02 червня 2015 р.Справа № 645/2730/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.04.2015р. по справі № 645/2730/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
25.03.2015 року, ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання протиправним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова щодо винесення рішення №195 від 27 лютого 2015 року щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1, та зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.04.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова №195 від 27 лютого 2015 року щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України і пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України, а відповідач у період з 07 жовтня 2009 року неправомірно відмовив у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, 18 лютого 2015 подав заяву до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова з проханням поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1
Рішенням №195 від 27 лютого 2015 року Управління Пенсійного Фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова відмовило в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1. з посиланням на те, що заява подана не особисто, а представником; під час перебування пенсіонера за кордоном, пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародними договорами. Рішення Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07.10.2009, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, є неконституційними, положення пункту 2 частини 1 статті 49, статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку Управління Пенсійного фонду, розповсюджуються на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 року.
Не погодившись з рішенням Управління Пенсійного Фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова представник позивача звернувся до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У відповідності до статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07 жовтня 2009 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, є неконституційними, положення п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема Конституційний Суд України зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечуються ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються в зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Колегія суддів зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 49, ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» конституційне право на соціальний захист поставлено в залежність від факту укладання Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів в тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи з правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсій пенсіонерам на час постійного проживання, перебування за кордоном в разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір, суперечать Конституції України стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод людини, неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадян України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного законодавства.
Разом з цим, слід відмітити, що за визначенням ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - це щомісячні виплати, які здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
З набуттям чинності 30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ строк звернення з позовом до адміністративного суду становить шість місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 25.03.2015року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 25.09.2014 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги за період з 07.10.2009 року по 25.09.2014 року, у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова задовольнити частково.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.04.2015р. по справі № 645/2730/15-а скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року в розмірах відповідно до чинного законодавства та прийняти в цій частині нову ухвалу, якою позов ОСОБА_1 з 07.10.2009 року по 25.09.2014 року залишити без розгляду.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.
Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2015 р.