03 червня 2015 року Справа № 876/4334/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування вимог,-
У лютому 2015 року Приватне акціонерне товариство «Ратнівський молокозавод» (далі - позивач) звернувся з позовом до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач) про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2014 року № Ю-78-25 та від 18.11.2014 року № Ю-78-25.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову про задоволення позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вимога про сплату боргу виноситься за результатами перевірки, яка проведена не була. Крім того, при застосуванні штрафів приймається рішення після сплати у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, проте, такого рішення відповідач не приймав. Зважаючи на викладене, вимоги про сплату боргу винесені неправомірно.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 25-27).
Відповідачем 03.10.2014 року було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-78-25 в сумі 444497,55 грн., яка була оскаржена відповідачем в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 05.11.2014 року № 434/10/03-20-10-03-06 вимога від 03.10.2014 року № Ю-78-25 була скасована та відкликана з дня прийняття з тих підстав, що винесена відповідачем за формою, яка передбачена для фізичних осіб. Цим же рішенням зобов'язано відповідача винести та направити позивачу нову вимогу у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 87-90).
На підставі рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 05.11.2014 року № 434/10/03-20-10-03-06 відповідачем 18.11.2014 року сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-78-25, у якій відображено загальну суму заборгованості платника станом на 01.10.2014 року в розмірі 444497,55 грн. (а.с. 5), що відповідає даним облікової картки позивача (а.с. 50).
Водночас 13.11.2014 року відповідачем сформовано та надіслано товариству вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-78-25, у якій відображено загальну суму заборгованості платника станом на 01.11.2014 року в розмірі 337891,97 грн. (а.с. 6), що в свою чергу відповідає даним облікової картки позивача (а.с. 76).
Позивач оскаржував зазначені вимоги в адміністративному порядку (а.с. 8-10, 19-22), однак рішеннями Головного управління ДФС у Волинській області від 18.12.2014 року № 1475/10/03-20-10-03-06, № 1476/10/03-20-10-03-06 (а.с. 11-18) та рішенням ДФС України від 02.02.2015 року № 2007/6/99-99-10-01-07-15 (а.с. 23-24) скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані вимоги без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.
Згідно п. 6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455 (далі - Інструкція № 455) сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У відповідності до п. 6.3 Інструкції № 455 органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, у випадку, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням - розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Частина 3 статті 9 Закону № 2464 передбачає, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, проведення перевірок стосовно правильності нарахування єдиного внеску здійснюється у випадках, чітко передбачених Законом. Зокрема, згідно абз. 6 ст. 5 Закону № 2464 зняття з обліку платників єдиного внеску є єдиною такою підставою.
Згідно п. 6.4 Інструкції № 455 вимога про сплату боргу формується, зокрема, на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Відповідно до п. 7.1. за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Згідно п.п 2 п. 7.2. Інструкції № 455 рішення про донарахування внеску приймається на підставі даних карток особових рахунків платників.
Пункт 6.8. Інструкції № 455 передбачає, що у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти календарних днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними картки особового рахунку платника на дату подання.
До сум боргу платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України у вимогу про сплату недоїмки за даними картки особового рахунку платника включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.
Згідно ч.15 ст. 25 Закону № 2464 та п. 7.12. Інструкції № 455 суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач приймав рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, які надсилались позивачу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач формує вимогу про сплату недоїмки за даними картки особового рахунку платника податків, а при несплаті такої - вимогу на суму зростання з включенням сум штрафів та пені, що в свою чергу виключає подвійне стягнення сум заборгованості.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ратнівський молокозавод» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № 803/320/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула