02 червня 2015 року Справа № 915/700/15
м. Миколаїв
За позовом: Державного підприємства «Адміністрація морський портів України»
(01135, м.Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770)
в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
(адміністрація Миколаївського морського порту)
(54020, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23, ідент.код 38728444)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод»
(54011, м.Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, р/р26004301000164 в МФА КБ «Мрія», МФО 386241, код 14312980)
Суддя Василяка К.Л.
від позивача: Барбін В.В., дов. №2761 від 27.05.2015р.
від відповідача: Бойко А.С., дов. б/н від 29.07.2014р.
СУТЬ СПОРУ: стягнення 42729,92 грн.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає про повну сплату основного боргу в сумі 31337,28 грн. та просить суд зменшити розмір стягуваних відсотків річних, втрат від інфляції та пені у зв'язку з наявними об'єктивними обставинами (арешт всіх розрахункових рахунків боржника), які заважали своєчасно виконати зобов'язання перед позивачем.
Від позивача до суду надійшов лист від 25.05.2015р. №18-09/1609, в якому він повідомляє суд про сплату відповідачем основного боргу в повному обсязі та просить суд стягнути з ПАТ «ЧСЗ» пеню в сумі 3780,93 грн., 7245,48 грн. втрат від інфляції, 366,23 грн. - 3% річних та судовий збір в повному обсязі.
Заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
04.04.2012р. за №67-Р/7673 між державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (правонаступник - державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту)), як виконавцем, та публічним акціонерним товариством «Чорноморський суднобудівний завод», як замовником, був укладений договір про надання послуг по технічному забезпеченню, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за заявками замовника надавати послуги по технологічному забезпеченню навантажувально-розвантажувальних робіт замовника, а останній - прийняти та оплатити надані послуги.
Розділом 3 договору його учасники погодили вартість послуг та порядок розрахунків, а саме, визначили, що вартість послуг визначається за діючими тарифами порту, які обумовлені додатком №1 до цього договору. До 20-го числа місяця наступного за звітним згідно рахунку виконавця замовник оплачує на розрахунковий рахунок виконавця вартість наданих послуг, що зафіксована у акті наданих послуг, підписаного обома сторонами (п.п.3.1, 3.2 договору).
Відповідно до умов п.4.1 договору, до 5-го числа наступного за звітним місяцем, по факту надання послуг, виконавець передає замовнику підписаний приймально-здавальний акт з переліком наданих послуг, їх вартістю та строками виконання у двох примірниках. До 10-го числа наступного за звітним місяцем замовник отримує рахунки та акт наданих послуг та оплачує їх згідно п.3.2 договору.
В подальшому, додатковими угодами №1 від 19.06.2013р., №2 від 27.12.2013р., №3 від 14.08.2014р. до вказаного договору вносились зміни, зокрема в частині зміни назви та реквізитів виконавця, які відбулись у зв'язку з реорганізацією; збільшувалась вартість послуг; збільшувався перелік надаваємих послуг. Окрім цього, додатковою угодою №5 від 14.11.2014р. сторони домовились вважати вказаний договір розірваним з 17.11.2014р., а в частині розрахунків - діючим до повного виконання зобов'язань.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги із техзабезпечення естакади для вивантаження, техзабезпечення лотка для зернових вантажів, технологічного забезпечення грейфером для переробки металобрухту на загальну суму 21983,04 грн., що підтверджується актами наданих послуг (виконаних робіт) від 30.09.2014р. №51120111 та від 31.10.2014р. №56220111, які були підписані виконавцем без зауважень та заперечень.
Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки №51120111 від 30.09.2014р. та №56220111 від 31.10.2014р.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, надані позивачем послуги не оплатив.
Також, в період з 01.11.2014р. по 16.11.2014р. позивач надав відповідачу послуги з технологічного забезпечення грейфером для переробки металобрухту, техзабезпечення лотка для зернових вантажів та техзабезпечення естакади для вивантаження на загальну суму 9354,24 грн., що підтверджується приймально-здавальним актом №66742 від 16.11.2014р.
На підставі вказаного акту між сторонами був підписаний акт наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2014р. №63360111 та відповідачу виставлений рахунок №63360111 від 30.11.2014р.
