Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2015 р.Справа № 922/1578/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія", м. Харків;
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків , відповідача-2: Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків;
про визнання недійсним договору
за участю представників :
позивача - Орлов О.О., довіреність б/н від 05.01.2015 р.;
відповідача-1: Грайворонський І.В., довіреність від 08.12.2014 р.;
відповідача-2: Полетаєва Т.Ю., довіреність № 78 від 01.09.2014 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" 17.03.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", та до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ПАТ Банк "Меркурій" від 07 лютого 2014 року.
В обґрунтування позову вказує на те, що, по-перше, укладаючи спірний правочин відповідачі, не змінюючи кредитора у зобов"язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, що є порушенням ст. 202 ЦК України, а по-друге - оспорюваний договір підписаний неповноважними особами; в якості правових підстав вказує на норми ст. ст. 7, 20, 173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 202, 203, 215, 512, 517, 519, 656 ЦК України.
В судовому засіданні 15.05.2015 р. оголошено перерву до 11 год. 45 хв. 02.06.2015 р.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримує повністю та наполягає на його задоволенні з підстав вказаних у позовній заяві; звернувся з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів, наданих на виконання судової ухвали від 19.03.2015 р. (вх. № 17443 від 29.04.2015 р.), та письмових пояснень до позовної заяви про визнання договору недійсним (б/н від 15.05.2015 р., вх. № 19734), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача-1 проти позову заперечує, у відзиві на позовну заяву про визнання договору недійсним від 08.04.2015 р. № 885 (т. І а.с. 34-40) проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, вказуючи на те, що позивачем не доведено порушення його прав спірним правочином та зазначає, що особи, які підписали договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ПАТ Банк "Меркурій" від 07.02.2014 року, мають належний обсяг прав для його підписання.
Представник відповідача-2 проти позову заперечує, у відзиві на позовну заяву про визнання договорів недійсними № 373/08 від 22.04.2015 р. (вх. № 16343, т. І а.с. 183-185) проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, вказуючи на те, що позивачем не доведено порушення його прав спірним правочином та зазначає, що особи, які підписали договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ПАТ Банк "Меркурій" від 07.02.2014 року, мають належний обсяг прав для його підписання. Крім того, відповідач-2 посилається на рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2014 р. по справі № 922/2641/14 (набрало законної сили), яким у тому числі визнано недійсним договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ПАТ Банк "Меркурій" від 07 лютого 2014 року.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Між ПАТ «Банк Золоті Ворота» (Новий кредитор, Відповідач-1) та ПАТ банк «Меркурій» (Первісний кредитор, Відповідач-2) був укладений договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008р. від 07.02.2014 р. (т. І а.с. 15-18), відповідно до умов якого Відповідач 2, який за договором є Первісним кредитором, передає, а Відповідач 1, який за договором є Новим кредитором, приймає право вимоги Первісного кредитора до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі за текстом - Боржник) у розмірі, зазначеному в п. 1.2. Договору, за договором №02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008р., та усіма додатковими угодами до нього, укладеним між Первісним кредитором і Боржником (надалі за текстом - Кредитний договір) та стає кредитором в зобов'язаннях за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього в обсязі та на умовах, визначених Договором. Право вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора передається в обсязі, зазначеному в п. 1.2. Договору.
У якості розрахунку за продане право вимоги пунктом 2.1. укладеного Договору передбачено, що за відступлення прав вимоги за цим Договором Новий кредитор сплачує Первісному Кредитору грошову суму (ціна договору) в розмірі 7 566 200,00 (сім мільйонів п'ятсот шістдесят шість тисяч двісті) гривень 00 коп., ПДВ не передбачено, шляхом перерахування коштів Первісному Кредитору на рахунок № 290949999 в АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» м. Харків, код банку 351663, код ЄДРПОУ 14360386. Сторони у п. 2.1.1 домовились, що ціна договору перераховується Новим кредитором будь-якими частинами на зазначені в п. 2.1 Договору реквізити не пізніше 28 лютого 2014 р., включно, з обов'язковим урахуванням умов викладених п. 3.5 цього договору.
Пункт 3.5 укладеного договору передбачає, що Сторони зобов'язуються протягом трьох робочих днів з дати укладення даного Договору, укласти та підписати Договір відступлення права вимоги за договором № 448 про надання споживчого кредиту від 05.08.2008 р., за яким відповідач-1 зобов'язується передати, а відповідач-2 прийняти право вимоги відповідача-1 до Боржника у розмірі 6 156 200 (шість мільйонів сто п'ятдесят шість тисяч двісті) грн. 00 коп., за договором № 448 про надання споживчого кредиту від 05.08.2008 р. та усіх додаткових угод до нього, укладеним між відповідачем-1 і Боржником 2, надалі за текстом - "Кредитний договір-2", за що відповідач-2 зобов'язується сплатити на користь відповідача-1 грошові кошти в розмірі 6 156 200 (шість мільйонів сто п'ятдесят шість тисяч двісті) грн. 00 коп., з урахуванням та у випадку виконання Новим Кредитором умов п. 2.1 та п.2.1.1 цього договору, та не пізніше 28 лютого 2014 р.
