03 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3536/14
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченко К.В
Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ПАТ «Енергобанк» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015р. по справі за адміністративним позовом ПАТ «Енергобанк» до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області про зняття арешту з нерухомого майна,-
У листопаді 2014р. ПАТ «Ерергобанк» звернулось в суд із позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель та земельної ділянки загальною площею 4,2716 га, що розташована за адресою: м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 1б/1, який накладений постановою від 18.06.2012р. головним держвиконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з невиконанням Позичальниками зобов'язань по кредитним договорам, рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.02.2014р. було визнано за позивачем право власності на предмет іпотеки: а) нежитлові будівлі: деревообробний цех, цех "Корвет", цех №8, бойлерну, навіс, склади, трансформаторну, їдальню, покриття, дорогу, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1; б) земельну ділянку загальною площею 4,2716 га, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 1б/1.
Однак, при виконанні судового рішення позивачу стало відомо, що на це нерухоме майно відповідачем накладено арешт 18.06.2012р. головним держвиконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області.
Позивач зазначає, що наявність арешту створює перешкоди ПАТ "Енергобанк" у користуванні та розпорядженні його власним нерухомим майном, оскільки унеможливлює державну реєстрацію права власності. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015р. у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Енергобанк» не є стороною виконавчого провадження або іншим учасником виконавчого провадження ВП №33056289, в якому було прийнято постанову про накладення арешту на все майно ТОВ «Морська транспортна компанія», а тому підстав для скасування відповідної постанови немає.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 грудня 2010р. між ПАТ "Енергобанк" і ТОВ "Морська транспортна компанія" був укладений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець (ТОВ "Морська транспортна компанія") передав іпотекодержателю (ПАТ "Енергобанк") в іпотеку нерухоме майно: нежитлові будівлі: деревообробний цех, цех "Корвет", цех №8, бойлерну, навіс, склади, трансформаторну, їдальню, покриття, дорогу, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, будинок 1б/1 та земельну ділянку загальною площею 4,2716 га, що розташована за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 1б/1.
Одночасно з посвідченням договору іпотеки і за заявою ПАТ «Енергобанк» від 30.12.2012р., нотаріусом накладена заборона відчуження нерухомого майна. Факт реєстрації заборони підтверджується витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.15-18).
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління 18 червня 2012р. відкрив виконавче провадження ВП №33056289 (з виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2012р. №5016/304/2012 (13/28) про стягнення з ТОВ "Морська транспортна компанія" на користь ТОВ "Українська сир'єва компанія" 3 435140,90грн. боргу) і наклав арешт на все майно, що належить ТОВ "Морська транспортна компанія", в межах суми звернення стягнення.
Постановою від 28 вересня 2012р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління, з посиланням на п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", повернув стягувачу наказ господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2012р. №5016/304/2012 (13/28), із зазначенням того, що цей виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 28 вересня 2013р.
14 травня 2014р. представник позивача, посилаючись на ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження", звернувся до Управління із заявою (вих. № 55/21-173) про зняття арешту (ар. с. 28). В цій заяві позивача зазначив, що наявність арешту створює перешкоди у користуванні та розпорядженні власним нерухомим майном, оскільки унеможливлює державну реєстрацію права власності відповідно до законодавства.
У листі від 28 травня 2014р. за №021-24/3252 Управління зазначило про відсутність підстав для зняття арешту, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження.
Перевіряючи підстави для скасування арешту на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що за вимогами Закону України "Про виконавче провадження" державному виконавцеві надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно із ч.1,4 ст.82 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб ДВС можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу ДВС вищого рівня чи до суду.
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової
особи ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого
провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих
дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.14-17), 30.12.2012р. на підставі заяви ПАТ «Енергобанк» встановлена заборона на відчуження спірного майна на підставі договору іпотеки.
З ініціативи позивача і за його заявою від 21.09.2011р. накладений арешт на частину спірного нерухомого майна.
В подальшому, у зв'язку із виконавчими діями щодо виконання боргових зобов'язань ТОВ «Морська Транспортна Компанія», 18.06.2012р. постановою головного державного виконавця ДВС накладено арешт на все майно ТОВ «Морська транспортна компанія».
26.11.2012р. постановою державного виконавця ДВС, в межах іншого виконавчого провадження, накладений арешт на нерухоме майно ТОВ «Морська транспортна Компанія».
Тобто, в межах виконавчих проваджень, державними виконавцями було двічі прийняті постанови про накладення арешту на певну частину спірного майна боржника.
Виходячи з наведеного, судом першої інстанції встановлено і з цим погоджується судова колегія, що для того, щоб вирішити питання про зняття арешту зі спірного майна, позивачу необхідно звернутися в суд із адміністративним позовом про оскарження дій державних виконавців щодо прийняття постанов про накладення арешту на майно, на яке вже діють обтяження за заявою позивача. При визнанні таких дій неправомірними, тільки тоді позивачу можливо вимагати скасування арешту спірного нерухомого майна.
З адміністративного позову вбачається, що позивач в своїх вимогах ставить питання тільки про скасування арешту, не вимагаючи визнати постанову від 18 червня 2012р. про накладення арешту такою, що не відповідає вимогам законодавства.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що приймаючи 18.06.2012р. постанову про накладення арешту на майно ТОВ "Морська транспортна компанія" державний виконавець діяв в межах своїх повноважень, порушень не допустив, а тому підстав для скасування арешту на спірне нерухоме майно без визнаними дій державного виконавця щодо прийняття постанови незаконними - немає.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,200,206КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ПАТ «Енергобанк» - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: К.В. Кравченко
О.В. Лук'янчук