Останній даний рахунок також не оплатив.
Враховуючи наявну заборгованість позивач направляв відповідачу листи від 27.11.2014р. №18-19/3580 та від 26.12.2014р. №18-19/4293 з вимогами сплатити існуючий борг.
В подальшому, 14.02.2015р. за №18-09/454 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити існуючу заборгованість в сумі 31337,28 грн., а також пеню в сумі 1610,93 грн., втрати від інфляції в розмірі 1730,11 грн. та три відсотки річних в сумі 196,25 грн.
Відповідач заборгованість не погасив, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умови статті 599 Цивільного кодексу України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На день розгляду справи відповідачем погашено основний борг у сумі 31337,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №133 від 18.05.2015р., наданим відповідачем, та копією банківської виписки від 18.05.2015р., наданою позивачем.
Враховуючи, що 31337,28 грн. боргу було сплачено споживачем після подання позову, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.11 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету позову.
На підставі п.5.5 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 20.10.2014р. по 21.04.2015р. (184 дн.) в сумі 733,14 грн. (по рахунку №51120111 від 30.09.2014р.) та за період з 20.11.2014р. по 21.04.2015р. (153 дн.) в сумі 3047,79 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач клопоче про зменшення розміру пені шляхом виключення із періоду розрахунку період з 22.09.2014р. по 03.03.2015р., протягом якого він не мав права здійснювати розрахунки.
Відповідно до приписів п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судом взято до уваги той факт, що відносно відповідача порушено справу про банкрутство (справа №915/86/14). Станом на дату розгляду справи у справі про банкрутство ПАТ «ЧСЗ» введено процедуру санації. Також беручи до уваги нестабільний фінансовий стан відповідача пов'язаний з наявною процедурою банкрутства, специфіку ліквідності виробляємої продукції, а саме довгостроковість обігу коштів і наявність великої заборгованості відповідача перед бюджетом та іншими кредиторами, зважаючи на повне погашення існуючого основного боргу, господарський суд вважає за необхідне врахувати баланс інтересів позивача та відповідача та зменшити розмір стягуваної пені до 780,93 грн.
Окрім стягнення суми боргу та пені, позивач, на підставі норм ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача втрати від інфляції (за період з листопада 2014р. по березень 2015р. по рахунку №51120111 та за період з грудня 2014р. по березень 2015р. по рахунку №56220111, а також за період з січня 2015р. по березень 2015р. по рахунку №63360111) у загальному розмірі 7245,48 грн. та 3% річних (за період з 20.10.2014р. по 21.04.2015р. по рахунку №51120111 та з 20.11.2014р. по 21.04.2015р. по рахунку №56220111, а також за період з 08.01.2015р. по 21.04.2015р. по рахунку №63360111) у загальній сумі 366,23 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані у відповідності з діючим законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що клопотання відповідача щодо зменшення розміру нарахованих втрат від інфляції та відсотків річних задоволенню не підлягає, оскільки за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій та зменшувати.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Відповідно до положень п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)", справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК), та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (частина восьма статті 23 Закону), у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (частини десята, одинадцята статті 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (частина восьма статті 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.
Грошові вимоги позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та є поточними, тому підлягають розгляду окремо в позовному провадженні. Окрім цього, на них, в силу приписів ч.5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Оскільки 31337,28 грн. основного боргу було погашено відповідачем 18.05.215р., тобто після порушення провадження у справі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Окрім цього, відповідно до приписів п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Керуючись ст.ст. 33,44,49,п.11 ч.1 ст. 80, 82,821,84,85 ГПК України, суд -
1. Провадження у справі в частині стягнення 31337,28 грн. основного боргу припинити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чорноморський суднобудівний завод» 54011, м.Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, (р/р26004301000164 в МФ АКБ «Мрія», МФО 386241, код 14312980) на користь Державного підприємства «Адміністрація морський портів України» (01135, м.Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23, ідент.код 38728444, р/р 260031655 в МФ ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) 780,93 грн. пені, 366,23 грн. - 3% річних, 7245,48 грн. втрат від інфляції та 1827,0 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписаний суддею 03.06.2015р.
Суддя К.Л. Василяка