"23" серпня 2011 р.справа № 2а-9074/10/0870
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М.,
суддів: Коршуна А.О., Католікяна М.О.,
при секретарі судового засідання Піддубній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 р. у справі № 2а-9074/10/0870
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"
до Запорізького обласного центру зайнятості
про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Запорізького обласного центру зайнятості №10/8-р від 04.10.2010р, посилаючись на те, що підприємство не використовувало працю громадянина ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2 без дозволу на працевлаштування у період з 01.08.2009р. по 13.08.2009р., оскільки зазначена особа в цей період знаходилась у щорічні відпустці. Крім того, на час винесення оскарженого рішення минув строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив. Постанова вмотивована тим, що в період знаходження у відпустці трудові відносини зберігають свою чинність.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача надав письмові заперечення на апеляційну скаргу; в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, та просив залишити постанову суду без змін.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Запорізького обласного центру зайнятості проведено планову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»на предмет додержання законодавства про зайнятість населення щодо використання праці іноземців або осіб без громадянства.
За результатами перевірки складено акт №55/8 від 30 вересня 2010р. В ході перевірки встановлено, що громадянин ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2 працював з 31.07.2007р. на посаді заступника Генерального директора - комерційного директора, на підставі дозволу №156 від 31.07.2007р., виданого роботодавцю запорізьким ОЦЗ. Термін дії дозволу - до 31.07.2009р.
ОСОБА_2 звільнено за п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням терміну договору (наказ від 31.07.2009р. №2-2007/к). Дата звільнення в наказі не визначена - «по закінченню відпустки». При оформлення звільнення з наданням чергової відпустки роботодавцем застосовано норму ст. 3 Закону України «Про відпустки», Дозвіл повернуто до Запорізького ОЦЗ 31.07.2009р. вих. №008.02/391.
Рішенням Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Запорізького обласного центру зайнятості №10/8-р від 04.10.2010р. на ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»за порушення вимог ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення»: використання праці громадянина ОСОБА_1 Федерації ОСОБА_2 у період з 01.08.2009р. по 13.08.2009р. без дозволу на працевлаштування накладено штраф у розмірі 12 600 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що і в період знаходження у відпустці трудові відносини зберігають свою чинність, що прямо визначено частиною 2 ст. З Закону України «Про відпустки»передбачено, що у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки, що і відбулося в даному випадку.
Посилання апелянта на ст. 250 Господарського кодексу України також не можуть бути прийняті до уваги,оскільки в даному випадку штраф накладається за порушення Закону України «Про зайнятість населення»в частині використання праці іноземного громадянина без дозволу служби зайнятості і є економічною санкцією відповідно до Постанови КМ УРСР № 47 від 24.06.1991 року, а не адміністративно-господарською.
Крім того, такий штраф стягується до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, кошти котрого не включається до державного бюджету.
Слід також прийняти до уваги положення ст. 238, 239 ГКУ, які передбачають, що адміністративно -господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Такого визначення Закон України «Про зайнятість населення»штрафу, передбаченому ст. 8 цього Закону, не надає.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись с. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2010 р. по справі № 2а-9074/10/0870 залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів в порядку, визначеному ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали складено 06.09.2012 року
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: М.О. Католікян