"01" жовтня 2012 р.справа № 2а-1/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М.,
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Мамалат І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приморської міської ради Запорізької області
на постанову Приморського районного суду Запорізької області від 25.01.2012 р. у справі № 2а-1/12
за позовом Прокурора Приморського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_1
до Приморської міської ради Запорізької області, Приморського міського голови ОСОБА_2
про скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -
встановив:
Прокурор Приморського району Запорізької області звернувся до суду в інтересах позивача до Приморської міської ради Запорізької області, Приморського міського голови, в якому просив скасувати розпорядження Приморського міського голови № 31/1 від 28.03.2011 року про звільнення головного спеціаліста, інспектора з благоустрою ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату; зобов'язати Приморського міського голову ОСОБА_2 поновити позивача на посаді; стягнути з Приморської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Постанова суду вмотивована тим, що під час звільнення позивачки з посади відповідачем були допущені порушення вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП України, оскільки вона є одинокою матір'ю; крім того, їй не було запропоновано іншу роботу.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи.
В судове засідання представники учасників процесу, повідомлені належним чином про місце, дату і час розгляду справи, не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.
Позивач в письмовій заяві просив залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сторонами в справі не заперечується, що позивачка перебувала на службі в органах місцевого самоврядування та на спірні правовідносини поширюються положення Законів України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про місцеве самоврядування в Україні», Кодексу законів про працю України, а спір, відповідно до ст. 15 КАС України, є спором адміністративної юрисдикції.
Перевіркою, яка проведена за зверненням позивача до прокуратури Приморського району Запорізької області, із залученням спеціалістів Територіальної державної інспекції праці у Запорізькій області, встановлено, що розпорядженням Приморського міського голови ОСОБА_2 № 31/1 від 28.03.2011 звільнено головного спеціаліста, інспектора з благоустрою ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату.
Зазначене розпорядження прийняте на підставі рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області № 15 від 12.01.2011 року «Про внесення змін до структури та штатного розпису виконавчого апарату Приморської міської ради».
Відповідно до п.4 вказаного рішення скорочено посади головного спеціаліста, інспектора з благоустрою та секретаря виконкому, керуючого справами.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 40 КЗпП України договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний з ініціативи власника у випадку скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 3 статті 184 КЗпП України передбачено, що звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим їх працевлаштуванням.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем тої обставини, що вона є одинокою матір'ю, оскільки відсутні докази того, що вона сама утримує дитину. На підставі матеріалів справи не може бути з'ясовано питання, чи є матеріальне забезпечення, яке надає позивачка, єдиним джерелом утримання дитини.
Разом з тим, встановлено, що позивачці не пропонувалася інша посада для працевлаштування, як того вимагає ст. 49-2 КЗпП України, тому колегія суддів вважає, що звільнення відбулося з порушенням закону.
Колегія суддів звертає увагу, що звільнення відбулося на підставі розпорядження міського голови, отже саме він в цій частині є належним відповідачем і має усунути це порушення, а тому судом правильно скасовано розпорядження № 31/1 від 28.03.2011 року та зобов'язано саме Приморського міського голову поновити позивача на посаді.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо не визначення судом особи, яка допустила порушення при звільненні позивача, не можна прийняти до уваги.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Відповідачем -міським головою - не було доведено, що він діяв відповідно до вказаних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, суб'єкт владних повноважень має діяти, зокрема, добросовісно та розсудливо. Вбачається, що рішенням міської ради № 15 від 12.01.2011 року не визначався персональний склад працівників, які підлягали звільненню. Відповідачем не доведено, що він доводив до відома міської ради наявність обставин, що перешкоджають виконанню цього рішення. Отже, посилання апелянта на те, що рішення міської ради є обов'язковим до виконання міським головою, і не може бути ним не виконане, до уваги не приймаються.
Щодо посилання апелянта на необов'язковість письмового підтвердження пропонування позивачу іншої посади, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суб'єкт владних повноважень має обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачі належних доказів на підтвердження своїх доводів не надали.
Щодо доводів апелянта про неможливість виконання рішення суду, оскільки внесення змін до штатного розпису виконавчого апарату ради є виключною компетенцією міської ради і не може бути зроблено міським головою, а міська рада не має наміру змінювати своє рішення, то колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Отже, для виконання рішення суду не вимагається прийняття будь-якого додаткового рішення органу місцевого самоврядування з цих питань.
Щодо заперечень про розмір заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивачки, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції відповідачами не було надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень в супереч ч. 2 ст. 72 КАС України, в тому числі -розрахунку спірної суми, а тому такі доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст. 200, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Приморської міської ради Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду Запорізької області від 25.01.2012 р. у справі № 2а-1/12 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун