ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.05.2015Справа №910/7955/15-г
За позовом Фермерського господарства "Джерельна криниця"
До Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
Про повернення безпідставно набутого майна
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Чорна Т.О. - представник (дов. № 01 від 17.04.2015 р.)
від відповідача Кренець О.С. - представник (дов. № 13-11-10174 від 27.04.2015 р.)
Фермерське господарство "Джерельна криниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" про повернення безпідставно набутого майна, а саме помилково перерахованих коштів у сумі 80 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 р. порушено провадження у справі №910/7955/15-г та призначено справу до розгляду на 20.04.2015 р.
У судовому засіданні 20.04.2015 р. представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти позову.
У судовому засіданні 20.04.2015 р. оголошено перерву до 25.05.2015 р.
25.05.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача пояснення по справі, відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у поясненнях.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 25.05.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
На підставі платіжного доручення № 20 від 21 січня 2015р. Фермерським господарством «Джерельна криниця» філії Миколаївського УЕГГ/ПAT «Львівгаз» на р/р 26002250792001 у ПАТ «КБ «НАДРА» було перераховано суму у розмірі 80 000,00 грн., як оплату за постачання природного газу згідно угоди № 429 від 25.12.2014р.
Відповідно до листа Філії Пустомитівського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Львівгаз» № П-200-15 від 26.03.2015р. рахунок 26002250792001 у ПАТ «КБ «НАДРА» філії Миколаївського УЕГГ закритий з 31.12.2013 р.
Позивач вказує, що зазначені у платіжному дорученні № 20 від 21 січня 2015р. реквізити отримувача, його назва та дата угоди платежу виявилися застарілими. Таким чином при здійсненні даного платежу було допущено помилку і кошти, відповідно, було перераховано помилково.
Зокрема на підтвердження свої доводів позивач посилається на Договір № 2014 /ТП-ПР 429 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 25.12.201.3р., в якому вказано, що постачальником є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню га газифікації «Львівгаз» від якого діє Пустомитівське УЕГГ, а не Миколаївське, як вказано в платіжному дорученні, також рахунок Постачальника у реквізитах є в ЛОУ AT Ощадбанк - 260363031051.
Позивач звернувся до відповідача з листами № 8 від 05.02.2015 р. та № 10 від 10.02.2015 р. із проханням повернути помилково перераховані кошти в сумі 80 000, 00 грн.
Разом з тим, відповідач листом № 49/4-0304 від 11.03.2015 р. повідомив позивача про неможливість здійснення перерахування помилково перерахованих грошових коштів через введення у ПАТ «КБ «Надра» тимчасової адміністрації.
Станом на час звернення до суду з позовом та під час розгляду справи сума коштів відповідачем не сплачена, доказів іншого суду не надано.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що дійсно, на підставі платіжного доручення № 20 від 21 січня 2015р. Фермерським господарством «Джерельна криниця» філії Миколаївського УЕГГ/ПAT «Львівгаз» на р/р 26002250792001 у ПАТ «КБ «НАДРА» було перераховано суму у розмірі 80 000,00 грн., як оплату за постачання природного газу згідно угоди № 429 від 25.12.2014р.
Так, зазначені у платіжному дорученні № 20 від 21 січня 2015р. реквізити отримувача, його назва та дата угоди платежу виявилися застарілими, оскільки рахунок 26002250792001 у ПАТ «КБ «НАДРА» філії Миколаївського УЕГГ закритий з 31.12.2013 р. Таким чином при здійсненні даного платежу було допущено помилку і кошти, відповідно, було перераховано помилково.
Згідно з п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою.
Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження встановлення належного отримувача спірних грошових коштів, натомість відповідно до листа Філії Пустомитівського управління по експлуатації газового господарства ПАТ «Львівгаз» № П-200-15 від 26.03.2015р. рахунок 26002250792001 у ПАТ «КБ «НАДРА» філії Миколаївського УЕГГ закритий з 31.12.2013 р.
Разом з тим, суд зазначає таке.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" строком на три місяці з 05.02.2015 року по 05.05.2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 року № 85 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра" продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра" по 05.06.2015 року (включно).
Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Даний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
За змістом пункту статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Отже, зобов'язання щодо повернення помилково перерахованих грошових коштів є майновим зобов'язанням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", якИЙ має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
З огляду на викладене, враховуючи, що вимоги позивача про повернення відповідачем помилково перерахованих коштів є саме вимогами кредитора банку, в силу імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на позивача не поширюються виключення, встановлені п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства «Джерельна криниця» до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про повернення безпідставно набутого майна задоволенню не підлягають.
Викладені у поясненнях доводи позивача стосовно необхідності застосування аналогії закону до даних правовідносин, а саме аналогії з ч. 7 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не приймаються судом з огляду на таке.
За змістом ч. 7 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, що надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача мають бути повернуті банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення у порядку, встановленому законодавством.
Як зазначено вище, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Ч. 7 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регулює правовідносини з повернення помилково перерахованих коштів неплатоспроможному банку, та однією з обов'язкових умов такого повернення передбачає умову надходження коштів виключно в часових межах дії у такому банку тимчасової адміністрації.
За таких обставин, відсутність прямої вказівки в законі на правовий порядок дій неплатоспроможного банку у випадку помилкового надходження коштів до запровадження в ньому тимчасової адміністрації, на думку суду, не дає підстав вважати це прогалиною в законі, оскільки такий порядок регулюється загальною нормою п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З огляду на вищенаведене, оскільки спірні грошові кошти було перераховано відповідачу 21.01.2015 р., тобто до запровадження у ПАТ «КБ «Надра» тимчасової адміністрації, враховуючи імперативні приписи п. 1 ч. 5, ч. 7 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 28.05.2015 р.
Суддя Ю.В. Картавцева