03 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1312/15
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування вимоги, -
В лютому 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки №Ф-1987 від 27 травня 2013 року видану управлінням Пенсійоного фонду України у Київському районі м.Одеси про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн. з ФОП ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Летінської Тетяни Дем'янівни ВП №45182120 від 17 жовтня 2014 року щодо примусового виконання вимоги про сплату недоїмки №Ф-1987 від 27.05.2013 року виданої управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 28.03.2007 року позивача, як фізичну особу-підприємця, було взято на облік в управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси. З моменту реєстрації в якості фізичної особи-підприємця позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування і була платником єдиного податку. 22.09.2010 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії. На підставі вказаної заяви та наданих документів УПФ у Київському районі міста Одеси 28.10.2010 року видало позивачу пенсійне посвідчення, серія ААЯ №759184, в якому вказано вид пенсії "за віком". Однак, позивач отримала від УПФУ у Київському районі м. Одеса вимогу №Ф-1987 від 27.05.2013 року про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу №Ф-1987 від 27 травня 2013 року про сплату недоїмки, видану управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 1194 (однієї тисячі ста дев'яносто чотирьох) гривень 03 копійок з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1).
Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Летінської Тетяни Дем'янівни ВП №45182120 від 17.10.2014 року щодо примусового виконання вимоги про сплату недоїмки №Ф-1987 від 27.05.2013 року виданої управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) зареєстрована, як фізична особа-підприємець 17.11.2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (а.с. 29).
ОСОБА_1 з 21.02.2007 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси за реєстраційним номером 22085, що підтверджується повідомленням про взяття на облік фізичної особи-підприємця (а.с. 30).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами платника єдиного внеску від 01.01.2011 року та від 04.05.2012р. (а.с. 35, 36).
22.03.2007 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеса із заявою про призначення пенсії та 28.10.2010 року Пенсійним фондом України ОСОБА_1 було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1, у якому в графі "вид пенсії" вказано - "за віком" (а.с.31).
15.03.2012 року позивачем було надано до УПФУ у Київському районі м. Одеса звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік, відповідно до якого позивачем за січень - вересень 2011 року було визначено до сплати єдиний внесок у розмірі 2978,31 гривень (а.с. 32-33). Сума єдиного внеску за період жовтень - грудень 2011 року позивачем не визначалась і не сплачувалась.
04.02.2013 року позивачка звернулась до в.о. начальника УПФУ у Київському районі м. Одеса із заявою, в якій зазначила, що вона є пенсіонером за віком. На протязі 2012 року займалась підприємницькою діяльністю і була платником єдиного податку. В зв'язку з викладеним просила звільнити її від подання щорічного звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік (а.с. 34).
27.05.2013 року управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси відповідно до ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, адреса: 65114, АДРЕСА_1) прийнято вимогу №Ф-1987 про сплату недоїмки у розмірі 1194 гривень 03 копійки.(а.с. 26)
Вимогу від 17.05.2013 року №Ф-1987 представник позивача отримав 25.02.2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме копією акта державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - Летінської Т.Д. (а.с. 24).
17.10.2014 року головним державним виконавцем Першого Київського відділу ДВС Одеського МУЮ на підставі вимоги УПФУ у Київському районі м. Одеси №Ф-1987 від 27.05.2013 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 45182120 (а.с. 25), яка була отримана представником позивача лише 25.02.2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами (а.с. 24).
Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з частиною 4 статті 4 зазначеного Закону України особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, зазначеною нормою встановлено пільги для пенсіонерів за віком у вигляді звільнення сплати за себе єдиного внеску.
Будь-яких застережень в цій нормі про те, що під пенсіонерами за віком слід розуміти лише тих осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не має.
Системний аналіз викладеного вказує на те, що під пенсіонерами за віком, указаними в частині четвертій статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", необхідно розуміти всіх осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з досягненням віку і незалежно від законів, якими таке право на пенсію за віком встановлено.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 55 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цьогоЗакону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, судова колегія вважає, що для звільнення особи від сплати єдиного внеску згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування" необхідним критерієм є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється у відповідності всім умовам, визначеним законом, зокрема, досягнення певного віку, після якого вона має право на призначення відповідної пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу - ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення №2110601748, у якому зазначено вид пенсії "за віком" (а.с.31).
В зв'язку з цим ФОП ОСОБА_1, яка обрала спрощену систему оподаткування є платником єдиного податку, як пенсіонер за віком, на підставі ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнена від обов'язку по сплаті єдиного соціального внеску після набуття статусу пенсіонера.
Зважаючи на зазначене колегія суддів вважає, що позивачка має передбачене частиною 4 статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування" право на звільнення від сплати єдиного внеску, а тому вимога про сплату недоїмки №Ф-1987 від 27.05.2013 року про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску є незаконною та підлягає скасуванню.
При цьому судова колегія не погоджується з доводами апелянта, що ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років, а тому не має право на звільнення від сплати єдиного внеску з огляду на наступне.
Згідно з матеріалами справи, 21.09.2010 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Одеса із заявою про призначення пенсії за вислугою років плавскладу, до якої були долучені необхідні документи: копія трудової книжки, довідка про підтвердження наявного трудового стажу та рішенням УПФУ в Київському районі м. Одеса, оформленого протоколом №20111 від 24.09.2010 року ОСОБА_1 була призначена пенсія (а.с. 66). З вказаного протоколу вбачається, що в графі "вид пенсії" вказано "за вислугу років", однак в подальшому протокол містить запис "загальний розмір пенсії за віком" (а.с. 66).
ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення, в якому вказаний вид пенсії - "за віком". Також в розпорядженнях управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеса про перерахунок пенсії ОСОБА_1 вказано про вид пенсії "за віком", що є підтвердженням факту призначення позивачу пенсії саме за віком (а.с.67-68).
Крім того, питання щодо правомірності стягнення з позивачки єдиного внеску вже було вирішено судом під час розгляду справи №815/2252/13-а за позовом СПД ОСОБА_1 до УПФУ в Київському районі м.Одеси про скасування вимоги про сплату недоїмки, винесеної саме з цих самих підстав, що і у справі № 815/1312/15 , яка розглядається судом.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки задоволено.
При цьому в мотивувальній частині рішення зазначено про те, що рішенням УПФУ в Київському районі м. Одеса від 24.09.2010 року позивачу була призначена пенсія, видане пенсійне посвідчення № НОМЕР_1, у якому зазначено вид пенсії «за віком». Згідно протоколу від 24 вересня 2010 року, в графі «вид пенсії» вказано «за вислугою років», однак в подальшому протокол містить запис «загальний розмір пенсії за віком». Також в розпорядженнях УПФУ в Київському районі м. Одеса про перерахунок пенсії ОСОБА_1 вказано про вид пенсії «за віком», що також підтверджує факт призначення позивачу пенсії саме за віком. Таким чином, вимога відповідача №459-Ф від 21.02.2013 року до позивача про сплату єдиного внеску за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року в розмірі 5604,41 грн. З огляду на викладене була судом скасована.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 04.12.2014 року апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси залишена без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду без змін, рішення набрало законної сили 04.12.2014 року.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
З огляду на викладене суд першої інстанції цілком обгрунтовано, з урахуванням обставин справи та вимог діючого законодавства, задовольнив позов в частині визнання протиправною та скасування вимоги УПФУ у Київському районі м.Одеси про стягнення з позивачки боргу зі сплати єдиного внеску №Ф-1987 від 27.05.2013р.
Крім того, судова колегія погоджується і з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Летінської Тетяни Дем'янівни ВП №45182120 від 17 жовтня 2014 року щодо примусового виконання вимоги про сплату недоїмки №Ф-1987 від 27 травня 2013 року виданої управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси звернулось до Начальника Першого Київського відділу ДВС з заявою про надання для примусового виконання - вимоги №Ф-1987 від 27.05.2013 року про сплату недоїмки ФОП ОСОБА_1 лише 14.10.2014 року .
14.10.2014 року зазначена заява була прийнята до виконання, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відділу ДВС та 17.10.2014 року головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Летінською Т.Д. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45182120 по виконанню вимоги про сплату недоїмки №Ф-1987 від 27.05.2013 року.
Отже, головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Летінською Т.Д. в порушення вимог ст. 22 та 26 Закону України "Про виконавче провадження" було відкрито виконавчого провадження ВП №45182120 з порушенням строків пред?явлення виконавчого документу до виконання.
Виходячи з цього судова колегія, як і суд першої інстанції, вважає вимогу управління Пенсійоного фонду України у Київському районі м.Одеси про сплату недоїмки №Ф-1987 від 27.05.2013 року та постанову головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Летінської Тетяни Дем'янівни про відкриття виконавчого провадження №45182120 від 17.10.2014 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва
суддя О.А. Шевчук
суддя А.Г. Федусик