"19" серпня 2010 р. справа № 27/41/09-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Божко Л.А. Семененка Я.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»
на постанову: господарського суду Запорізької області від 16 вересня 2009 року у справі № 27/41/09-ПА-4/190/09-АП-27/208/09-АП
за позовом: Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»
до: Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя
про: визнання нечинною вимоги
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинною вимогу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Запоріжжя про сплату боргу від 05.12.2008 року № Ю-2776, згідно з якою заборгованість позивача складає 368 674, 74 грн, з них 305 252,63 грн -недоїмка, 48 135,84 -фінансові санкції, 15 286,27 грн -пеня, оскільки за даними бухгалтерського обліку позивача сума недоїмки становить 278 681, 27 грн.
В наступному позивач зменшив розмір позовних вимог та просив визнати нечинною вимогу управління Пенсійного фонду України в частині визначення суми недоїмки та загальної суми заборгованості, проти визначених відповідачем сум фінансових санкцій та пені не заперечував.
Постановою господарського суду Запорізької області від 16 вересня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому суд виходив з того, що штрафні санкції та пеня правомірно нараховані підприємству відповідно до п. 2 ч. 9, ч. 13 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування1058-IV від 09.07.2003 року. Нарахування пені та штрафних санкцій здійснено на підставі облікових даних картки особового рахунку підприємства, яка формується за даними звітів платника, розрахованих самостійно відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (в подальшому «Інструкція»).
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було надіслано вимогу № Ю-2776 від 07.11.2008 року на суму 290698 грн 65 коп, яку боржник не узгодив з органами Пенсійного фонду та не оскаржив у судовому порядку, а тому сума вважається узгодженою. Після надання позивачем розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2008 року -77976,09 грн, позивачу надіслана вимога № Ю-2776 від 05.12.2008 року на суму 368674,74 грн.
Загальна сума заборгованості позивача зі сплати стразових внесків станом на 01.01.2009 року у сумі 439 345 грн 54 коп. підтверджується також актом звірки, підписаним обома сторонами.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на п. 8.2., 8.8. Інструкції та зазначає, що органи ПФУ надсилають страхувальнику вимогу про сплату недоїмки на всю суму боргу, та якщо страхувальник не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом ПФУ, або не оскаржив її у судовому порядку, орган ПФУ подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби. Зазначає також, що на момент винесення оскаржуваної вимоги № Ю-2776 від 05.12.2008 року у Шевченківському відділі ДВС Запорізького міського управління юстиції знаходилася на виконанні вимога відповідача про сплату боргу № Ю-2776У від 06.10.2008 року про заборгованість позивача на суму 269 744,98 грн., яку УПФУ направило до ВДВС 28.10.2008 року, і яка відповідно до закону узгоджена, є виконавчим документом та на її підставі відкрито виконавче провадження.
Зазначає, що відповідно до п. 8.9. Інструкції відповідач мав подавати до органу державної виконавчої служби вимогу тільки на суму зростання боргу, а тому мав приймати наступні вимоги тільки на нарощені суми боргу у порівнянні з сумою вимоги, що знаходиться на виконанні у ВДВС.
Крім того, апелянт не погоджується з розрахунком суми боргу, оскільки вона суперечить даним його бухгалтерського обліку, за яким станом на 01.12.2008 року сума недоїмки складала 278 768,27 грн., а не 305252, як зазначено в оскаржуваній вимозі.
Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення матеріального закону апелянт просить скасувати постанову господарського суду та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином. З урахуванням положень п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя. Оскаржувана вимога УПФУ від 05.12.2008 № Ю-2776 отримана позивачем 08.12.2008 року. Згідно вимоги заборгованість позивача складає 368 674, 74 грн, з них 305 252,63 грн -недоїмка, 48 135,84 -фінансові санкції, 15 286,27 грн -пеня.
Як вбачається з корінця вимоги № Ю-2776 від 07.11.2008 року, яка отримана позивачем 10.11.2008 року (а.с. 127. 1) , станом на 01.11.2008 року сума недоїмки складала 290698,65 грн, фінансових санкцій -48 135, 84грн., пені -15286,27 грн, всього сума боргу платника страхових внесків - 290 698,65 грн.
Як вбачається з акту звіряння взаєморозрахунків сторін (а.с. 149 т. 1), позивачем не враховано та не знайшло відображення в акті нарахування фінансових санкцій.
Як вбачається з акту звірки розрахунків між сторонами станом на 01.01.2009 року (а.с. 58 т. 1) загальна сума заборгованості позивача зі сплати страхових внесків -439 345,54 грн. сторонами узгоджена, отже підтверджує правильність нарахування недоїмки, штрафних санкцій та пені, що визначені в оскаржуваній вимозі.
Апелянт посилається на порушення відповідачем п. 8.9. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України N 21-1, 19.12.2003, оскільки вважає, що відовідач мав зазначити у вимозі суму боргу з урахуванням вимоги № Ю-2776-У від 06.10.2008 року, що знаходилася на примусовому виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступне. Відповідно до ч. 3 ст.106 Закону України № 1058 Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, п. 8.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін фінансових санкцій (штрафів) та пені. Також п. 8.9. Інструкції передбачено, що у випадку, коли протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
За таких обставин колегія суддів погоджується з правовою позицією відповідача та висновком суду першої інстанції стосовно того, що до страхувальника надсилається вимога про сплату боргу на всю суму боргу, а до виконавчої служби (у разі, якщо на виконання вже знаходиться вимога про сплату боргу) - вимога тільки на суму зростання боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання вимоги.
Таким чином колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першій інстанції, оскільки всі обставини, на які посилається апелянт були предметом судового розгляду та їм надана відповідна правова оцінка. Суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, проаналізував та вірно застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, що їх регулюють, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»на постанову господарського суду Запорізької області від 16 вересня 2009 року у справі № 27/41/09АП-4/190/09-АП-27/208/09-АП - залишити без задоволення, а постанову -без змін.
Ухвала, постановлена в порядку письмового провадження набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України -через 5 днів після направлення їх копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М.Панченко
Судді: М.О.Католікян
ОСОБА_1