Справа № 11/774/586/13 Головуючий в 1 інстанції Дружинін К.М.
Категорія ч.1 ст.186 КК України Доповідач суддя Дігтярь Н.В.
Іменем України
21 березня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Дігтярь Н.В.,
суддів - Руських К.Г., Мудрецького Р.В.
за участю прокурора - Грамма О.А.
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2012 року .
Цим вироком:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Дніпропетровська, громадянин України, раніше неодноразово судимий, останній раз
20 січня 2009 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.263, ч.2 ст.309, ст.70 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі,
засуджений за ч.1 ст.186 КК України до 2 років позбавлення волі.
Визначена доля речових доказів по справі відповідно вимог закону.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, 15 липня 2012 року близько 23 години, знаходячись біля будинку №13-б, розташованого по вулиці Осінній в м.Дніпропетровську, для здійснення дзвінка взяв у малознайомої йому ОСОБА_2 мобільний телефон "Samsung C 3050 pink", який остання добровільно передала засудженому.
Після чого ОСОБА_1, реалізовуючи раптово виниклий злочинний намір на відкрите заволодіння майном потерпілої, утримуючи в руці вказаний мобільний телефон, не реагуючи на вимоги потерпілої повернути належне їй майно, з місця злочину зник, тим самим умисно відкрито заволодів належним потерпілій ОСОБА_2 мобільним телефоном "Samsung C 3050 pink", вартістю 529 гривень, зі стартовим пакетом оператора "Київстар" вартістю 30 гривень, з грошовими коштами на рахунку в сумі 25 гривень, спричинивши ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 584 гривні.
В апеляції:
- засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, вважає, що не встановлений причинний зв'язок між його діянням та наслідками, на підставі яких встановлюється суб'єктивна сторона злочину, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також судом не було враховано, що з 1979р він хворіє на туберкульоз.
В доповненні до апеляції засуджений прохає скасувати вирок в виду невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та застосувати до нього ст.75 КК України, посилається на те, що судом не було йому в зрозумілій формі роз'яснено по якій статті кримінального закону він обвинувачується, оскільки слідчим йому було роз'яснено, що його діяння є шахрайством. Крім того, при призначенні виду і розміру покарання, суд не врахував його позитивну характеристику з місця проживання, позитивну характеристику з попереднього місця роботи та останнього місця роботи, що він хворіє на туберкульоз, не було враховано його каяття та визнання вини, що він добровільно видав мобільний телефон потерпілої, а також добровільно вказав на місце та спосіб скоєння злочину. Також не було враховано та не внесено до протоколу судового засідання прохання потерпілої суворо його не карати, не позбавляти волі і відсутність претензій.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, заперечує проти доводів апеляції засудженого та її задоволення, засудженого, який пояснив, що вину в скоєному злочині визнає повністю, прохає змінити вирок в частині призначеного покарання, застосувавши до нього ст.75 КК України або призначити покарання, обмежившись строком, протягом якого він перебуває під вартою;
в дебатах прокурор прохав залишити апеляцію захисника без задоволення, а вирок суду без змін,
засуджений в дебатах та в останньому слові вину свою визнав, прохає вирок суду змінити, застосувавши ст.75 КК України,
дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з вироку, суд перевірив обґрунтованість пред'явленого засудженому обвинувачення та дав відповідну оцінку доказам по справі. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і обґрунтовані на досліджених судом доказах.
Так, потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 15 липня 2012 року біля 23 години, знаходячись біля будинку культури "Металургов" по вул.Косіора в м.Дніпропетровськ, разом з ОСОБА_3 вони познайомилися з засудженим, який провів їх і на його прохання зателефонувати вона передала йому мобільний телефон "Samsung C 3050 pink", з яким засуджений відійшов, а потім несподівано втік. Вона кричала йому вслід, що повернув телефон, намагалася догнати, але не змога. В подальшому мобільний телефон було їй повернуто.
З оголошених судом показань свідка ОСОБА_3, даних в ході досудового слідства, встановлено, що засуджений після передачі на його прохання потерпілою ОСОБА_2 мобільного телефону, несподівано з телефоном втік. Вони з ОСОБА_2 кричали та намагалися наздогнати засудженого, щоб повернув викрадене. З її телефону вони дзвонили на мобільний телефон потерпілої, але він вже був відключений.
Факт відключення засудженим мобільного телефону потерпілої, після заволодіння ним, вказує на умисел засудженого на противоправне заволодіння телефоном, який було ним реалізовано. Чим заперечуються доводи апеляції засудженого, що не встановлений причинний зв'язок між його діянням та наслідками, умисел, та заперечуються його доводи, що він не знає для чого так вчинив та в подальшому бажав повернути телефон потерпілій.
Також ті обставини, що засуджений втікав, підтверджують показання потерпілої, що вона кричала та гналася за засудженим з метою забрати свій телефон, що дії потерпілої були направлені на повернення свого майна, яким протиправно заволодів засуджений, ці дії були для засудженого очевидними, і він усвідомлював протиправність своїх дій, чим заперечуються доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, що він не чув вимоги потерпілої про повернення мобільного телефону, та що він погано чує на одне вухо.
В ході пред'явлення особи для впізнання потерпіла вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка відкрито заволоділа її майном (а.с.40-41). При проведенні очної ставки між засудженим та потерпілою ОСОБА_2, потерпіла вказала на засудженого та обставини скоєння ним злочину відносно неї 15 липня 2012 року (а.с.124-127). В ході якої засуджений підтвердив, що усвідомлював, що його дії стали очевидними для потерпілої та свідка ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_3 також в ході проведення очної ставки між нею та засудженим вказала на засудженого та обставини заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 15 липня 2012 року (а.с.78-82).
25 липня 2012 року засудженим було добровільно видано мобільний телефон "Samsung C 3050 pink", належний потерпілій, що підтверджує факт заволодіння саме засудженим майном потерплої (а.с.19).
Обставини скоєння засудженим ОСОБА_1 злочину відносно потерпілої він підтвердив в ході проведення з ним відтворення обстановки та обставин події (а.с.90-92).
Обставини заволодіння її мобільним телефоном засудженим ОСОБА_1 також підтвердила в ході проведення з нею відтворення обстановки та обставин події потерпіла ОСОБА_2 (а.с.128-130).
Тим самим, вина засудженого в скоєнні інкримінованого йому злочину в повному обсязі підтверджена доказами, дослідженими судом першої інстанції.
Щодо доводів апеляції засудженого, що судом не роз'яснено йому за якою статтею Кримінального кодексу кваліфіковано його дії, то вони безпідставні, оскільки засудженому було вручено обвинувальний висновок, за яким його дії кваліфіковано за ч.1 ст.186 КК України.
А також в ході судового розгляду засудженому було роз'яснено суть пред'явленого йому обвинувачення, на що засуджений підтвердив, що суть пред'явлено обвинувачення йому зрозуміла і вину свою в скоєному злочині визнав, що підтверджується даними протоколу судового засідання (а.с.208), з яким засуджений був ознайомлений і зауважень не подав.
Відносно покарання, то воно призначено засудженому відповідно вимогам ст.65 КК України.
Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Так суд, керуючись нормами закону, врахував позитивну характеристику засудженого з місця роботи (а.с.206), що відніс до пом'якшуючої покарання обставини.
Доводи апеляції засудженого, що судом не враховано визнання його вини і каяття, безпідставні, оскільки в ході судового слідства ОСОБА_1 вину визнав, а потім на питання головуючого по справі уточнив, що в нього умислу не було на викрадення телефону, і вину не визнає (а.с.209).
Разом з тим, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував тяжкість скоєного засудженим ОСОБА_1 злочину, особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, має декілька непогашених судимостей.
Суд, хоча і не послався на позитивні характеристики засудженого з попереднього місця роботи та проживання (а.с.167-168), а також обставину, що потерпіла в судовому засіданні прохала суворо його не карати, претензій до нього не має, що було удостовірено в ході розгляду зауважень на протокол судового засівання, принесених прокурором (а.с.235), але фактично їх врахував і призначив покарання, передбачене санкцією статті, за якою ОСОБА_1 визнано винним, і яке відповідає вимогам ст.65 КК України, тобто з врахуванням тяжкості скоєного злочину, обставин справи, особи засудженого, та пом'якшуючих вищенаведених обставин.
Наведені обставини дають підстави вважати, що призначене засудженому покарання за цих обставин справи відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним діяння, і яких- небудь обставин, які суттєво знижували б ступінь тяжкості скоєного ним злочину по справі не виявлено, покарання згідно зі ст.65 КК України є правильним, необхідним й достатнім для виправленням засудженого та попередження нових злочинів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст.75 КК України, оскільки судом не встановлені як обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, так і обставини, які б вказували на можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбуття покарання.
Суттєвих порушень норм кримінально-процесуального законодательства, які є підставою для скасування вироку, в матеріалах справи не встановлено, не вказує на такі порушення і засуджений.
Керуючись ст.365, ст.366 КПК України ( в редакції 1960 року), п.11 Розділу XI "Перехідних положень" Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону від 13 квітня 2012 року № 4652-VI, колегія суддів -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 вересня 2012 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Судді: