"04" серпня 2010 р.справа № 2а-3870/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Католікяна М.О. Божко Л.А.
при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2010 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області,
третя особа - ТОВ «Євро-Лізинг»
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
В березні 2010 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
31.03.2010 року позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № 170978349 від 11.03.2010 року, відкритого на підставі виконавчого напису № 207 від 11.03.2010 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_2 про повернення рухомого майна.
Ухвалою суду від 10.04.10 року було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
На думку апелянта, судом при винесенні оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом не враховано порушення п.4 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»та ст. 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки виконавчий документ оформлений неналежним чином. Отже, вважає, що є очевидні ознаки протиправності винесення рішення (постанови про відкриття виконавчого провадження), оскільки провадження відкрито на підставі неналежно оформленого виконавчого документа, а тому суд мав застосувати заходи забезпечення позову, як це передбачає ст.. 117 КАС України.
Крім того, на думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам в разі витребування ТОВ «Евро-Лізинг»рухомого майна.
Апелянт зазначає, що суд порушив вимоги ст.159 КАС України, оскільки судове рішення не є законним та обґрунтованим.
Апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зупинити виконавче провадження та заборонити вчиняти певні дії, які виникли з відкриттям виконавчого провадження.
В судове засідання апелянт не з'явився, представник відповідача покладався на розсуд суду.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 17978349 від 11.03.2010 року, прийнятої державним виконавцем Грешновим А.В. на підставі виконавчого напису №207, вчиненого 11.03.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про повернення рухомого майна; зобов'язання державного виконавця до вчинення певної дії,а саме -винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих написів нотаріуса.
Згідно з ч. 3, 4 ст.117 КАС України передбачений виключний перелік заходів забезпечення позову, які можуть бути вжиті судом. До таких заходів відноситься, зокрема, зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень або заборона вчиняти певні дії.
Згідно ч.1 ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливий без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та слід з пояснень представника відповідача, примусових заходів щодо спірного майна державною виконавчою службою не здійснюється. Ухвалою суду від 23 березня 2010 року в цієї справі зупинено дію постанови державного виконавця про розшук майна від 17.03.2010 року.
В задоволенні клопотання про зупинення дії постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто саме оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, судом першої інстанції відмовлено в зв'язку з тим, що позивач не обґрунтував та не довів існування реальної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам та інтересам та необхідності застосування заходів забезпечення позову.
Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до ст..1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до статті 4 згаданого Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Таким чином винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ще не створює небезпеки правам позивача, оскільки не є заходом примусу.
Крім того, як слід з доводів позивача, викладених в клопотанні, він оскаржує виконавчий документ та звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, як підстава для зупинення виконавчого провадження, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Це питання може бути розглянуто судом під час розгляду справи про оспорювання виконавчого документа.
За таких обставин колегія судді вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для забезпечення позову в такий спосіб, як зупинення дії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Слід також зазначити, що відповідно до ст. 133 КАС України ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи. Отже, за наявністю підстав позивач не позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням вдруге.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.117, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.. 212 КАС України.
Головуючий: О.М.Панченко
Суддя: М.О.Католікян
Суддя : Л.А.Божко