"23" квітня 2012 р. справа № 2а-288/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М.,
суддів: Католікяна М.О., Туркіної Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області
на постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2011 р. у справі № 2а-288/11
за позовом прокурора Томаківського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області
про зобов'язання вчинити певні дії, -
11.04.2011 року прокурор Томаківського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Томаківського районного суду Дніпропетровської області з позовом, в котрому просив: зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до положень ч. 2 ст. 40, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року з урахуванням заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік та провести позивачу відповідних виплати за вказаний період.
Постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2011 р. позовні вимоги позивача задоволено, а саме: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, згідно положень ч. 2 ст. 40, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підпункту 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року з урахуванням заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік та провести відповідні виплати за вказаний період.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, після призначення пенсії продовжував працювати. 13 січня 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. Перерахунок пенсії позивачу проведений з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 1197, 91 грн., який відповідає показнику середньої заробітної плати за 2007 рік.
Частиною другою статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон України № 1058-IV) встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням, зокрема страхового стажу, встановлено частиною четвертою статті 42 Закону України № 1058-IV.
Частиною третьою статті 42 Закону України № 1058-IV визначено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України № 1058-IV.
Тобто, правила частини першої статті 40 Закону України № 1058-IV при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Частина 1 статті 40 Закону України № 1058-IV передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.
Аналіз частини четвертої статті 42 Закону України № 1058-IV свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.
Тобто працюючий пенсіонер має право на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення, однак не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це -середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону України № 1058-IV).
Проте, постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року № 530 встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною четвертою статті 42 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року N 1788-XII та Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закон України № 1058-IV, а саме нормативні положення статті 42 Закону України № 1058-IV. Зі змісту цих положень випливає, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.
При цьому слід зауважити, що ототожнювати визначення як “середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України” та “показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії”, не можливо, оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України № 1058-IV і є величиною постійною незмінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу)застрахованої особи для обчислення пенсії.
Таким чином, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.
Відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не подавав клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є загальнодоступними для ознайомлення всіма громадянами. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду у встановлений ст. 99 КАС України строк.
Отже, суд першої інстанції не застосував наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду з огляду на відсутність поважних причин для його відновлення.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов прокурора Томаківського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 -залишенню без розгляду.
Керуючись п.4 ч.1 ст.198, ст.203, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області -задовольнити частково.
Постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2011 р. у справі № 2а-288/11 - скасувати.
Позов прокурора Томаківського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: М.О. Католікян
Суддя: Л.П. Туркіна