ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.06.2015Справа №910/10334/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Заступника прокурора Львівської області до Фонду Державного майна України, третя особа-1: Мінестерство енергетики та вугільної промисловості України, третя особа-2: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", третя особа-3: Публічне акціонерне товариство "Іскра", третя особа-4: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектргаз" про визнання нечинним пункту наказу та переліку майна, переданого у власність, за участю прокурора -Винник О.О., представників відповідача - Федоровського В.Г., довіреність № 243 від 17.09.2014 року, третьої особи 1 - Асіпцової О.В., довіреність №21/2015 від 03.02.2015 року, третьої особи 2 - Гарбузюка Р.О., довіреність №07/4-9025 від 29.12.2014 року, Полховської Н.М., довіреність №лв-3708-15 від 25.05.2015 року, третьої особи 3 - Лозинкького С.О., довіреність №10/01 від 09.02.2015 року, третьої особи 4 - Морочинського А.М., довіреність №б/н від 25.05.2015 року,
У квітні 2015 року прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання нечинним п.1 наказу Фонду Державного майна України від 31.12.1993 року №59-АТ «Про затвердження плану приватизації майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» в частині включення до цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра» та визнання нечинним Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Іскра» від 27.05.2003 року в частині включення до Переліку газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.05.2015 року.
12.05.2015 року третьою особою-2 через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
13.05.2015 року третьою особою-3 через канцелярію суду надано письмові пояснення щодо позовних вимог.
20.05.2015 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові, з тих підстав, що оскільки приватизація ДП «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» відбувалась протягом 1993 року неправильним є посилання на нормативно-правовий акт, що регулює правовідносини в сфері приватизації в конкретно визначений період 1992 рік, що передує моменту виникнення спірних правовідносин. Відповідачем також зазначено про сплив позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
25.05.2015 року третьою особою-2 через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
27.05.2015 року третьою особою-3 через канцелярію суду надано заяву про застосування строків позовної давності.
27.05.2015 року третьою особою-4 через канцелярію суду надано клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки прокурором при поданні позову до суду безпідставно зазначено про відсутність органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не визначено в чому полягає порушення інтересів держави та не обґрунтовано необхідності їх захисту.
Розглянувши вказане клопотання, суд вирішив залишити його без задоволення, як безпідставне та необґрунтоване.
Так, згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.
Право прокурора на подання позову до господарського суду не ставиться законом у залежність від наявності у прокурора матеріалів прокурорської перевірки з того питання, з якого подано позов.
За змістом мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 в основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В даному випадку, за висновками прокурора оспорюваний наказ Фонду Державного майна України від 31.12.1993 року №59-АТ «Про затвердження плану приватизації майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» та перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Іскра» від 27.05.2003 року порушують економічні інтереси держави в сфері власності.
Враховуючи вказані обставини, судом порушено провадження у справі на підставі поданої прокурором як позивачем позовної заяви.
27.05.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву на 29.05.2015 року.
29.05.2015 року третьою особою-3 через канцелярію суду надано додаткові пояснення щодо позовних вимог.
Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третіх осіб 1, 2, 3, 4, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і ст.ст. 78 і 79 цього Кодексу.
За змістом ст.ст. 71, 75, 80 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Отже, норми, передбачені ст. 76 ЦК Української РСР щодо початку перебігу позовної давності, встановлені для сторін, особи, права або інтереси якої порушено, поширювалися і на звернення прокурора до суду із заявою про захист інтересів держави.
Початок перебігу позовної давності за позовами прокурора слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про факт постановлення акта чи вчинення правочину, які оскаржуються, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про їх суперечність вимогам закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №3-18гс13 від 20.08.2013 року та №3-3376к08 від 02.09.2008 року.
Як зазначено в позовній заяві, прокуратурі Львівської області стало відомо про порушення законності при приватизації газопроводу ГРС «Винники» - ВО «Іскра» 03.02.2015 року.
Позовну заяву до суду прокурором направлено по пошті 17.04.2015 року.
Тобто, прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах строку позовної давності.
Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про визнання нечинним п.1 наказу Фонду Державного майна України від 31.12.1993 року №59-АТ «Про затвердження плану приватизації майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» в частині включення до цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра» та визнання нечинним Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Іскра» від 27.05.2003 року в частині включення до Переліку газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра». В обгрунтування позову посилається на те, що оспорювані наказ та перелік нерухомого майна суперечить Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92, Державній програмі приватизації майна державних підприємств, яка затверджена Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2545 XII та порушує економічні інтереси держави в сфері власності.
Судом встановлено, що Розпорядженням від 06.12.1993 №1040-Р Кабінет Міністрів України дозволив проведення приватизації державного підприємства "Львівський електроламповий завод ВО "Іскра" та затвердження плану приватизації.
Пунктом 1 наказу Фонду державного майна України від 31.12.1993 року № 59-АТ «Про затвердження плану приватизації майна державного підприємства "Львівський електроламповий завод ВО "Іскра"» було затверджено план приватизації майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра».
Пунктом 4 вищевказаного наказу вирішено перетворити державне підприємство "Львівський електроламповий завод ВО "Іскра" у відкрите акціонерне товариство "Іскра".
В перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Іскра» згідно з наказом про 31.12.1993 року № 59-АТ «Про затвердження плану приватизації майна державного підприємства "Львівський електроламповий завод ВО "Іскра"» було включено, зокрема, газопровід (інвентарний номер 13000031) - вартістю станом на 01.06.1993 - 3 143 502,33 крб.
Пунктом 7 плану приватизації передбачено перелік майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра», що не підлягає приватизації. Газопровід ГРС "Винники" - ВО "Іскра" у вказаний перелік майна не включено. При цьому, акт приймання передавання майна складено не було. Відтак, документальне оформлення передачі майна від засновника утвореному ним підприємству відсутнє.
На звернення ВАТ "Іскра" 27.05.2003 Фонд державного майна України склав Перелік нерухомого майна, переданого у власність Відкритому акціонерному товариству "Іскра". У цей перелік, серед інших об'єктів нерухомого майна, було включено і газопровід (інвентарний номер 13000031) - вартістю станом на 01.06.1993 - 3 143 502,33 крб.
У листі Фонду державного майна України від 27.05.2003 № 10-21-6644 підставами для складення переліку відповідач визначив порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, що затверджений наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002 № 906 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Фонду від 16.10 2002 № 1819.
Згідно з договором купівлі-продажу від 20.08.2014 ПАТ "Іскра" продало ТзОВ "Спектргаз" газопровід ГРС "Винники" - ПАТ "Іскра" за ціною 23 760 000,00 грн.
Згідно з пунктом 3 ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" перелік об'єктів (груп об'єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2545 XII було затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств, яка діяла на час утворення ВАТ "Іскра".
Згідно з пунктом 1.3. програми не допускається приватизація трубопровідного транспорту та об'єктів інженерної інфраструктури міст, включаючи мережі, споруди, обладнання, які пов'язані з виробництвом і постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.
Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92 визначено Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається.
Згідно з пунктом 15 вищевказаного переліку не допускається приватизація об'єктів - тубопровідного транспорту, а згідно з п.16 переліку не допускається приватизація об'єктів інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з виробництвом і постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведення і очищення стічних вод.
Крім цього, слід враховувати, що станом на 31.12.1993 року до газопроводу ГРС "Винники" - ВО "Іскра" був у встановленому порядку приєднаний та підключений ввідний газопровід ВО "Львівський ізоляторний завод". Потреби ВО "Львівський ізоляторний завод" у природному газі задовольнялися через газопровід ГРС "Винники" - ВО "Іскра", що підтверджується актом приймання в експлуатацію газопроводу-відводу на ВО "Львівський ізоляторний завод" від 02.11.1982 року, будівельним паспортом №38 газопроводу-відводу на ВО "Львівський ізоляторний завод", протоколом №442 механічних випробувань газопроводу-відводу на ВО "Львівський ізоляторний завод", планом газопроводу-відводу на ВО "Львівський ізоляторний завод", які містяться в матеріалах справи.
З цих підстав газопровід ГРС "Винними" - ВО "Іскра" на час видання оскаржуваних актів належав до трубопровідного транспорту і приватизації не підлягав.
Також, станом на 31.12.1993 року до газопроводу ГРС "Винники" - ВО "Іскра" були приєднані і підключені газопроводи, через які газ постачався споживачам по категорії "населення", зокрема, споживачам хутору Горішній та села Бережани, що підтверджується актом від 15.03.1988 року приймання в експлуатацію газопроводу високого тиску х. Горішній Пустомитівського району, будівельним паспортом №228 газопроводу високого тиску х. Горішній Пустомитівського району, актом від 15.03.1988 року приймання в експлуатацію газопроводу низького тиску х. Горішній Пустомитівського району, будівельним паспортом №228 газопроводу низького тиску х. Горішній Пустомитівського району, планом траси газопроводу з проекту зазифікації х. Горішній Пустомитівського району, актом від 06.09.1988 року приймання в експлуатацію газопроводу високого тиску с. Бережани Пустомитівського району, будівельним паспортом №307 газопроводу високого тиску с. Бережани Пустомитівського району, актом від 06.09.1988 року приймання в експлуатацію газопроводу низького тиску с. Бережани Пустомитівського району, будівельним паспортом №307 газопроводу низького тиску с. Бережани Пустомитівського району, схемою прив'язки газопроводу с. Бережани Пустомитівського району, які містяться в матеріалах справи.
