САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа №206/2400/15-ц
2/206/794/15
27.05.2015 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Румянцева О.П.
при секретарі Бакум І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», про стягнення належних працівнику при звільненні сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також моральної шкоди, -
14 травня 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до ПАТ «Мостобуд» про стягнення належних працівнику при звільненні сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з 01.07.2009 року по 01.07.2014 року працював у відокремленому підрозділі ПАТ «Мостобуд» - Мостобудівельному загоні №12 ПАТ «Мостобуд» на посадах майстра будівельних і монтажних робіт, виконавця робіт, що підтверджується записами в трудовій книжці. Починаючи з листопада 2012 року відповідач не виплачував йому заробітну плату, посилаючись на фінансові труднощі. Так, розмір заборгованості відповідача перед позивачем з листопада 2012 року по 01.07.2014 року складає 31828,67 грн. Крім того робота позивача була пов'язана з чисельними відрядженням. Сума заборгованості по коштам на відрядження за період з листопада 2012 року по день звільнення 01.07.2014 року складає 12 875, 06грн. 11.03.2014 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та витрат на відрядження за період з листопада 2012 року по листопад 2013 року у розмірі 39502,89 грн. Оскільки дана сума присуджена до стягнення, а позивач звільнився 01.07.2014 року, т.ч. відповідачем не виплачена заробітна плата за наступний період з листопада 2013 року по липень 2014 року в сумі 5200,84 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку по дат звільнення 215 днів (з 02.07.2014 року по 08.05.2015 року) виходячи із середньоденного заробітку у розмірі 196,50 грн. Крім того, позивач послався на спричинену йому моральну шкоду, що полягали в моральних стражданнях та переживаннях, стосовно неможливості прогодувати себе та сім'ю тощо. Згодом позивачем були збільшені позовні вимоги, відповідно до яких він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку за 227 днів (з 02.07.2014 року по 27.05.2015 року) у розмірі 44605,50 грн., а також моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
В судове засіданні позивач не з'явився, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій проти задоволення позовних вимог заперечував частково, та просив задовольнити позовні вимоги в сумі 2673,74 грн., з вирахуванням податку, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 15,46 грн., що розраховані за останні два місяці роботи, що передували звільненню позивача, в задоволенні решти позовних вимог відмовити, як таким, що є недоведеними (а.с. 25-28).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.07.2009 року по 01.07.2014 року працював у відокремленому підрозділі ПАТ «Мостобуд» - Мостобудівельному загоні №12 на посадах майстра будівельних і монтажних робіт, виконавця робіт, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4).
Відповідно до довідки ПАТ «Мостобуд» «Мостобудвельний загін №12» заборгованість по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_1 станом на липень 2014 року за період з листопада 2012 року по липень 2014 року складає 44703 грн. 73 коп. (а.с. 9).
Відповідно до ст.116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
11.03.2014 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ №206/1459/14-ц, згідно якого з відповідача на користь позивача було стягнено заборгованість по заробітній платі у розмірі 39502,89 грн. за період з листопада 2012 року по листопад 2013 року (а.с. 11).
01.07.2014 року відповідач звільнився за власним бажанням і йому також не було виплачено заробітну плату за період з листопада 2013 року по день звільнення, що складає 5200,84 грн. (44703,73 - 39502,89).
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суд у строки, встановлені відповідно до цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Середній заробіток, який має бути сплачений працівникові власником, обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.
Відповідно до п.8 Постанови КМУ №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, відбуваються шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.
Вираховуючи середньоденну заробітну плату, суд брав до уваги не суму заборгованості згідно довідки відповідача, а нараховану суму заробітку відповідно до довідки Пенсійного фонду, відповідно до якої сума заробітку, що була нарахована позивачу за останні два місяці роботи, що передували звільненню 01.07.2014 року складає 38,18+38,18=76,36 грн. (а.с. 10).
Як вбачається з відомостей, наданих відповідачем, позивач у травні та червні 2014 року відпрацював всього 4 дні, таким чином, розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку у цифровому значені має такий вигляд: 76,36/4 *227 = 4333,43 грн.
Посилання представника відповідача на той факт, що сума при звільненні складається із розміру середнього заробітку за вирахуванням податку є помилковими, оскільки відповідно п.3 ч.2 Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребували від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З позовної заяви та матеріалів вбачається, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо несвоєчасної виплати заробітної плати, позивачу було завдано моральних страждань, які були викликані переживаннями стосовно неможливості прогодувати себе та свою сім'ю, позбавлення засобів до існування, була принижена честь та гідність позивача, що виразилося в тому, що йому необхідно було неодноразово звертатися з вимогою про виплату грошей, у зв'язку з чим позивач просив стягнути і моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 50000 грн.
Однак, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження саме такої суми моральної шкоди, а заявлену позивачем суму моральної шкоди суд вважає завищеною, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги також частковому задоволенню.
Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму не виплаченої заробітної плати відповідно до довідки ПАТ «Мостобуд» «Мостобудівельний загін № 12» у розмірі 5200,84 грн.
Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі з листопада 2013 року по липень 2014 року у розмірі 5200,84 грн., суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 4333,43 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
У зв'язку з тим, що позивач при подачі позовної заяви був звільнений від сплати судового збору та його вимоги задоволенні, то з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (код ЄДРПОУ 01386326) на користь ОСОБА_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 5200 грн. 84 коп., суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 4333 грн. 43 коп., а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн., а всього 14534 грн. 27 коп. (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири грн. 27 коп.).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (код ЄДРПОУ 01386326) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.П.Румянцев