11.02.2014 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір відступлення права вимоги за договором № 448 про надання споживчого кредиту від 05.08.2008 р. (т. І а.с. 19-22), за яким відповідач-1 зобов'язується передати, а відповідач-2 прийняти право вимоги відповідача-1 до Гончарової Надії Володимирівни (Боржник 2) у розмірі 6 156 200 (шість мільйонів сто п'ятдесят шість тисяч двісті) грн. 00 коп., за договором № 448 про надання споживчого кредиту від 05.08.2008 р. та усіх додаткових угод до нього, укладеним між відповідачем-1 і Боржником 2, надалі за текстом - "Кредитний договір-2", за що відповідач-2 зобов'язується сплатити на користь відповідача-1 грошові кошти в розмірі 6 156 200 (шість мільйонів сто п'ятдесят шість тисяч двісті) грн. 00 коп., з урахуванням та у випадку виконання Новим Кредитором умов п. 2.1 та п.2.1.1 цього договору, та не пізніше 28 лютого 2014 р.
Відповідно до п.1.4 укладеного договору в забезпечення Боржником 2 своїх зобов'язань за Кредитним договором укладено Договір поруки №448/1 від 05.08.2008р. між Первісним кредитором та Назаренко Дмитро Олександровичем та Договір поруки №448/2 від 12.08.2008р. між Первісним кредитором та Русаненко Романом Миколайовичем.
Як зазначає позивач у позовній заяві, укладений договір відступлення права вимоги за договором № 448 про надання споживчого кредиту від 05.08.2008р. та усіх додаткових угод до нього стосується Боржника 2, відносно якого винесено судове рішення та відкрите виконавче провадження (рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.12.2010 р. та постанова про відкриття виконавчого провадження №28557676 від 05.09.2011 р., т. І а.с. 23-24, 25), отже, укладаючи спірний правочин, відповідачі, не змінюючи кредитора у зобов"язанні, замінили стягувача на стадії виконання судового рішення.
Такі обставини, на думку позивача, є порушенням ст. 202 ЦК України, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом визнання недійсним договору договору відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 р.
Крім того, позивач стверджує, що оспорюваний договір підписаний неповноважними особами; в якості правових підстав вказує на норми ст. ст. 7, 20, 173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 202, 203, 215, 512, 517, 519, 656 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.11.2013 у справі №6-122цс13).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що обов'язок по доведенню факту укладення спірного правочину із порушенням норм чинного законодавства покладається на позивача.
Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий.
Враховуючи вищевказане, те, що позивачем не доведено, що договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 р. між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ПАТ Банк "Меркурій" від 07.02.2014 р. вчинений із порушенням вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, у розумінні ч.1 ст. 203 ЦК України, на яку вказує позивач у позові, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Стосовно другого доводу позивача - про відсутність повноважень підписантів оспорюваного договору від імені відповідачів, суд зазначає наступне.
Так зі сторони відповідача-1 договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008 р. підписаний Заступником Голови Правління з управління активами та пасивами Дубровіним Віталієм Валентиновичем на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 30.12.2013 р. (т. І а.с. 55), п. 1 якої передбачено, що вказана особа наділена правом укладати, змінювати, доповнювати, розривати та підписувати у тому числі кредитні договори, договори банківського рахунку та інші не заборонені чиним законодавством договори.
Зі сторони відповідача-2 оспорюваний договір підписаний Першим заступником Голови Правління Куценком Олегом Володимировичем, що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 14.01.2014 р. (т. І а.с. 56), з якої вбачається, що останній наділений правом укладати усі дозволені законом договори, правочини, угоди.
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав 'і обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України керівник підприємства без доручення від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Виконавчим органом банку є Правління банку, яке очолює його голова, й керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення (ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»).
Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, який видасться однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими ментами.
Підсумовуючи вищевказане, те, що доводи позивача щодо відсутності повноважень підписантів оспорюваного договору від імені відповідачів позивачем не доведені, спростовуються матеріалами справи, суд не вбачає підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину із вказаних підстав.
Суд відхиляє посилання позивача на правові висновки Верховного Суду України у постанові від 19.08.2014 р. № 923/945/13, оскільки такі помилково віднесені позивачем до спору у даній справі, що випливає із того, що спір у даній справі стосується відступлення прав вимоги між банками за кредитними договорами, укладеним з їх позичальниками, в той час як у постанові йдеться про відступлення права вимоги за рішенням господарського суду, на примусове виконання якого відкрито виконавче провадження.
Судові витрати у даній справі, які складаються з 1.218,00грн. судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 203, 215, 627, 629 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 04.06.2015 р.
Суддя О.В. Бринцев
/Справа № 922/1578/15/