"20" березня 2012 р.справа № 2а-5897/09/0870
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М.,
суддів: Мельника В.В., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Мамалат І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. у справі № 2а-5897/09/0870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізон-Імпорт"
до Запорізької митниці
про скасування податкових повідомлень,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення форми «Р»вн 07.09.2009 року, винесені Запорізькою митницею за № №42, 43 у відношенні TOB «Бізон-імпорт».
Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. Постанова суду вмотивована тим, що митні органи, у випадку прийняття вантажних митних декларацій та пропуску товару на митну територію України, та погодження з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ чи з кодом товарної номенклатури, зазначених імпортером, не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права.
В апеляційній скарзі посилається на ст. 69 МКУ, ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та зазначає, що під час проведеної камеральної перевірки було встановлено порушення норм Закону України «Про Митний тариф України», а саме, невірна класифікація товару, що є підставою для донарахування податкових зобов'язань зі сплати ввізного мита та ПДВ.
В судовому представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представники позивача, надавши письмові заперечення на апеляційну скаргу, в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а постанову - суду без змін.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивачем в період з березня 2008 року по квітень 2009 року здійснювалося ввезення на територію України сільськогосподарських пристроїв - самохідних оприскувачів, моделей Case SPX 3310, SPX 3320, SPX 3185, Berthoud BOXER 4000.
TOB «Бізон-імпорт»було здійснено в зазначений період 9 митних оформлень оприскувачів за вантажними митними деклараціями: № 112000003/8/001826 від 05.03.2008;
№ 112000003/8/002107 від 14.03.2008 ; № 112000003/8/002270 від 19.03.2008;
№ 112000003/8/002272 від 19.03.2008; № 112000003/8/002273 від 19.03.2008;
№ 112000003/8/008366 від 17.09.2008; № 112000003/8/001322 від 25.03.2009; № 112000003/9/001325 від 25.03.2009; № 112000003/9/002049 від 28.04.2009.
Судом встановлено, шо Запорізькою митницею було здійснено повне, остаточне митне оформлення товару, тобто відповідач фактично погодився з даними, заявленими у вантажних митних деклараціях, визнавши правильність заявленого коду товару згідно з УКТЗЕД.
Ввезені за даними вантажними митними деклараціями самохідні оприскувачі були класифіковані за кодом НОМЕР_1 згідно УКТЗЕД як «інші пристрої для сільського господарства або садівництва»(ставка ввізного мита 0%).
07.08.2009 Запорізькою митницею Державної митної служби України було проведено камеральну перевірку TOB «Бізон-імпорт»з питань дотримання вимог митного законодавства, за результатами якої було складено акт № 6/9/112000000/НОМЕР_2 від 07.08.2009.
Перевіркою встановлено, що при проведенні митного оформлення товару за зазначеними вище вантажними митними деклараціями позивачем допущено порушення Закону України «Про митний тариф України»; Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Наказом Держмитслужби України № 568 від 21.08.2003 року; Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених Наказом Держмитслужби України № 68 від 31.01.2004.
Зокрема, в акті перевірки вказано, що самохідні оприскувачі повинні були класифікуватись не за кодом НОМЕР_1 згідно УКТЗЕД - «інші пристрої для сільського господарства або садівництва»( ставка ввізного мита 0%), а у товарній позиції 8705 за кодом НОМЕР_3.
На підставі даного висновку відповідачем, з посиланням на пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було донараховано суму податкового зобов'язання в розмірі 1265100,57 гривень (з них 1 054 250,48 гривень - ввізне ; 210 850,09 гривень - ПДВ), та винесені рішення: податкове повідомлення форми «Р» № 42 від 07.09.2009, яким донараховано ввізне мито на суму 1 106 963,00 гривень, в тому числі 1 045 250,48 гривень за основним платежем та 52 712,52 гривень штрафу; податкове повідомлення форми «Р»№ 43 від 07.09.2009, яким донараховано податок на додану вартість на суму 221 392,59 гривень, в тому числі 210 850,09 гривень за основним платежем та 10 542,50 гривень штрафу.
На час митного оформлення в період з березня 2008 року по квітень 2009 року органами ДМСУ для визначення коду самохідних оприскувачів використовувався лист Управління номенклатури й класифікації товарів Департаменту податків та тарифного регулювання Державної митної служби України №37/37-1465-ЕП від 22.03.2005, за змістом якого такий товар класифікується в товарній позиції 8424.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За наслідками перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п.1 частини першої ст. 237 КАС України, Верховний Суд України ухвалив постанову від 21.01.2011 року у справі № 21-64а10, в якій зазначив наступне.
За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181- III якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІЙ,діяякого не поширюється на митні органи.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, яке цілком відповідає правовій позиції Верховного Суду України, а тому підстав для скасування такого рішення немає.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Запорізької митниці залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2011 р. у справі № 2а-5897/09/0870 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: А.О. Коршун