 2 зубів на верхній щелепі ліворуч, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб але не більше, як три тижня. Вказані тілесні ушкодження спричинені від не менше як 10-15 механічних дій тупого твердого предмету, яким могла бути і рука, стиснута в кулак, взута нога або інші предмети з аналогічними властивостями.
Суд проаналізував вказані та інші докази та обґрунтовано прийшов до висновку, що винність обвинувачених підтверджується показами потерпілого, стабільними як в ході досудового так і судового слідства, свідків, допитаних в ході судового слідства та письмовими доказами по кримінальному провадженню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за ст.187 ч.2 КК України, т.я. на підставі належних та допустимих доказів, якими є показання потерпілого та свідків, встановлено, що Митрофанов та Білий скоїли на потерпілого ОСОБА_12 напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
При розгляді апеляцій обвинувачені вину визнали частково та просили перекваліфікувати їх дії.
Суд перевірив вказані доводи та обґрунтовано прийшов до висновку, що обвинувачені заволоділи майном потерпілого, а відповідно, мали умисел на таке заволодіння і вчинили ці дії за попередньою змовою групою осіб, що унеможливлює, як вірно вказав суд, кваліфікацію їх дій за ст.296 КК України.
При таких обставинах апеляції обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та в їх інтересах захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_10 задоволенню не підлягають.
Дослідивши питання про призначення покарання, колегія суддів приходить до висновку, що призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, оскільки суд врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, дані про осіб обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які раніше не судимі, скоїли вказане кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, та призначив покарання у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч.2ст.187 КК України. Крім того, суд обсудив підстави для застосування положень ст.69 КК України. На думку колегії призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів, а тому вважати його надмірно суворим чи підстав немає.
Керуючись ст.ст. 404,407 КК України, колегія суддів, -
Апеляції обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та в їх інтересах захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2014 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без зміни.
Судді: