03 червня 2015 року Справа № 876/5526/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 30 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
У лютому 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі - відповідач) про визнання дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію в межах строку позовної давності відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж роботи 15 років.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 30 березня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку з 02.08.2014 року. Постанову в межах суми стягнення за один місяць звернено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Свої вимоги мотивує тим, що із введенням в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV порядок здійснення перерахунку пенсії змінився, а тому подальше її збільшення має проводитись відповідно до вимог цього Закону. Також позивачем був пропущений строк звернення до суду.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Приймаючи оскаржувану постанова суд першої інстанції виходив з того, що порівнюючи положення ч. 2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», випливає, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії за понад встановлений мінімальний стаж роботи, має пільговий характер власне щодо тривалості трудового стажу та величини, з якої проводиться розрахунок.
Безспірно встановлено, що позивач є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Із заяв та розпоряджень про призначення та перерахунок пенсії вбачається, що позивачка з 11.11.1985 року по даний час отримує пенсію по віку (а.с. 14-15).
У 2014 році позивачка зверталася до відповідача із заявою про перерахунок понаднормового страхового стажу із збільшенням розміру пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років відповідно до положень ст. 56 Закону № 796-XII.
Листом від 09.01.2015 № 4458/К-01 відповідач відмовив позивачці у вказаному перерахунку у зв'язку з відсутністю підстав для такого у відповідності до ст.56 Закону №796-XII та повідомив, що пенсія обчислена згідно вимог чинного законодавства (а.с. 5).
Не погоджуючись з висновком відповідача позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.
Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) визначено, що громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, що встановлюються або цим Законом або законом, який регулює особливості статусу таких громадян.
Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1788-XII або спеціальним Законом №796-XII.
Пільги щодо обчислення стажу роботи для призначення пенсії визначені ст.56 Закону №796-XII. Зокрема, за змістом ч.2 цієї норми, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 відсотків заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 відсотків заробітку.
Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивачці була призначена пенсія згідно Закону СРСР «Про державні пенсії», а згодом перераховувалась згідно умов, норм пенсійного забезпечення, встановлених загальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - № 1058-IV), що підтверджується матеріалами справи.
Абзацом 2 ч.1 ст.28 Закону № 1058-IV передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини, а саме за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці 1 цієї частини.
Тому, оскільки позивачці призначена пенсія відповідно до Закону № 1058-IV, то і збільшення розміру пенсії має бути проведене у розмірах, установлених цим Законом.
Відповідно до п.13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Оскільки позивачка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то і її збільшення повинно проводитися відповідно ж до цього Закону. Отже, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В порушення ст.71 КАС України позивачкою не надано доказів тих обставин, що вона зверталася до пенсійного органу з заявою про можливе призначення пенсії відповідно до Закону № 796-XII.
Суд зауважує, що позивачка має право звернутись до органів пенсійного фонду з заявою про одержання пенсії відповідно до Закону № 796 -XII та відповідно до вимог ч.2 ст. 56 цього Закону скористатись правом на збільшення пенсії на 1 % понад заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку.
З огляду на зазначене жодних підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, виходячи з страхового стажу, обчисленого у відповідності до ч.2 ст.56 Закону № 796-XII апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч.4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області задовольнити.
Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 30 березня 2015 року у справі № 162/322/15-а скасувати, та прийняти нову постанову якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий : А.Р. Курилець
Судді : М.П. Кушнерик
О.І. Мікула