Справа № 817/947/15
08 червня 2015 року 17год. 35хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Грибок Л.Т.,
відповідача: представник Насанович Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання " ОСС
до Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС (по тексту постанови - КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня від 22.12.2014 №0014901503, яким позивачу визначено сплатити штраф в сумі 6121, 54 грн. за платежем "орендна плата з юридичних осіб".
В обґрунтування позову покликається на порушення порядку проведення документальної перевірки та оформлення її результатів та вказує на безпідставне застосування штрафних санкцій.
Крім того, зазначає, що контролюючим органом не враховано фактичну сплату позивачем розстрочених сум відповідно до рішення № 30 від 28.02.2014 року, а також поточних грошових зобов'язань.
Відповідач адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.30).
В обгрунтування поданого заперечення вказує, що проведеною перевіркою було встановлено затримку сплати КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС узгодженої суми грошового зобов'язання згідно податкової декларації з плати за землю за 2014 рік № 1400024489 від 20.02 2014 року на 149 днів по терміну сплати 30.06.2014 року, погашено 28.11.2014 року на суму 30607,68 грн.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що документальна перевірка була проведена контролюючим органом без повідомлення платника податків; акт перевірки для ознайомлення позивачу не надавався. Зазначила, що позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував до бюджету орендну плату з юридичних осіб, в той час як розрахунок до акта перевірки є необґрунтованим, суперечить даним картки особового рахунку позивача. З наведених підстав просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача застосування штрафних санкцій вважає правомірним, в задоволенні адміністративного позову просивла відмовити повністю за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Як встановлено судом, що 11.12.2014 Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 1383 від 11.12.2014 про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності (а.с.7).
Перевіркою встановлено, що КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС в порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України затримало сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, нарахованого згідно зі звітної податкової декларації з плати за землю за 2014 рік № 1400024489 від 20.02 2014 року, а саме на 149 днів по терміну сплати 30.06.2014 року, надано 28.02.2014 року розстрочення податкового боргу згідно з рішенням ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області №30 від 28.02.2014, скасовано 02.07.2014 р. розстрочення грошових зобов'язань згідно рішення ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області «Про скасування розстрочення грошових зобов'язань» №10 від 02.07.2014, погашено 28.11.2014 р. на суму 30 607, 68 грн.
З розрахунку штрафної санкції до акта перевірки № 1383 від 11.12.2014 встановлено, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган застосував до платника податків штрафні санкції в сумі 6121, 54 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 30607, 68 грн. по рішенню про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (ст.100 Податкового кодексу України) на 149 днів, за період з 03.17.2014 по 28.11.2014.
Державною податковою інспекцією у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області на підставі акта перевірки № 1119 від 13.11.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення форма "Ш" від 22.12.2014 №0014901503, яким позивачу визначено сплатити штраф в сумі 6121, 54 грн. за платежем "орендна плата з юридичних осіб".
Матеріалами справи стверджено, що позивач використав процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої скарги платника податків залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 10-15).
Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог та перевіряючи дотримання відповідачем процедури проведення перевірки позивача, за наслідками якої прийнято спірне рішення, суд враховує, що відповідно до ст.62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Так, у відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено види перевірок, які мають право проводити органи державної податкової служби, а саме: камеральні, документальні, фактичні.
У ході судового розгляду встановлено, що перевірка позивача була камеральною; керівником органу державної податкової служби рішення про проведення перевірки, оформлене наказом, не приймалося та позивачу не надсилалося.
Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
З дослідженого судом акта №1383 від 11.12.2014 встановлено, що податковим органом проведена перевірка позивача на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, при цьому відображено відомості щодо граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а також відомості щодо дати та сум фактичної сплати зобов'язання. З наведеного слідує, що податковим органом досліджувались не виключно дані, зазначені в податковій декларації платника податків, а також інші відомості, відтак проведена перевірка не є камеральною відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України, а є документальною перевіркою.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальні перевірки можуть бути плановими або позаплановими, а також виїзними або невиїзними.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено в статті 79 Податкового кодексу України.
Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України).
У відповідності до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що податковий орган порушив установлену законом процедуру проведення документальної перевірки позивача, діяв поза межами правового поля.
На думку суду, відображені в акті перевірки від №1383 від 11.12.2014 відомості не можуть бути взяті до уваги судом відповідно до ч.3 ст.70 КАС України, оскільки такі відомості одержані контролюючим органом з порушенням закону.
Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Згідно з п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Перевіряючи доводи відповідача щодо порушення позивачем граничного строку 03.07.2014 та 28.11.2014 сплати грошового зобов'язання, суд встановив та врахував наступне.
За даними облікової картки позивача по орендній платі з юридичних осіб станом на 31.01.2014 рахується недоїмка в сумі 30607, 68 грн. по податковій декларації від 20.02.2014.
Суд встановив, що позивач звернувся з заявою до ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про розстрочення податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 80603,02 грн.
Рішенням ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області № 25 від 28.02.2014 позивачу розстрочено (відстрочено) сплату податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 80603,02 грн. з 28.02.2014 по 19.12.2014 зі щомісячною сплатою 8060,30 грн., починаючи з 20.03.2014 по 19.12.2014. Зазначені умови відображені в укладеному між контролюючим органом та платником податків договорі про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 28.02.2014 № 33 (а.с.41,42).
Статтею 32 Податкового кодексу України встановлено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочки та розстрочки.
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
Відповідно до пп.56.17.5 п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Пунктами 100.1 та 100.2 ст.100 Податкового кодексу України визначено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.100.6 ст.100 Податкового кодексу України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Таким чином, відповідно до зазначених вище норм податкового законодавства рішенням контролюючого органу про розстрочення сплати податкового боргу №25 від 28.02.2014 для позивача встановлені нові строки сплати податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб по строку сплати 31.12.2013 та 31.01.2014, а саме починаючи з 20.03.2014 по 19.12.2014.
Пунктом 3.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових, зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №574 від 10.10.2013, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 31.10.2013 за №1853/24385, встановлено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).
Рішенням ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області № 9 від 02.07.2014 розстрочення податкового боргу скасовано (а.с.40).
Таким чином, за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань штрафні санкції могли бути нараховані контролюючим органом починаючи з 03.07.2014. Разом з тим, з акту перевірки №1383 від 11.12.2014 та розрахунку до нього слідує, що контролюючий орган застосував до позивача штрафну санкцію за період з 03.07.2014 до 28.11.2014.
Тим самим, розрахунок штрафних санкцій здійснений без урахування факту укладання договору про розстрочення сплати податкового боргу та факту перенесення строків сплати податкового боргу у зв'язку з його розстроченням.
Таким чином, суд встановив, що контролюючим органом нараховано позивачу штрафні санкції на розстрочену суму грошового зобов'язання (податкового боргу) в період дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), що суперечить приписам вищевказаних норм податкового законодавства.
Крім цього, контролюючим органом не враховано фактичну сплату позивачем розстрочених сум відповідно до рішення № 25 від 28.02.2014, а також сплату поточних грошових зобов'язань, що підтверджено платіжним дорученнями №209 від 28.11.2014 р. та відображено в обліковій картці (а.с.57).
Суд зазначає, що при дослідженні картки особового рахунку позивача встановлено відображення контролюючим органом нарахування грошових зобов'язань та зарахування сплачених позивачем коштів по рішеннях про розстрочення (відстрочення) податкового боргу № 33 від 30.12.2013, № 39 від 28.02.2014, що свідчить про помилковість облікових даних.
Представник відповідача в ході судового розгляду справи вищевказаних рішень про розстрочення (відстрочення) податкового боргу суду не надав за їх відсутності та не зміг надати будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу відображення відповідних записів в картці особового рахунку позивача.
Зазначені обставини унеможливлюють об'єктивне встановлення дати та суми зарахування сплачених позивачем платежів в розрізі виникнення підстав нарахування грошових сум по картці особового рахунку, у тому числі й фактичної сплати грошового зобов'язання по податковій декларації за 2014 рік № 1400024489 від 20.02.2014 по строку сплати 30.06.2014.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що відомості щодо нарахування та сплати позивачем грошових зобов'язань в обліковій картці є перекрученими та недостовірними, не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошових зобов'язань не може бути визнано обґрунтованим.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішеня від 22.12.2014 №0014901503 не відповідає критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України, прийняті з порушенням встановленої законом процедури, необґрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, а відтак порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправних рішень суб'єкта владних повноважень.
Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ст.94 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області №0014901503 від 22.12.2014.
Присудити на користь позивача Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання " ОСС із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182, 70 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.