Відтак, газопровід ГРС "Винники" - ВО "Іскра" належав до інженерної інфраструктури населених пунктів, яка пов'язана з постачанням газу споживачам, і з цих підстав приватизації не підлягав.
Отже, Фонд державного майна України, затверджуючи пунктом 1 оскаржуваного наказу план приватизації, всупереч вимогам закону не включив у перелік майна, що не підлягає приватизації (п. 7 розділу 3 плану приватизації), газопровід ГРС "Винники" - ВО "Іскра".
Оскаржуваний в частині Перелік нерухомого майна, переданого у власність Відкритому акціонерному товариству "Іскра", ґрунтується на затвердженому плані приватизації, який включає в себе матеріали інвентаризації майна, зокрема, і газопровід. Оскільки газопровід незаконно не включено у перелік майна, що не підлягає приватизації, то і до оскаржуваного Переліку газопровід включенню не підлягав.
Окрім того, з листа відповідача від 27.05.2003 № 10-21-6644 вбачається, що оскаржуваний в частині Перелік складений відповідно до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002 № 906 з змінами та доповненнями, внесеними наказом Фонду від 16.10.2002 № 1819.
Зазначені накази Фонду державного майна України від 24.05.2002 року №906 та від 16.10.2002 року № 1819 не пройшли у встановленому порядку реєстрацію у Міністерстві юстиції України, не набрали чинності та не можуть застосовуватися з наступних підстав.
Указом Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативноправових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" встановлено, що з 01.01.1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 було затверджено Положення, згідно з п. 15 якого міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах № 21-396а14 від 07.10.2014 року, № 21 -467а13 від 28.01.2014 року, № 21-140а13 від 04.06.2013 року, № 21-118а13 від 21.05.2013 року.
Накази Фонду державного майна України "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно" та "Про внесення змін і доповнень до Порядку" мають міжвідомчий характер з тих підстав, що ними унормовано порядок видачі одного з правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється оформлення прав власності на нерухоме майно та їх державна реєстрація. З цих підстав накази підлягали державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що п.1 наказу Фонду Державного майна України від 31.12.1993 року №59-АТ «Про затвердження плану приватизації майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» в частині включення до цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра» та Перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Іскра» від 27.05.2003 року в частині включення до Переліку газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра» прийняті з порушенням чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, вимоги заступника прокурора Львівської області щодо визнання незаконним п.1 наказу Фонду Державного майна України від 31.12.1993 року №59-АТ «Про затвердження плану приватизації майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» в частині включення до цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра» та визнання незаконним Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Іскра» від 27.05.2003 року в частині включення до Переліку газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом була надана належна оцінка відзиву на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що оскільки приватизація ДП «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» відбувалась протягом 1993 року неправильним є посилання на нормативно-правовий акт, що регулює правовідносини в сфері приватизації в конкретно визначений період 1992 рік, що передує моменту виникнення спірних правовідносин.
Проте, викладені у вищезазначеному документі доводи судом не приймаються у зв'язку з тим, що Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2545 XII було затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств. Дана програма у ряді положень містить приписи, які стосуються часового періоду 1993-1994 років. Відповідно до загальних положень вищевказаної програми приватизації, вказано, що програма передбачає досягнення таких головних цілей, як, зокрема, завдання щодо приватизації на 1992 рік і прогноз щодо зміни структури власності на 1993-1994 року; заходи спрямовані на забезпечення у 1992 році організаційно-економічних умов для реалізації державної політики приватизації у 1993-1994 роках. Нормативно-правові акти, якщо ними не передбачено інше, діють до їх зміни чи скасування іншими нормативно-правовими актами. Оскільки, Державна програма приватизації на 1993 рік Верховною Радою України не затверджувалась то Державна програма приватизації державних підприємств, на яку посилається прокурор в позові, діяла до часу затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації державних підприємств на 1994 рік.
Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи з приватизації, яка зберігається в архіві відповідача не міститься інформації щодо співкористувачів газопроводу ГРС «Винники» - ВО «Іскра» спростовуються матеріалами справи та зібраними у справі доказами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати незаконним п.1 наказу Фонду Державного майна України від 31.12.1993 року №59-АТ «Про затвердження плану приватизації майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» в частині включення до цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра».
Визнати незаконним Перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Іскра» від 27.05.2003 року в частині включення до Переліку газопроводу високого тиску ГРС «Винники» - ВО «Іскра».
Стягнути з Фонду Державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, будинок 18/9, код 00032945) в доход Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.06.2015р.
Суддя С.О.Чебикіна