08 червня 2006 р.
№ 9/281-04-10018
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційні скарги Одеського міського управління земельних ресурсів та Одеської міської ради
на постанову від 06.12.05
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 9/281-04-10018
господарського суду Одеської області
за позовом Одеського міського управління земельних ресурсів в особі Одеської міської ради
до Овідіопольської районної державної адміністрації
до ТОВ “Авант ЛТД»
про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди
за участю представників сторін:
позивача: Нікішев О.В. (дов. від 04.05.06 №213/ісх-гс)
відповідача 1: не з'явились
відповідача 2: Хмарюк А.В. директор
Ткачук Л.С. (дов. від 20.05.06)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 08.06.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.05 змінено процесуальний статус 3-ої особи: ТОВ “Авант ЛТД» та залучено його в якості відповідача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24 грудня 2004 року (суддя Бакланова Н.В.) позов Одеського міського управління земельних ресурсів в особі Одеської міської ради (далі - Скаржник) до Овідіопольської районної державної адміністрації за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю “Авант ЛТД» про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди було задоволено в повному обсязі - визнано недійсним Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 24.09.2003 року № 657 “Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ “Авант ЛТД», визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 26.09.2003 року, укладений між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ТОВ “Авант ЛТД» та визнано недійсним Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 04.11.2003 року №768 “Про продаж земельної ділянки у власність ТОВ “Авант ЛТД» шляхом викупу».
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2005 року (Мирошниченко М.А., Бєляновський В.В., Шевченко В.В.) рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2004 року у справі № 9/281-04-10018 скасовано, в задоволені позову Одеського міського управління земельних ресурсів в особі Одеської міської ради до Овідіопольської районної державної адміністрації за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю “Авант ЛТД» відмовлено в повному обсязі.
Скаржник, не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2005 року у справі № 9/281-04-10018, звернувся з касаційною скаргою в якій просить оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції від 06 грудня 2005 року у справі № 9/281-04-10018 скасувати, з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 24 грудня 2004 року.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга Одеського міського управління земельних ресурсів на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2005 року у справі № 9/281-04-10018 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Одеським апеляційним господарським судом при перегляді рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2004 року у справі №9/281-04-10018 в апеляційному порядку було встановлено, що спірна земельна ділянка, знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 14-А, площею 0,1217 га, та на час винесення Овідіопольською райдержадміністрацією оскаржуваних позивачем розпоряджень та укладення спірного договору оренди знаходилася у державній власності і нею мали право розпоряджатися органи, зазначені у п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Однак з відповідними висновками суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України, не погоджується, оскільки, відповідно до положень п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. При цьому пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України не встановлено юридичної приналежності відповідних земель до земель державної або комунальної власності, таким чином положення останнього спрямовані на визначення повноважень щодо управління земельним фондом в межах та поза межами населених пунктів. З огляду на викладене, господарським судам при вирішенні спорів про правомірність розпорядження відповідними землями, слід виходити з того що згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Оскільки, ст. 83 ЗК України та ст. 84 ЗК України, закріплюється право державної та комунальної власності на землю, то при встановленні відповідного правового режиму земель державної і комунальної форми власності необхідно виходити з положень ст. ст. 125, 126 ЗК України, а саме з наявності державних актів про право власності на землю та їх державної реєстрації.
З огляду на те, що в матеріалах справи не міститься державних актів на право державної власності на спірну земельну ділянку, висновок суду апеляційної інстанції, щодо приналежності спірної земельної ділянки до державної власності, а й відповідно і правомірність розпорядження останньою Овідіопільською райдержадміністрацією є неправомірним та таким який ґрунтується на неправильному та неповному застосування норм матеріального права. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції чітко не встановлено і місцезнаходження спірної земельної ділянки, а саме її приналежність до земель, що знаходяться в межах чи поза межами міста Одеса, у зв'язку з чим, колегія суддів при перегляді рішення в касаційному порядку виходить з обставин встановлених судом першої інстанції. Відповідно до встановлених фактичних обставин справи, господарським судом Одеської області було зроблено висновок, що з урахуванням документів, що знаходяться в матеріалах справи, спірна земельна ділянка, знаходиться за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Маршала Жукова, 14-А, площею 0,1217 га, розташована на території міста, тому прийняття рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи у користування є компетенцією Одеської міської ради, а не Овідіопольської державної районної адміністрації.
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.
При задоволенні вимог викладених в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить також з того, що предметом розгляду справи №9/281-04-10018, як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції є визнання недійсними та такими що не відповідають вимогам закону - розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації від 24.09.2003 року № 697 “Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ “Авант ЛТД», договору оренди земельної ділянки від 26.09.2003 року укладеного між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ТОВ “Авант ЛТД» та розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 04.11.2003 року № 768 “Про продаж земельної ділянки у власність ТОВ “Авант ЛТД» шляхом викупу».
Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі -продажу. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність згідно ст. 127 Земельного кодексу України в межах наданих повноважень здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Частиною 6 ст. 128 Земельного кодексу України передбачено, що рішення Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі -продажу земельної ділянки. Керуючись п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно ст. 215 ЦК України в разі оспорювання дійсності правочину, судом може бути визнано правочин недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є укладення останнього всупереч вимогам закону. Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду приходить до висновку, що скасовуючи рішення суду першої інстанції Одеський апеляційний господарський суд не врахував, що оскаржувані розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 24.09.2003 року № 697 “Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення в оренду ТОВ “Авант ЛТД», договір оренди земельної ділянки від 26.09.2003 року укладений між Овідіопольською районною державною адміністрацією та ТОВ “Авант ЛТД» та розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 04.11.2003 року № 768 “Про продаж земельної ділянки у власність ТОВ “Авант ЛТД» шляхом викупу» є підставами вчинення подальших правочинів щодо спірної земельної ділянки та визначення правомірності виникнення прав на спірну земельну ділянку.
Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до вище викладеного, касаційна інстанція на підставі п. 2 ч.1 ст.1119, ст. 111 10 ГПК України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки, а також дійшла висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права Одеським апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 06 грудня 2005 року у справі № 9/281-04-10018, з огляду на що, відповідний судовий акт підлягає скасуванню з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого Господарського суду України,
Касаційні скарги Одеського міського управління земельних ресурсів та Одеської міської ради задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.05 у справі №9/281-04-10018 скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 24.12.04 у цій справі залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська