"02" червня 2015 р.Справа № 916/438/15-г
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"
про стягнення 22 778,36 грн.
Головуючий суддя Степанова Л.В.
суддя Горячук Н.О.
суддя Д'яченко Т.Г.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: про стягнення 22 778,36 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення 10 781,11 грн. коштів безпідставно присвоєних відповідачем, 962,62 грн. - пені, 79,11 грн. - 3 % річних, 534,41 грн. - інфляційних витрат та 10421,11 грн. - збитків, всього 22 778,36 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2015 року порушено провадження по справі № 916/438/15-г.
19.02.2015р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника позивача про залучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 4688/15 від 19.02.2015р.).
Також, 19.02.2015р. до матеріалів справи надійшла заява представника позивача про зміну підстави позову та зменшення позовних вимог (вх. № 2-93/15 від 19.02.2015р.) відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 513,47 грн., у тому числі: 10 781,11 грн. кошти безпідставно присвоєні відповідачем, 962,62 грн. пені, 79,11 - 3 % річних від простроченої суми, 534,41 грн. інфляційні витрати та 2 156,22 грн. - завдані збитки у формі упущеної вигоди.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2015р. справу № 916/438/15-г було призначено до колегіального розгляду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 02.04.2015 року № 374 „Щодо призначення членів колегії" справу № 916/438/15-г було призначено до автоматичного розподілу для визначення складу колегії суду.
Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/438/15-г був визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Горячук Н.О., суддя Д'яченко Т.Г.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2015р. справу № 916/438/15-г було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Горячук Н.О., суддя Д'яченко Т.Г.
13.05.2015р. до матеріалів справи надійшли заперечення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" № 5464 від 12.05.2015р. (вх. № 12014/15 від 13.05.2015р.) проти позову відповідно до яких відповідач просить суд позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Розглянув матеріали справи, суд встановив:
01 лютого 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" в особі начальника відділення № 5 філії ПАТ "Імексбанк" у м. Львові (Банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку (у національній валюті) № 26885 (надалі - договір № 26885 від 01.02.2010р.) відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземній валюті затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком: НОМЕР_1.
Відповідно до пп. 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5 договору № 26885 від 01.02.2010р. Клієнт має право подавати до Банку на виконання розрахунково-касові документи, отримувати виписки по рахунку та іншу кореспонденцію по здійсненню операцій у Банку. Вимагати від Банка своєчасного і повного надання банківських послуг, обумовлених цим договором.
Згідно з пп. 2.3, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.5 договору № 26885 від 01.02.2010р. Банк зобов'язується належним чином виконувати умови цього договору. Своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ. Виконувати доручення Клієнта, що містяться в розрахунковому документів, який надійшов до Банку протягом операційного часу, в день надходження такого розрахункового документу. Документи, які надійшли до Банку після операційного часу виконуються Банком не пізніше наступного операційного дня.
Пунктом 4.1 договору № 26885 від 01.02.2010р. передбачено, що за несвоєчасне (пізніше наступного для після отримання відповідного документа) чи неправильне списання з вини Банку суми з рахунку Клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, які належить власнику рахунку, Банк сплачує Клієнту пеню у розмірі 0,1% несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.1 договору № 26885 від 01.02.2010р. спори, що виникають протягом дії договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання (п. 9.1 договору № 26885 від 01.02.2010р.).
Так, як зазначає позивач у своєму позові, у жовтні 2014 року у межах здійснення позивачем підприємницької діяльності, останній звернувся до відповідача (відділення № 377 у м. Турка) з метою перерахування коштів з рахунка позивача на рахунки контрагентів за платіжними дорученнями № 191 від 27.10.2014р. на суму 6 586,87 грн., № 192 від 27.10.2014р. на суму 360 грн., № 193 від 29.10.2014р. на суму 3 095,20 грн. та № 194 від 29.10.2014р. на суму 739,04 грн. Банк прийняв ці платіжні доручення, що підтверджується штампами на них. Проте, в порушення п. 2.3.5 договору № 26885 від 01.02.2010р. відповідач на підставі зазначених платіжних доручень, зняв грошові кошти з рахунку позивача НОМЕР_1 у сукупному розмірі 10 781,11 грн. та не здійснив перекази на рахунки отримувачів. Таким чином відповідач присвоїв грошові кошти позивача у розмірі 10 781,11 грн. без будь-якої підстави.
Також позивач зазначає, що на виконання п. 8.1 договору № 26885 від 01.02.2010р. позивач подав до Відділення № 377 у м. Турка претензію від 24.11.2014р в якій зазначив, що Банк досі не виконав свого зобов'язання по перерахунку коштів та повідомив, що внаслідок цього він зазнає збитків. Відповіді на цю претензію Банк не надав тому 17.12.2014р. до Відділення № 377 у м. Турка позивач надав нагадування в якому звернув увагу на залишення претензії від 24.11.2014р. без відповіді та зазначив, що у подальшому буде змушений звернутися до суду для захисту свого права та законного інтересу. Відповіді на дане нагадування зі стоном відповідача також не було.
