"28" липня 2010 р.справа № 2а-17239/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Божко Л.А. Католікяна М.О.
при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.
за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області
на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року по справі №2а-17239/09/0470
за позовом: Міського комунального підприємства «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»
до: Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області
про: визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення, які прийняті за актом перевірки своєчасності сплати податків та зборів та котрими застосовано до підприємства штрафні санкції в розмірі 50 відсотків від суми узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ по вітчизняним товарам на суму 66939,21 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач безпідставно зарахував для погашення податкового боргу, що виник за лютий 2007 року, здійснені підприємством поточні платежі протягом січня-травня 2009 року, в яких було визначено інше призначення платежу, ніж погашення податкового боргу з податку на додану вартість за лютий 2007 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2010 року задоволено позов Міського комунального підприємства «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»- визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000251601/0 від 21.07.09 року, № 0000251601/1 від 25.08.09 року, № 0000251601/2 від 19.10.09 року, № 0000251601/3 від 23.11.09 року Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, прийняті у відношенні позивача.
Не погоджуючись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати оскаржувану постанову, та ухвалити нову, якою в позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають істотне значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Посилається при цьому на дотримання з боку відповідача вимог «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.05 року під № 3843/11123, а саме пп 11.4 розділу 11, абз. другий п. 1.6. та вважає, що сплата платником поточного податкового зобов'язання, при наявності податкового боргу, розглядається як погашення такого боргу.
Також зазначає, що це передбачено п.п. 4.4.2 г) пункту 4.4. статті 4, п.7.7. ст.. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Посилаючись на податкове роз'яснення, затверджене наказом ДПА України від 13.11.02 року № 540, зазначає, що іншої можливості сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду за наявності податкового боргу, ніж розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, не існує.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.
Представники позивача проти її задоволення заперечували та пояснили, що податковий орган скористався своїм правом погашати заборгованість підприємства за рахунок його активів та на теперішній час в примусовому порядку виконавчою службою виконується рішення суду щодо стягнення суми податкового боргу. Отже, таке самостійне зарахування чергових платежів підприємства до погашення зобов'язань минулого періоду веде до подвійного стягнення суми податкового боргу та порушує права підприємства.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість апеляційної скарги, дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що дійсно норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, Закон не встановлює порядок та черговість, а також не наділяє податковий орган повноваженнями щодо зарахування платежів платника податків за інше цільовим призначенням, ніж вказано в платіжному дорученні, в тому числі - для погашення податкового боргу, що виник раніше.
Колегія суддів погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції та враховує наступне.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
Крім того, дійсно норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону N 2181 з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 І. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першій інстанції, оскільки всі обставини, на які посилається апелянт, були предметом судового розгляду та їм надана відповідна правова оцінка.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, рішення суду про задоволення позову прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанову суду від 09.04.2010 р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року по справі №2а-17239/09/0470 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року по справі №2а-17239/09/0470 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця в порядку, визначеному ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О. М. Панченко
судді Л. А. Божко
ОСОБА_4