36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02 червня 2015 р. Справа № 917/263/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало - Кохнівський кар'єр", Україна, м. Кременчук, вул. Ярмаркова , 15
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Консалтинг", 121357, м. Москва, вул. Вересаєва, б. 12, прим. 2, офіс 1
про стягнення грошових коштів у сумі 188460,00 рос. руб., що еквівалентно 46519,47 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники сторін:
від позивача: відсутні
від відповідача: відсутні
Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення (05.06.2015 р.)
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 188460,00 рос. руб., що еквівалентно 46519,47 укр. грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 16.10.2014 р. договору поставки № 53/2014П.
Представник позивача в засідання суду не з'явився та 22.04.2015 р. надав витребувані судом документи.
Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, листом від 09.04.2015 р. №09/04 (а.с. 45) повідомив суд про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Консалтинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мало - Кохнівський кар'єр" 16.10.2014 р. дійсно було укладено договір поставки № 53/2014П, на виконання умов якого відповідачем було отримано від позивача товар на загальну суму 188460,00 руб., вартість якого ним не оплачена; про час та місце розгляду справи відповідачу відомо. Останній просить суд розгляд справи провести за його відсутності та надав підписаний сторонами Акт звірки.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:
16.10.2014 р. між сторонами було укладено договір поставки № 53/2014П (копія а.с. 12-13, далі - договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язується на умовах, визначених даним договором продати щебеневу продукцію (далі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець - прийняти та оплатити її на умовах та в строки, визначені цим Договором (п. 1.1 Договору).
Загальна сума договору складається з вартості фактично поставленого товару, згідно цього договору та може змінюватися за погодженням сторін шляхом підписання додаткових угод (Специфікацій) до Договору (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п.2.3 Договору ціна на товар (партію товару), що поставляється за цим договором, є договірною, розуміється на умовах поставки FCA і вказується в додатках до цього договору.
Згідно з п.2.4 Договору ціна на товар (партію товару ) може бути змінена тільки за погодженням сторін шляхом укладення додаткових угод. У разі необхідності зміни ціни зацікавлених сторін направляє іншій стороні пропозицію в письмовому вигляді (телеграмою, факсом, електронним листом).
Товар (партія товару) у відповідності до п. 3.1. Договору поставляється на умовах FCA (станція Кременчук, код станції 425001) згідно з правилами «Інкотермс-2010», якщо інше не вказано в Додатку. Вантажоодержувач товару і його відвантажувальні реквізити вказуються сторонами в Специфікаціях на відвантаження кожної партії товару, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Датою відвантаження товару вважається дата оформлення митної декларації на експорт товару (п. 3.2. Договору)
Відповідно до п.3.3 Договору обов'язки продавця з поставки товару вважаються виконаними, коли товар пройшов митне очищення для експорту і переданий перевізнику (експедитору), призначеному сторонами, у зазначеному місці згідно пункту 3.1 даного Договору.
Відповідно до п.5.2 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються на підставі рахунків-фактур шляхом банківського переказу з рахунку покупця на рахунок продавця згідно реквізитів, вказаних в цьому Договорі.
Відповідач оплачує партію товару, зазначену в Заявці покупця, у розмірі 100% від вартості такої партії не пізніше 5 (п'яти) банківських днів від дати відвантаження товару згідно митної декларації на відповідну партію товару (п. 5.3 Договору).
30 грудня 2014 року сторони, шляхом підписання Додаткової угоди №1 (копія, а.с -14), внесли зміни до:
Пункту 7.2. Договору та виклали його в такій редакції: « 7.2. Всі спірні питання, що виникають при виконанні цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У разі неможливості досягнення угоди, суперечки між сторонами вирішуються в Господарському суді Полтавської області. »
Пункту 7.3. Договору та виклали його в такій редакції: « 7.3. Застосовним правом за цим договором є право України. »
Пункту 9.7. Договору та виклали його в такій редакції: « 9.7. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині оплати - до повного виконання Сторонами зобов'язань згідно умов Договору. »
Як зазначає позивач, 16.10.2014р. сторони підписали Специфікацію №1 до Договору №53/2014П від 16.10.2014р.» ((копія, а.с - 15), якою погодили поставку на протязі 4 кварталу 2014 року щебню гранітного фракції 5-20мм за ціною 250,00 руб./т. та щебню гранітного фракції 5-10мм за ціною 270 руб./т.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, згідно умов договору та даної специфікації 28.10.2014р. на підставі вантажної митної декларації №806010001/2014/012613 (копія а.с. - 16) позивачем 25.11.2014 р. передано у власність відповідача щебінь гранітний фр. 5-Ю в кількості 698т. на суму 188 460,00 руб.
Таким чином, як зазначає позивач, за період дії договору, ним поставлено на користь відповідача товару на загальну суму 188 460,00 руб. Покупцем станом на сьогоднішній день оплату поставленого товару так і не здійснено. Дана обставина підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків за Договором поставки між сторонами за період з 01.10.2014 р. по 09.04.2015 р. (а.с. 46).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 188 460,00 руб. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору, що станом на день подання даної позовної заяви (04.02.2015р.) згідно офіційного курсу гривні, встановленого Національним банком України по відношенню до російського рубля, встановленого на рівні 2,4684 гривень за 10 російських рублів еквівалентно 46 519,47 грн.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
У п. 7.2 договору поставки в редакції Додаткової угоди № 1 сторони узгодили, що усі спори, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, в підлягають розгляду у Господарському суді Полтавської області.
Можливість застосування договірної підсудності передбачено п. 2 ст. 4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 року, учасниками якої є Україна та Російська Федерація, а також ст. 76 Закону України від 23.06.2005 р. № 2709-IV "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон України "Про міжнародне приватне право"), згідно якої суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього закону.
Якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності, спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу ІІІ ГПК України (п. 1 роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 р. від 31.05.2002 р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" (із змінами та доповненнями).
Таким чином, приймаючи до уваги правовий статус відповідача як іноземного суб'єкта господарювання, а також той факт, що сторони по справі передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом Господарському суді Полтавської області, спір підлягає вирішенню саме в цьому суді.
З метою визначення застосування права суд виходить з приписів Закону України "Про міжнародне приватне право" (із змінами та доповненнями) відповідно до ст. 2 вказаного Закону. Так, згідно із ст. 4, ст. 5 та ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Частиною 9 ст. 6 Закону України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" (із змінами та доповненнями) встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.
У п. 7.3 Договору поставки сторони узгодили, що за даним договором застосовуються право України.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
За приписами ст. 663, ст. 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором поставки, здійснивши поставку відповідачу товару на загальну суму 188460,00 руб., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив повну вартість отриманого товару. При цьому як факт отримання товару від позивача за вказаними вантажними митними деклараціями, так і розмір заборгованості у сумі 188460,00 руб. відповідач визнав.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 188460,00 руб. основного боргу, що еквівалентно 46519,47 грн., підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, визнання відповідачем даного позову вчинено повноважною особою з дотриманням встановлених правил вчинення вказаної процесуальної дії, не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, та приймається судом, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Консалтинг", (оригінальна назва - Общество с ограниченной ответственностью "Арсенал-Консалтинг", 121357, м. Москва, вул. Вересаєва, б. 12, прим. 2, офіс 1, основний державний реєстраційний номер 1147746915580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало - Кохнівський кар'єр" (вул. Ярмаркова, буд. 15, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 38952905) - 188460,00 руб. основного боргу, що еквівалентно 46519,47 грн. та 1827,00 грн.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05.06.2015 р.
Суддя Н.Г. Гетя