Враховуючи вищевикладене, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення 10 781,11 грн. коштів безпідставно присвоєних відповідачем, 962,62 грн. - пені, 79,11 грн. - 3 % річних, 534,41 грн. - інфляційних витрат та 10421,11 грн. - збитків, всього 22 778,36 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе за договором банківського рахунку (у національній валюті) № 26885 від 01.02.2010р. зобов'язань, зокрема п. 2.3.5, а також положеннями Цивільного кодексу України та Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні".
В подальшому, під час розгляду справи позивачем було надано заяву про зміну підстави позову та зменшення позовних вимог (вх. № 2-93/15 від 19.02.2015р.) відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 513,47 грн., у тому числі: 10 781,11 грн. кошти безпідставно присвоєні відповідачем, 962,62 грн. пені, 79,11 - 3 % річних від простроченої суми, 534,41 грн. інфляційні витрати та 2 156,22 грн. - завдані збитки у формі упущеної вигоди. Обґрунтовуючи відповідну заяву про зміну підстави позову та зменшення позовних вимог позивач, крім іншого, посилається на той факт, що 26.01.2015р. правлінням Національного банку України було прийнято рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію. Попри це Національним банком України не було прийнято рішення про введення маро торію на задоволення вимог кредиторів щодо Публічного акціонерного товариства "Імексбанк". Станом на лютий 2015 року відповідач перебуває на стадії ліквідації та у встановленому законом порядку не визнаний банкрутом, а тому повинен виконувати свої зобов'язання перед клієнтами у повному обсязі.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченнях проти позову № 5464 від 12.05.2015р. (вх. № 12014/15 від 13.05.2015р.) та зазначає наступне. Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 16 від 26.01.2015р., що було прийнято на підставі постанови Національного банку України від 26.01.2015р. № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", було розпочато процедуру виведення АТ "Імексбанк" з рину шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 27.01.2015р. по 27.04.2015р. включно та рішенням № 84 від 23.04.2015р. продовжено строк дії тимчасової адміністрації по 26.05.2015р. включно, а також призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северіна Ю.П.
Відтак, як зазначає відповідач, після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки позивач є кредитором банку щодо майнового зобов'язання з перерахування грошових коштів та з урахуванням встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборони на задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Крім того відповідач зауважує, що вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 враховані банком у зв'язку з цим їх виплата буде здійснюватися у порядку та розмірах встановлених вищевказаним Законом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (Банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку (у національній валюті) № 26885 (надалі - договір № 26885 від 01.02.2010р.) відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземній валюті затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій.
Так, за період з 27.10.2014р. по 29.10.2014р. позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" з платіжними дорученнями № 191 від 27.10.2014р. на суму 6 586,87 грн., № 192 від 27.10.2014р. на суму 360 грн., № 193 від 29.10.2014р. на суму 3 095,20 грн. та № 194 від 29.10.2014р. на суму 739,04 грн. на загальну суму 10 781,11 грн. для перерахування даних коштів з рахунку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рахунок контрагентів останнього.
Проте, враховуючи, що Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" відповідні платіжні доручення виконані не були, позивач звернувся до відповідача з претензією № 35 від 24.11.2014р. згідно з якою повідомило, що в разі подальшого невиконання умов договору № 26885 від 01.02.2010р. позивач змушений буде звертатися до суду для захисту своїх прав.
В подальшому, позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" із нагадуванням № 36 від 17.12.2015р. яким позивач нагадував відповідачу щодо ненаданням останнім відповіді на претензію № 35 від 24.11.2014р.
Проте відповідачем жодної відповіді на звернення позивач надано не було.
Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Згідно зі ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Як вбачається яз матеріалів справи, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 16 від 26.01.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" вирішено розпочати з 27 січня 2015 року процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 27 січня 2015 року по 26 квітня року включно.
В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 84 від 23.04.2015р. "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Імексбанк" було продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Імексбанк" до 26.05.2015р. (включно).
Постановою правління Національного банку України № 330 від 21.05.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Імексбанк" з 27 травня 2015 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105 від 27.05.2015р. "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" вирішено розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 27 травня 2015 року.
За приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.
Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Як зазначалось по тексту рішення вище, постановою правління Національного банку України № 330 від 21.05.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Імексбанк" з 27 травня 2015 року.
Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.
При цьому, ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачені повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Частиною 4 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обумовлено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
До того ж, відповідно до п. 4.27 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію АТ "Імексбанк", суд доходить висновку, що задоволення вимог кредиторів банку, зокрема позивача у справі, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а отже позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, враховуючи, що позивач є кредитором банку щодо стягнення грошових коштів та з урахуванням встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборони на задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку, суд доходить висновку що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України по справі № 910/9228/14 від 23.12.2014р.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 05.06.2015 року.
Головуючий суддя Степанова Л.В.
суддя Горячук Н.О.
суддя Д'яченко Т.Г.