ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.05.2015Справа №910/9582/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-Палац» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні Інвестиції» про стягнення 138 996,73 грн., за участю представників позивача - Квасневський О.М., керівник, відповідача - Пухальської В.І., довіреність №229 від 20.03.2015 року, третьої особи - Суровицького М.С., довіреність №б/н від 05.02.2015 року,
У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за експлуатаційні послуги у розмірі 138 996,73 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати вартості експлуатаційних послуг за договором про надання комунальних та експлуатаційних послуг №б/н від 01.12.2013 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.05.2015 року.
19.05.2015 року через канцелярію суду позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив суд про стягнення заборгованості за експлуатаційні послуги у розмірі 193 852,63 грн., яка прийнята судом до розгляду.
20.05.2015 року третьою особою через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
20.05.2015 року відповідачем в судовому засіданні надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що 20.11.2014 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, а 20.03.2015 року розпочато процедуру ліквідації.
20.05.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву на 27.05.2015 року.
27.05.2015 року в судовому засіданні позивачем надано письмові пояснення у справі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні Інвестиції» (власник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком-Палац» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (замовник) було укладено договір про надання комунальних та експлуатаційних послуг №б/н, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику експлуатаційні та комунальні послуги в обсязі, необхідному для нормальної експлуатації нежилого приміщення корисною площею 439,1 кв.м., розрахунковою площею 487,4 кв.м., які знаходяться на 1-му поверсі будівлі офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т (літера А) (будівля), та які орендуються замовником у власника на підставі договору оренди від 01.12.2013 року (договір оренди) , а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві вартість послуг, що надаються на умовах цього договору (п.1. договору).
Згідно п. 3. договору замовник оплачує виконавцеві вартість експлуатаційних послуг на підставі цього договору безготівковим шляхом не пізніше 25 числа місяця, за який здійснюється оплата.
Відповідно до пункту 4 договору базова ставка за експлуатаційні послуги складає 38,37 грн., в тому числі 20% ПДВ, за один квадратний метр розрахункової площі орендованих приміщень, що по курсу 7,993 грн. за 1 долар США, встановленого НБУ на дату укладання цього договору становить 4,80 долара США 80 центів з ПДВ.
В разі зміни курсу долара США по відношенню до національної валюти України, сума оплати за експлуатаційні витрати в українських гривнях розраховується відповідно до офіційного курсу долара США, встановленого НБУ на 20-е число місяця, за який здійснюється оплата за формулою, передбаченою п.5 цього договору.
Сума щомісячних платежів за експлуатаційні послуги розраховується за наступною формулою: У=(S+S*Ks)*C*k, де
У - сума до сплати за відповідний місяць;
S - корисна площа приміщення, визначена в п. 1 цього договору,
Ks - коефіцієнт загальних площ, який становить 11%;
С - базова ставка з ПДВ, визначена в пункті 4.2. цього договору;
k - коефіцієнт, який визначається кожного місяця як співвідношення офіційного обмінного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ України на 20-те число місяця, за який здійснюється оплата, до курсу на день укладання цього договору, що дорівнює 7,993 грн. за 1 долар США (п.5. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.11.2016 року включно, але в будь-якому випадку не менше строку дії договору оренди від 01.12.2013 року (п.19. договору).
Поясненнями позивача, частково відповідача, поданим позивачем розрахунком заборгованості, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору стверджується факт надання позивачем відповідачу в період з грудня 2014 року по березень 2015 року (включно) експлуатаційних послуг передбачених вищевказаним договором, вартістю 193 852,63 грн., а також факт наявності заборгованості у останнього перед позивачем станом на 18 травня 2015 року у розмірі 193 852,63 грн.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг та на даний час має перед позивачем заборгованість у сумі 193 852,63 грн.
Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, на підставі постанови Правління НБУ від 20.11.2014 року №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк», згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 лютого 2015 року №35 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк» по 20.03.2015 року (включно).
Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Водночас, вказаний закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач є кредитором позивача за договором про надання комунальних та експлуатаційних послуг №б/н від 01.12.2013 року, щодо виконання відповідачем зобов'язань за зазначеним договором, зокрема, щодо здійснення оплати за експлуатаційні послуги, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості за вищевказаним договором, є саме вимогою кредитора та не могла бути виконана відповідачем в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації.
Виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченоїстаттею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Крім того, як встановлено судом, до подачі позовної заяви до суду, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2015 року прийнято рішення про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання, з 02.03.2015 року, призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року включно.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною 4 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Згідно з п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.
Частинами 1, 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено , що задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому порядку, так статтею 52 Закону встановлено, порядок черговості задоволення вимог кредиторів банку, а саме: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.
При цьому задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Водночас, задоволення вимог окремого кредитора - юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Таким чином, відкликання Національним банком України на момент розгляду даного спору по суті банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації зумовило настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури заявлення вимог до банку та їх задоволення в порядку, строки та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015 року у справі №910/15058/14.
З огляду на викладене та враховуючи те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у спорі між позивачем та відповідачем, відносно якого, на момент виникнення спору прийнято рішення про його ліквідацію, передбачено, що задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку черговості, передбаченої цим законом, господарський суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості за експлуатаційні послуги у розмірі 193 852,63 грн. не підлягають задоволенню, і тому в позові слід відмовити.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02.06.2015р.
Суддя С.О. Чебикіна