02 червня 2015 року № 876/3133/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.
представника позивача - Мачульської О.Г.
представника відповідача - Мельничука М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Українські торгівельні мережі» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Українські торгівельні мережі» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
22.01.2014 ТОВ «Українські торгівельні мережі» (далі - ТОВ «УТМ», позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 №№ 0007392201, 0007492201, 0007462201, 0007472201.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки, на підставі яких винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими. Так, у акті перевірки встановлено заниження ТОВ «УТМ» показників у рядку 02 декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2100625,00 грн. Підставою для висновків про порушення, на думку податкового органу, стало те, що ТОВ «УТМ» здійснювало експортні операції з реалізації олії соняшникової, олії ріпакової, туш свійських свиней, м'яса свійських курей мороженого за цінами нижчими за ціну придбання, в результаті чого витрати такого придбання перевищували доходи в розумінні Податкового кодексу України та Стандартів бухгалтерського обліку. Проте, позивач такі висновки вважає помилковими, оскільки порядок обчислення, визнання, склад доходу та витрат підприємства визначено в розділі ІІІ Податкового кодексу України. Законодавець визначив, що «дохід» для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому здійснення господарської діяльності не пов'язується з фактом перевищення надходжень до такого платника податків над його витратами. Визначення розміру витрат підприємства шляхом визначення їх на рівні отриманого доходу, Податковим кодексом України не передбачено. Крім цього позивач вказує, що п. 140.5 ст. 140 ПК України визначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється. Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. ТОВ «УТМ» не здійснювало реалізацію товарів, ціни на які регулюються законодавством, а при визначенні ціни на олію виходило із оцінки ситуації на відповідному ринку та якості сировини, що відноситься до власних ризиків підприємницької діяльності, а тому твердження податкового органу про можливі порушення ТОВ «УТМ» податкового законодавства стосовно визначення об'єкта оподаткування не відповідає дійсності.
Також позивач вважає безпідставними висновки відповідача про заниження ТОВ «УТМ» доходу з податку на прибуток підприємств на суму 1281937 грн непогашеної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Системи управління нерухомістю», яка виникла в результаті отримання позивачем коштів за договором комісії, оскільки сума непогашеної кредиторської заборгованості була взята перевіряючими лише із одного договору комісії № 18 від 23.10.2006, без урахування того, що до цього договору були укладені додаткові угоди, а також на його виконання приймалися звіти комісіонера. Шляхом подання звітів про хід виконання умов договору ТОВ «УТМ» підтверджувало свою зацікавленість у виконанні умов договору та переслідувало розумну, економічно-обгрунтовану ділову мету отримати комісійну винагороду. Крім того, 17.12.2012 була укладена додаткова угода до договору комісії від 23.10.2006, у якій було встановлено строк виконання умов договору комісії до 30.06.2014 року. На даний час договір комісії перебуває на стадії його виконання, а тому отримані кошти в сумі 1281937,00 грн. ТОВ «УТМ» не має права включати до складу валових доходів.
Стосовно правомірності віднесення до складу валових витрат сум витрат за маркетингові та логістичні послуги, інформаційно-консультаційні, аутсортингові послуги, рекламні послуги, які отримані від ТОВ «Техстандартпроект», ТОВ «Янікс», ПП «Піар Студія «Конквест», ТОВ «Фрутпол», МПП «Медіа», суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_4, ОСОБА_5 позивач зазначає, що спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача у торгівельних мережах «М'ясна точка» шляхом популяризації продукції товариства серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача. При цьому, вказані дії з просування товару мають економічну цінність самі по собі, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг. На підтвердження реальності отримання вищезазначених послуг ТОВ «УТМ» до перевірки надано договори, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі виконаних робіт та інші документи, що містять необхідну інформацію про зміст, обсяг та вартість поставлених послуг. Позивач зазначає, що він здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, а відтак платник самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Економічним ефектом від отримання вищенаведених послуг було перш за все збільшення кількості потенційних покупців і, відповідно, збільшення реалізації продукції.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 у задоволенні позову відмовлено.
Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 20.06.2013 по 02.08.2013 працівниками Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «УТМ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 (а.с. 9-86 Т.1).
Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення, зокрема, наступні, які увійшли в оскаржені податкові повідомлення-рішення:
- пп.пп. 14.1.11, 14.1.13, 14.1.27, 14.1.231, 14.1.228, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.п. 138.2, 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139, ст. 159, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України, внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з 1 кв. 2013 року в сумі 270399 грн та донараховано податок на прибуток всього в сумі 886540 грн, у т.ч. за 1 кв. 2012 року - 154481 грн, з 2 кв. 2012 року - 151036 грн, за 3 кв. 2012 року - 72813 грн, за 4 кв. 2012 року - 418560 грн, за 1 кв. 2013 року - 89650 грн;
- ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим підприємством податок на додану вартість на загальну суму 129851 грн, у т.ч. за січень 2012 року на суму 6217,00 грн., квітень 2012 року на суму 51061,00 грн., травень 2012 року на суму 13188,00 грн., липень 2012 року на суму 55531,00 грн., серпень 2012 року на суму 2989,00 грн., вересень 2012 року на суму 865,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 45487,00 грн. та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2013 року в сумі 23027,00 грн.
До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що позивачем за період, який перевірявся занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств в сумі 3382562 грн. Вказане заниження пов'язане з тим, що ТОВ «УТМ» придбавало на території України продукцію за ціною продавця з урахуванням ПДВ, яке було віднесено до податкового кредиту, тобто до зменшення суми податкових зобов'язань, в той час коли експортні операції здійснювались за нульовою ставкою. На думку податкового органу ці витрати (ПДВ) хоч і не включені до складу виробничої собівартості продукції, але їх слід враховувати при визначенні вартості реалізації продукції. Крім того, до вартості продукції необхідно включити суму прибутку (рентабельності), яку підприємство розраховує отримати від своєї діяльності. Експорт товарів за цінами нижчими від цін придбання призвело до заниження доходу на суму 2100625 грн. Також на заниження доходу з податку на прибуток, на думку податкового органу, вплинуло невключення до нього суми 1281937 грн безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Системи управління нерухомістю», яка виникла на підставі договору комісії від 23.10.2006 № 18 за яким минув строк позовної давності.
Крім того, відповідачем під час перевірки встановлено, завищення витрат з податку на прибуток підприємств на суму 1154388 грн та податкового кредиту з ПДВ на суму 198328 грн за результатами здійснення господарських операцій з придбання маркетингових, логістичних, інформаційно-консультаційних, аутсорсингових та рекламних послуг у ТОВ «Техстандартпроект», ТОВ «Янікс», ПП «Піар Студія «Конквест», ТОВ «Фрутпол», МПП «Медіа», суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_4, ОСОБА_5 всього на суму 1154388 грн, оскільки реальність таких не підтверджується первинними документами.
На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено наступні податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013:
- № 0007392201 (а.с. 87 Т.1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1108175,00 грн, де основний платіж складає 886540,00 грн, а штрафна санкція - 221635,00 грн;
- № 0007402201 (а.с.88 Т.1), яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем на 129851,00 грн та за штрафними санкціями - на 64925,50 грн;
- № 0007472201 (а.с. 89 Т.1), яким ТОВ «УТМ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45487,00 грн;
- № 0007462201 від 06.09.2013 (а.с. 90 Т.1) Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 270399,00 грн.
Позивач не погодився з прийнятими рішеннями та подав спочатку первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Волинській області, а згодом до Міністерства доходів і зборів України. Проте, рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 21.10.2013 № 2494/10/10.2-06 (а.с. 91-99 Т.1) та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 № 18094/6199-99-10-01-15 (а.с. 100-104 Т.1) оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки ТОВ «УТМ» здійснювало експортні операції з реалізації продукції за цінами, нижчими за ціну придбання, в результаті чого витрати такого придбання перевищували доходи в розумінні Податкового кодексу України. Така господарська діяльність не призвела до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу. Товариством здійснювався продаж згаданої продукції зі свідомо систематичним від'ємним фінансовим результатом. Виконання таких угод, а саме експорт продукції за цінами, нижчими за собівартість придбання таких товарів, та одержання внаслідок цього збитків (що, у свою чергу, призводило до виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету податку на додану вартість) не є економічно виправданими. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має право одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в зазначений спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Внаслідок укладення таких договорів з покупцями на реалізацію продукції за цінами нижче повної собівартості не виникає бази оподаткування - прибутку, а тому підприємство ніколи не буде сплачувати податок на прибуток з таких операцій.
Щодо невключення до доходу з податку на прибуток підприємств суми безнадійної кредиторської заборгованості, то суд першої інстанції зазначив, що під час проведення перевірки та на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем не було надано додаткової угоди № 2 від 17.12.2012 до договору № 18 комісії від 23.10.2006 (а.с. 108 Т.1), де зазначено термін його дії (до 30 червня 2014 року). У зв'язку з цим з вини позивача податковому органу під час проведення перевірки не було надано документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Враховуючи пункт 44.6 статті 46 ПК України, Луцька ОДПІ правомірно встановила обов'язок включення позивачем кредиторської заборгованості по вищезазначених договорах комісії в сумі 1281937,39 грн до інших доходів, оскільки, як встановлено та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Українські торгівельні мережі» більше як три роки користувалося цими коштами, а ТОВ «Системи управління нерухомістю» не звернулося до суду про стягнення коштів.
Що стосується завищення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Техстандартпроект», ТОВ «Янікс», ПП «Піар Студія «Конквест», ТОВ «Фрутпол», МПП «Медіа», суб'єктів підприємницької діяльності ОСОБА_4, ОСОБА_5, то суд першої інстанції також погодився з висновками податкового органу про наявність цих порушень, оскільки у процесі судового розгляду не було надано документів, які б документально підтверджували використання отриманих послуг від вищезазначених суб'єктів господарювання в господарській діяльності позивача (детальне визначення переліку наданих послуг, зведених таблиць, діаграм, відомостей, оперативний аналіз потреби в інформаційно-консультаційних, аутсорсингових, рекламних послугах та їх позитивного економічного ефекту (причини) для діяльності підприємства). З долучених позивачем під час судового розгляду фотографій неможливо підтвердити період виконання наданих інформаційних, маркетингових та рекламних послуг. Оскільки ні з акта прийому-передачі, а ні з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані зазначені послуги, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, тому суд дійшов висновку про правомірність дій Луцької ОДПІ щодо визначення позивачу податкових зобов'язань, зазначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.
Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.
Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).
Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Статтею 136 ПК України визначено доходи, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, зокрема, суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.
З огляду на викладене можна дійти висновку, що суми податку на додану вартість отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів не враховуються до доходу для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, незважаючи на те, що такі суми ПДВ під час придбання цих товарів, позивачем були віднесені до податкового кредиту з податку на додану вартість. Не входять суми ПДВ і до витрат з податку на прибуток під час придбання товарів включеного у ціну товарів, що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання (пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
Як вбачається із додатку № 1 до акта перевірки (а.с. 58-67 Т.1), податковий орган, з чим погодився суд першої інстанції, виходив з того, що ТОВ «УТМ» за період з 1 кв. 2012 року по 1 кв. 2013 року занижено доходи з податку на прибуток в сумі 2100625 грн внаслідок експорту товару (перелік покупців, товару, ціни, кількість наведені у вказаному додатку у вигляді порівняльної таблиці) за цінами нижчими цін придбання. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що під час придбання цих товарів, на їх вартість нараховувалась сума ПДВ, яка позивачем не відносилась до складу витрат з податку на прибуток (формувався податковий кредит з ПДВ), а експорт цього товару позивачем здійснювався за нульовою ставкою ПДВ згідно пп. «а» 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України. При цьому, відхилення ціни реалізації від ціни придбання не перевищує 20%, тобто суми ПДВ.
Так, згідно ВМД № 177 від 26.01.2012 позивачем експортовано ТОВ «ТД Мясфрут» (Російська Федерація) половини туш свійських свиней ІІ категорії в кількості 20000 кг, вартістю 28,76 грн за 1 кг (без ПДВ), а вартість придбання цієї продукції становить 31,87 грн за 1 кг з ПДВ, а без ПДВ 26,55 грн (31,87 / 1,2). Це свідчить про те, що вартість придбання товару без ПДВ є нижчою за вартість експортованого товару на 2,21 грн за 1 кг (31,87 - 26,55). Отже, вартість експорту товару в кількості 20000 кг перевищує вартість його придбання на 44200 грн (20000 х 2,21), що і є рентабельністю для позивача.
Аналогічним чином вартість придбання товару без ПДВ є меншою вартості цього товару при експорті без ПДВ решти товару (олії соняшникової, олії ріпакової, туш свійських свиней, м'яса свійських курей мороженого для ТОВ «ТД Мясфрут» (Російська Федерація), ТОВ «Версия-Трейд» (Російська Федерація), ВАТ «Комаровка» (Республіка Білорусь), ВАТ «Гомельський жировий комбінат» (Республіка Білорусь), ТОВ «Домстрой» (Республіка Білорусь), ТОВ «Исток» (Російська Федерація), Munzer Bioindustrie GmbH (Австрія), SRL «SPANDOR» (Молдова) (а.с. 58-67 Т.1).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: - прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; - вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Під господарською діяльністю, згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, слід розуміти діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Тобто, обґрунтованим є посилання позивача на те, що поняття «дохід» для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому здійснення господарської діяльності не пов'язується з фактом перевищення надходжень до такого платника податків над його витратами.
Визначення розміру витрат підприємства шляхом визначення їх на рівні отриманого доходу, Податковим кодексом України не передбачено. Пунктом 140.5 статті 140 Податкового кодексу України визначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.
Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни. Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо забороненою.
Згідно підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Податковим органом не надано доказів вчинення дій, спрямованих на встановлення рівня звичайних цін у господарських операціях позивача.
Зі змісту статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вбачається, що позивачу надано право самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами.
Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.
З огляду на викладене протиправними є висновки відповідача про завищення позивачем доходу, що враховується для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств всього на суму 2100625 грн, у т.ч.: за 1 кв. 2012 року - 396400 грн, з 2 кв. 2012 року - 382455 грн, за 3 кв. 2012 року - 237400 грн, за 4 кв. 2012 року - 567725 грн, за 1 кв. 2013 року - 516645 грн.
Що стосується невключення позивачем до доходу з податку на прибуток суми непогашеної кредиторської заборгованості в розмірі 1281937 грн, то суд апеляційної інстанції також не погоджується з висновками податкового органу та суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Отже, заборгованість за якою минув строк позовної давності є безнадійною заборгованістю, яка у свою чергу включається до інших доходів для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.
Разом з тим для встановлення вказаної заборгованості, як безнадійної, необхідним є дослідження питання щодо спливу строку позовної давності.
Під час дослідження цього питання суд першої інстанції посилається на положення ст. 257 ЦК України, якою визначено трьохрічний строк позовної давності. Однак, судом першої інстанції не досліджено початок перебігу цього строку.
Так, порядок визначення початку перебігу строку позовної давності визначений статтею 261 ЦК України, з частини 5 якої вбачається, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів перевірки, ТОВ «УТМ» та ТОВ «Системи управління нерухомістю» було укладено ряд договорів комісії (від 23.10.2006, № 7 від 15.04.2008, від 03.11.2008, від 21.04.2009, від 19.05.2008, від 11.08.2008, № 1/7.10-09 від 07.10.2009) згідно з якими ТОВ «Системи управління нерухомістю» (Комітент) доручає ТОВ «Українські торгівельні мережі» (Комісіонер) за компенсацію придбати товари.
Згідно пункту 1.1 договору комісії від 23.10.2006 (а.с. 105-106 Т.1) Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується від свого імені здійснити наступні дії: придбати у третіх осіб обладнання: пароконвектомат (кількість за додатковим погодженням Комітента) з використанням вулканічної лави, щоб забезпечувало, крім підсмажування і наявність запаху диму (ефект шашлика, приготованого на дровах) та холодильні вітрини (кількість за додатковим погодженням Комітента) з температурним режимом від -10С до +10С, з автоматичним регулюванням і контролем температури оточуючого середовища з обов'язковим вентилюванням та зволоженням усушки продукції, а також гастроємності з можливістю вакуумізації і терміном зберігання м'яса, курятини і субпродуктів до 7 діб.
Для придбання товарів позивачу ТОВ «Системи управління нерухомістю» перераховано кошти.
Зі змісту вказаного договору вбачається, що у ньому не було визначено строк його виконання, що не суперечить положенням ст. 1012 ЦК України, якою визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.
Отже враховуючи те, що договір комісії (в редакції до 17.12.2012) укладений без визначення строку його виконання, а ні під час перевірки, ні у процесі судового розгляду, не було встановлено факту пред'явлення Комітентом вимоги до Комісіонера про виконання зобов'язання, висновки суду першої інстанції про закінчення строку позовної давності зроблені без належного з'ясування обставин справи.
У зв'язку з реорганізацією ТОВ «Системи управління нерухомістю» шляхом приєднання до ТОВ «Джерела» позивачем укладено з ТОВ «Джерела» (правонаступник ТОВ «Системи управління нерухомістю») додаткову угоду № 1 від 30 вересня 2011 року до договору комісії від 23.10.2006 року (а.с. 107 Т.1). Згідно цієї додаткової угоди в преамбулі та в тексті укладеного договору ТОВ «Системи управління нерухомістю» у всіх відмінках замінено на ТОВ «Джерела». Договору комісії від 23.10.2006 присвоєно номер 18. У відповідності до передавального акта від 28.04.2011 активи та пасиви ТОВ «Системи управління нерухомістю» передані ТОВ «Джерела».
Згідно картки рахунку 6854 «Розрахунки з іншими кредиторами» по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Системи управління нерухомістю» станом на 31.03.2013 у ТОВ «Українські торгівельні мережі» обліковується кредиторська заборгованість в сумі 1281937,39 грн.
Зазначена кредиторська заборгованість також була встановлена додатком 8 до довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «Системи управління нерухомістю» та результати його діяльності за період з 02.03.2011 по 07.06.2011 року від 15.06.2011 № 4719/2301/34310064, який підписаний головою ліквідаційної комісії ТОВ «Системи управління нерухомістю».
Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи позивача на те, що згідно додаткової угоди № 2 від 17.12.2012 до договору комісії № 18 від 23.10.2006 (а.с. 108 Т.1), у зв'язку з тривалим невиконанням договору сторонами визначено конкретну дату його виконання, а саме 30.06.2014.
При цьому, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що позивачем в порушення пункту 44.6 ст. 44 ПК України вказану додаткову угоду № 2 до договору та звіти Комісіонера не були надані податковому органу, ні на час перевірки, ні на час винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки це спростовується наявною у матеріалах справи копією заперечення на акт перевірки, яке містить відмітку про отримання податковим органом 27.08.2013, а серед переліку документів, які до нього додаються зазначені: договір комісії № 8 від 23.06.2006 та додаткові угоди № 1 і № 2, звіти Комісіонера від 10.04.2012, від 03.06.2012, від 03.10.2012 та відповіді на ці звіти, претензія від 12.12.2012, пропозиція від 12.12.2012.
Згідно абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).
Отже, з огляду на викладене позивач отримавши акт перевірки, не погодившись з ним та встановивши, що податковим органом не взято до уваги ряд документів (додаткові угоди до договору комісії, звіти Комісіонера, відповіді Комітента), позивач скористався наданим йому законом правом на викладення заперечення на акт перевірки та долучення до нього документів, які не були взяті до уваги податковим органом під час перевірки. При цьому, з поданням платником податків такого заперечення з додатковими документами, у податкового органу виникає обов'язок їх врахувати під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Проте, як встановлено із матеріалів справи, такі відповідачем враховані не були. Більше того, відповідачем не надано доказів розгляду цього заперечення.
Щодо посилання суду першої інстанції на те, що Луцькою ОДПІ було направлено ТОВ «Українські торгівельні мережі» запит від 02.08.2013 за № 2170/10/22.1 (а.с. 158 Т.1), то суд апеляційної інстанції зазначає, що такий запит податковим органом сформовано в останній день перевірки та отриманий позивачем 05.08.2013, тобто вже після завершення перевірки та строку для її проведення визначеного ст. 82 ПК України, а згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
Отже, враховуючи додаткову угоду № 2 від 17.12.2012 (а.с. 108 Т.1), сторонами договору визначено строк виконання зобов'язання до 30.06.2014, а тому висновки відповідача про сплив строку позовної давності, є безпідставними та зроблені без належного з'ясування обставин справи.
Укладенню цієї додаткової угоди передувала претензія ТОВ «Джерела» від 12.12.2012 № 01-272 про погашення дебіторської заборгованості в сумі 1281937,39 грн по договору комісії № 18 від 23.10.2006, на яку ТОВ «УТМ» надіслано пропозицію № 12-1/2 від 17.12.2012 про укладення додаткової угоди для визначення строків виконання договору (а.с. 115-116 Т.1).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до заперечення на акт перевірки позивачем також було долучено звіти про комісіонера від 02.04.2012, від 02.06.2012, від 01.10.2012, якими відповідно до умов договору Комісіонер пропонував та погоджував із Комітентом придбання того чи іншого товару. Однак, з різних причин (невідповідність ціни, кількості) Комітентом звіти оцінювались, як негативні (а.с. 109, 111, 113 Т.1), що свідчить про зацікавленість обох сторін договору у виконанні його умов та спрямованість їхніх дій на досягнення ділової мети, а протилежного податковим органом не доведено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає протиправними висновки відповідача про заниження позивачем доходів, що враховуються для визначання об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму кредиторської заборгованості в розмірі 1281937,39 грн.
Що стосується правомірності формування позивачем витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ «Техстандартпроект», ТОВ «Янікс», ПП «Піар Студія «Конквест», ТОВ «Фрутпол», МПП «Медіа», ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно із пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу.
Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2,138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ є зв'язок господарських операцій з господарською діяльністю платника податку, наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідним є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами.
Як вбачається із довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «УТМ» (а.с. 74-81 Т.1), позивач здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, зокрема, м'ясними виробами, курячою, молочною продукцією.
ТОВ «Українські торгівельні мережі» (Замовник) укладено з ПП «Піар Студія «Конквест» (Виконавець) договір № 0000028 П-97/11 від 20.07.2011 згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з надання маркетингових, рекламних та піар послуг.
Згідно пп. 2.2.2 цього договору, Замовник зобов'язується спільно зі спеціалістами Виконавця визначати задачі, що стоять перед виконавцем і погоджувати механізми та способи їх виконання, а Виконавець згідно пп. 2.1.3 договору зобов'язується надавати фото і документальний звіт щодо виконаних послуг. Оплата здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
На підтвердження реальності виконання умов договору з ПП «Піар Студія «Конквест» позивачем надано акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), попередні замовлення на надання послуг, фотозвіти, видаткову накладну та податкові накладні на загальну суму 203265,5 грн, де ПДВ становить 40653,1 грн, а саме: 1 квартал 2012 року - 92060,33 грн (ПДВ - 18412,07грн), 2 квартал 2012 року - 51418,13 грн (ПДВ - 10283,63 грн), 3 квартал 2012 року - 58127,03 грн (ПДВ - 11625,41 грн), 4 квартал 2012 року - 1660 грн (ПДВ - 332 грн).
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання податкового органу на те, з чим погодився суд першої інстанції, що акти здачі-приймання робіт не відображають детального переліку наданих послуг, зведених таблиць, діаграм відомостей, оперативний аналіз потреби у вказаних вище послугах, оскільки позивачем на кожний вид послуг складалися замовлення, у яких сторонами договору визначалося конкретний перелік послуг, який доручається виконати Замовнику, кількість персоналу, кількість днів, місце проведення, калькуляція вартості.
Так, зокрема, 31.01.2012 складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від № ОУ-000011 згідно якого Замовником надано послуги з проведення промоакції у м. Тернопіль, вартість якої становить 5097,60 грн, у т.ч. ПДВ 849,60 грн (а.с. 4 Т.3).
Разом з тим, складенню цього акта, а також наданню послуг, передувало замовлення, у якому позивачем замовлено послуги з проведення промоакції у магазині за адресою м. Тернеопіль вул. Симоненка, 6. У вказаному замовленні сторонами погоджено кількість персоналу та вартість оплати їх роботи, комісію, адресну розсилку, музичний супровід, всього вартість послуг склала 5097,60 грн, у т.ч. ПДВ 849,60 грн (а.с. 11 Т.3).
За результатами вказаних послуг Виконавцем надавались Замовнику фотозвіти, які позивачем долучені до матеріалів справи (а.с. 5-10 Т.3).
Згідно довідки до акта перевірки про загальну інформацію щодо ТОВ «УТМ» (а.с. 78 Т.1), позивач здійснює торгівлю в магазині за адресою м. Тернопіль, вул. Симоненка, 6, що свідчить про те, що замовлення послуг промоакції пов'язане з безпосередньою господарською діяльністю позивача.
Також, як приклад можна навести акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2012 № ОУ-0000013 про надання послуг з підготовки промоакції в м. Дрогобич вартістю 5920,20 грн, у т.ч. ПДВ 986,70 грн (а.с. 92 Т.3).
Складенню цього акта, а також наданню послуг, передувало замовлення, у якому позивачем замовлено послуги з підготовки промоакції у магазині за адресою вул. Грушевського, 103 м. Дрогобич Львівська область. У вказаному замовленні сторонами погоджено роботу персоналу (супервайзер), компенсація проїзду, компенсація часу проїзду, витратні матеріали, всього вартість послуг склала 5920,20 грн, у т.ч. ПДВ 986,70 грн (а.с. 93 Т.3).
За результатами вказаних послуг Виконавцем надавались Замовнику фотозвіти, які позивачем долучені до матеріалів справи (а.с. 5-10 Т.3).
Згідно довідки до акта перевірки про загальну інформацію щодо ТОВ «УТМ» (а.с. 78 Т.1), позивач здійснює торгівлю в магазині за адресою вул. Грушевського, 103 м. Дрогобич Львівська область, що свідчить про те, що замовлення послуг промоакції пов'язане з безпосередньою господарською діяльністю позивача.
Також із матеріалів справи вбачається, що позивачем замовлено у МПП «Медіа» послуги з виготовлення друкованої рекламної продукції (флаєри, буклети) для популяризації своєї торгової марки, реклами відкриття нових торгових точок.
На підтвердження цих господарських операцій позивачем надано видаткові та податкові накладні на загальну суму 95132,98 грн, де ПДВ становить 19026,59 грн., а саме: 1 квартал 2012 року - 20536,72 грн. (ПДВ - 4107,34 грн.), 2 квартал 2012 року - 26104,83 грн, (ПДВ - 5220,96 грн), 3 квартал 2012 року - 12761,26 грн. (ПДВ - 2552,25грн), 4 квартал 2012 року - 13868,18 грн (ПДВ - 2773,67 грн), 1 квартал 2013 року - 21861,99 грн (ПДВ - 4372,39 грн).
Вказана рекламна продукція позивачем передана ФОП ОСОБА_6, з яким ним укладено договір № П-100/12 від 09.08.2012 про надання послуг з просування товарів, що реалізуються в магазинах замовника, шляхом організації рекламних заходів у місяцях продажу товарів.
Факт отримання послуг від ФОП ОСОБА_6 підтверджується долученими до матеріалів справи актами наданих послуг та податковими накладними.
З суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 позивачем укладено договір від 16.08.2012 № 12 про виготовлення та монтаж рекламної продукції.
Виконання цього договору СПД ОСОБА_5 оформлено актами виконаних робіт на загальну суму 54376,5 грн. без ПДВ, а саме: 3 квартал 2012 року - 2235 грн., 4 квартал 2012 року - 37925,50 грн., 1 квартал 2013 року - 14216 грн.
Крім того, позивачем долучено макети рекламних плакатів та флаєрів, які виготовлені у процесі надання послуг ФОП ОСОБА_5
З ТОВ «Янікс» позивачем укладено договори № 110112 від 11.01.2012, № 020113/8 від 02.01.2013 на рекламне оформлення магазинів та ремонт вивісок.
До вказаного договору сторонами укладено додатки № 1 від 12.01.2012, № 2 від 02.03.2012, № 3 від 15.05.2012, № 4 від 15.05.2012 у яких сторони погодили конкретний перелік послуг, об'єктів на яких такі послуги надаються, їх кількісні та вартісні показники, зокрема, демонтаж та ремонт вивісок, заміна лайтбоксів, рекламне оформлення магазинів «М'ясна точка», рекламне оформлення транспорту, виготовлення скриньок.
Факт надання цих послуг оформлено актами виконаних робіт на загальну суму 146987,89 грн, де ПДВ становить 29397,5 грн, а саме: 1 квартал 2012 року - 17142,5 грн, (ПДВ - 3428,50 грн), 2 квартал 2012 року - 44758,27 грн.(ПДВ - 8951,65 грн), 3 квартал 2012 року - 14729 грн.(ПДВ - 2945,8 грн), 4 квартал 2012 року - 34325,48 грн. (ПДВ - 6865,09 грн), 1 квартал 2013 року - 36032,64 (ПДВ - 7206,52грн).
Позивачем долучено фотозвіт надання вказаних послуг, макети для виготовлених скриньок.
З ПП «Техстандартпроект» укладені договір підряду № 191201 від 19.12.2011 та договір постачання № 160101 від 16.01.2012 на придбання матеріалів для рекламного оформлення магазинів. На виконання цих договорів ПП «Техстандартпроект», згідно з актами виконаних робіт, отримано 86859,80 грн за 1 квартал 2012 року, крім того ПДВ 17371,96 грн.
З ТОВ «Агропромислова група «Пан Курчак» укладено договори від 01.10.2011 № 3/3-11, № 4/6-11, від 02.10.2011 № 14/2-01-13, № 7/02-01-13, № 31/02-01-13 на надання інформаційно-консультаційних послуг та послуг аутсорсінгу.
Виконання цих договорів ТОВ «Агропромислова група «Пан Курчак» оформлено актами виконаних робіт за 1 квартал 2013 року на загальну суму 127107,5 грн, де ПДВ становить 25421,5 грн. На відповідну суму позивачу контрагентом виписані податкові накладні.
Разом з тим на підтвердження конкретного переліку послуг та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача, ТОВ «УТМ» надано додатки до вказаних вище договорів, зокрема, про вартість робіт і графік фінансування, про перелік та вартість послуг з питань кадрового забезпечення та управління персоналом, про послуги аутсорсігу у сфері організації центрального управління персоналом.
Крім цього, позивачем укладено з ТОВ «Спільне підприємство «Полсет-Україна» договір підряду на проведення поточних ремонтів магазинів в м. Козятин Вінницької області та м. Коростень Житомирської області.
На підтвердження реальності виконання вказаних будівельних робіт позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акти здачі-приймання виконаних робіт, підсумкові відомості витрат ресурсів (витрати по факту).
Всього вартість будівельних робіт за 1 квартал 2012 року склала 122622,4 грн, де ПДВ становить 24524,48 грн.
З ТОВ «Фрутпол» позивачем укладено договори від 01.06.2012 № 01/12, № 02/12, № 03/12, № 04/12 на поставку тушки курчат бройлера, календариків, кетчупів та майонезів, молокоохолоджувачів.
На підтвердження виконання цих договорів позивачем надано видаткові накладні за 2 квартал 2012 року на суму 214482,30 грн, у т.ч. ПДВ 42896,46 грн, а також специфікації.
Крім того, на підтвердження факту транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладі.
Судом апеляційної інстанції досліджено усі представлені позивачем первинні документи щодо отримання послуг з маркетингу, рекламних, піар, інформаційно-консультативних, аутсорсінгу від ПП «Піар Студія «Конквест», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_5, ПП «Техстандартпроект» ТОВ «Агропромислова група «Пан Курчак» та встановлено, що усі акти здачі-приймання наданих послуг у їх сукупності із замовленнями погодженими сторонами, фото звітами, додатками до договорів, відображають суть отриманих позивачем послуг, їх об'єм та вартісні величини, а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, тому податковим органом безпідставно донараховано по цих контрагентах податкові зобов'язання. Реальність виконання ТОВ «Спільне підприємство «Полсет-Україна» ремонтних робіт, підтверджується первинною документацією, яка відповідає вимогам закону та є характерною для такого виду господарських операцій. Факт придбання товару у ТОВ «Фрутпол» підтверджується належним чином оформленими видатковим та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських операцій з ТОВ «Янікс», ПП «Піар Студія «Конквест», ТОВ «Техстандартпроект», ТОВ «Фрутпол», МПП «Медіа», ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Таким чином, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову зроблені без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскарженої постанови та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Українські торгівельні мережі» - задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі № 803/1485/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальність «Українські торгівельні мережі» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 06.09.2013 №№ 0007392201, 0007492201, 0007462201, 0007472201.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
В.В. Ніколін
Постанова у повному обсязі складена та підписана 05.06.2015.