02.06.2015 р. Справа№ 914/1349/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз», м.Кіровоград
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Свемон-Захід», м.Львів
про стягнення заборгованості.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України присутньому в судовому засіданні 14.05.15р. представнику сторони, роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» до Публічного акціонерного товариства «Свемон-Захід» про стягнення основного боргу в сумі 21100грн. 20коп., інфляційних втрат в розмірі 7553грн. 87коп., 3% річних у розмірі 1749грн. 05коп., а також судового збору в розмірі 1827грн. 00коп.
Ухвалою суду від 27.04.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.05.2015р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, а також враховуючи подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладався до 02.06.2015р.
В судовому засіданні 14.05.2015р. прийнято заяву позивача №167/04 від 07.05.2015р. (вх.№1986/15 від 13.05.2015р.) про збільшення розміру позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 21100грн. 20коп. - основного боргу, 10655грн. 60коп. - інфляційних втрат, 1801грн. 08коп. - 3% річних, 1827грн. 00коп. - судового збору та 2153грн. 22коп. - інших судових витрат.
02.06.2015р. від позивача в канцелярію суду (вх.№2266/15) поступила заява за вих.№198/04 від 26.05.2015р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 21100грн. 20коп. - основного боргу, 15107грн. 74коп. - інфляційних втрат, 1830грн. 57коп. - 3% річних, 1827грн. 00коп. - судового збору та 2203грн. 22коп. - інших судових витрат, та долучено докази надіслання копії цієї заяви відповідачу , а саме опис вкладення та фіскальний чек від 27.06.2015р.
Згідно із п.п.3.11, 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами та доповненнями) ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як зміну предмета або підстав позову, подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Як вбачається із змісту поданої заяви про уточнення позовних вимог за вих.№198/04 від 26.05.2015р. (вх.№2266/15 від 02.06.2015р.) дана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог.
Згідно із п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
В судовому засіданні 02.06.2015р. прийнято заяву позивача вих.№198/04 від 26.05.2015р (вх.№2266/15 від.02.06.2015р.) про збільшення розміру позовних вимог, та позовні вимоги розглядаються із врахуванням даної заяви (вх.№2266/15 від 02.06.2015р.).
В судове засідання 02.06.2015р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, від представника позивача в канцелярію суду (вх.№ 22424/15 від 02.06.2015р.) поступило клопотання про розгляд даної справи без участі представника позивача.
В судове засідання 02.06.2015р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №7902405130890,№7902405115580. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 02.06.2015р. не поступало.
Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .
Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,
10.06.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Свемон-Захід» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" (субпідрядник) укладено договір субпідряду №37855-87Ф.
Відповідно до п.1.1 договору субпідряду №37855-87Ф від 10.06.2012р. субпідрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву ВОЛЗ VOL0033 (пр.Перемоги, 7)-POP VOL0033 (пр.Перемоги, 17) прим. ВАТ «Ві Ей Бі Банк» в м.Луцьк та здати в обумовлені терміни, а генпідрядник прийняти і провести їх оплату відповідно до умов цього договору.
Згідно із розділу 2 договору субпідряду №37855-87Ф від 10.06.2012р. вартість всіх робіт складає 21100грн. 20коп., в т.ч. ПДВ (20%) 3516грн. 70коп. Договірна вартість виконання робіт, доручених субпідряднику за цим договором є твердою. Загальна вартість робіт за договором може бути переглянута у випадку зміни фактичного обсягу виконаних робіт.
У додатку №1 до договору підряду від 10.06.2012р. сторони уклали протокол погодження ціни, в якому погодили величину договірної ціни за договором субпідряду №37855-87Ф від 10.06.12р., що складає 21100грн. 20коп. (з ПДВ).
Пунктом 3.1. договору субпідряду №37855-87Ф від 10.06.2012р. встановлено, що термін виконання робіт по даному договору становить 25 робочих днів з дати підписання даного договору до дати передачі на підписання генпідряднику акту прийняття робіт. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється за актом форми №КБ-2в і довідкою форми №КБ-3 (п.5.1 даного договору).
За умовами розділу 6 договору субпідряду №37855-87Ф від 10.06.2012р. генпідрядник сплачує субпідряднику аванс в розмірі 30%. Розрахунок генпідрядника з субпідрядником за виконані роботи здійснюється на підставі оформленого акту виконаних робіт ф.№КБ-2в і довідки ф.№КБ-3. Розрахунки проводяться генпідрядником у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення, на протязі 15 календарних днів після підписання довідки ф.№КБ-3.
На виконання умов договору субпідряду №37855-87Ф від 10.06.2012р. позивачем були виконані підрядні роботи на суму 21100грн. 20коп. (з ПДВ), що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт*та витрат* (форми №КБ-3) за червень 2012 року разом з актом приймання виконаних підрядних робіт (форми №КБ-2в) за червень 2012 року, які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками 25.06.2012р.
Позивач зазначає, що на виконання своїх зобов"язань відповідач оплати за дані роботи не провів. 24.02.2015р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію за вих.№66/04 від 23.02.2015р., що підтверджується фіскальним чеком №2906 від 24.02.2015р., описом вкладення у цінний лист від 24.02.2015р. та повідомленням про вручення поштового відправлення, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Стаття 838 Цивільного кодексу України передбачає, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу складає 21100грн. 20коп.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 15107,74грн. та 3% річних в розмірі 1830грн.57 коп. за період з 11.07.2012р. по 02.06.2015р. Перевіривши проведені позивачем розрахунки, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при нарахуванні інфляційних втрат, відтак в перерахунку інфляційних втрати, підлягають задоволенню в сумі 15100,53грн. В решті суми нарахованих інфляційних втрат, позовні вимоги заявлені необґрунтовано.
Згідно із вимогами ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За умовами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині 21100,20грн. основного боргу, 15100грн.53коп. інфляційних втрат, 1830грн.57коп. 3% річних є підставними, обґрунтованими, та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню. В решті позовних вимог в частині інфляційних нарахувань належить відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахування.
Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В абзаці 1, 2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
У п.п.6.2., 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами. Витрати, пов'язані з викликом до суду, відшкодовуються після виконання судовими експертами, перекладачами та іншими особами своїх обов'язків у розмірі, що визначається у рішенні господарського суду. Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Позивач просить відшкодувати з відповідача витрати пов"язані з явкою представника в судове засідання в загальній сумі 2203,22грн., що складаються з 254,60грн. оплат вартості проїзду залізничним транспортом до місця виклику і назад, 750грн. добових, найм житла на суму 800грн. та 398,62грн. вартості проїзду автомобільним транспортом від і до залізничної станції м.Знам"янка.
В підтвердження даних витрат до матеріалів справи долучено розрахунок витрат на проїзд автомобільним транспортним засобом SUBARU Legacy 2.0 від м.Кіровоград до м.Знам'янка на суму 398грн. 62коп., копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу SUBARU Legacy 2.0, копію наказу №21 від 06.05.2015р. про зміни в нормах витрат палива службовим автотранспортом та механізмів ТОВ «Вікторія-Феліз», копію наказу №30 від 31.03.2015р. щодо визначення сум добових витрат в розмірі 150грн. на відрядження працівників підприємства, проїздні документи ДЄ №255989, ДЄ №255991 та незасвідчену копію квитанції до прибуткового касового ордера №13-1 від 13.05.15р. з підставою оренда житла з 13.05.15р. по 15.05.15р. на суму 800грн.
Як вбачається із матеріалів справи ухвалою суду від 27.04.15р. явка повноважного представника позивача була визнана обов»язковою, позивач забезпечив явку представника в судове засідання 14.05.15р., відтак позивач має право на відшкодування реальних витрат підтверджених належними та допустими доказами які пов»язані з явкою представника в судове засідання. Дослідивши представлені докази в підтвердження таких витрат суд приходить до висновку про часткове задоволення даних вимог в загальній сумі 254,60грн., виходячи із наступного. В підтвердження проживання представника позивача долучено незасвідчену копію квитанції до прибуткового касового ордера №13-1 від 13.05.15р. із зазначеною підставою оренда житла з 13.05.15р. по 15.05.15р. на суму 800грн., однак із даного документа не можна дійти висновку, щодо адреси місця проживання, а відтак встановити та підтвердити що дана оплата проведена за проживання у м. Львові чи Львівській області, зокрема за місцем знаходження господарського суду. Окрім цього, за умовами ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, однак позивачем двічі надіслано до суду незасвідчену копію даного документа та не пред»явлено його оригінал. Відтак, поданий документ, а саме незасвідчена копія квитанції до прибуткового касового ордера №13-1 від 13.05.15р. не є належним доказом, тому не може бути прийнята судом до уваги. Інших доказів в підтвердження витрат 800грн. на проживання, суду не представлено.
В підтвердження витрат на доїзд транспортним засобом SUBARU Legacy 2.0 від м.Кіровограда до м.Знам'янка на суму 398грн. 62коп.позивачем надано розрахунок таких витрат на суму 398грн. 62коп., копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу SUBARU Legacy 2.0 та копію наказу №21 від 06.05.2015р. про зміни в нормах витрат палива службовим автотранспортом та механізмів ТОВ «Вікторія-Феліз». Оскільки, відшкодуванню підлягають реальні витрати повнесені позивачем, та долучений розрахунок витрат та наказ №21 від 06.03.15р. який встановлює загальні норми витрат палива для усіх транспортних засобів та механізмів ТзОВ "Вікторія-Феліз" не підтверджують ні фактичне використання певної кількості палива на вказаний доїзд, ні фактичні фінансові витрати на забезпечення паливом, щодо даної поїздки, а також враховуючи те, що інших доказів в підтвердження фактичних витрат на доїзд м. Кіровоград - м.Знам»янка не долучено, тому дані реальні витрати позивача на вказаний позивачем доїзд є не підтверджений належними доказами. Щодо відшкодування витрат на добові в розмірі 750грн., позивачем також не представлено належного доказу, зокрема не долучено наказ на відрядження юрисконсульта Колісніченко Алли Борисівни, без якого, зокрема неможливо підтвердити перебування представника саме у відрядженні та визначити кількість діб перебування у відрядженні та виначити загальну суму добових витрат . Відтак, враховуючи, що такі витрати можуть бути понесені, лише за умови відрядження працівника, та зважаючи на неподання документа, який підтверджує відрядження конкретного працівника, відсутні правові підстави для відшкодування даних витрат судом. З огляду на вище викладене та конкретні обставини справи, наявні докази, підлягають відшкодуванню витрати підтверджені проїзними документами ДЄ №255989, ДЄ №255991 на загальну суму 254,60грн.
Судові витрати та витрати, які пов'язані із розглядом справи необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Свемон-Захід» (79056, м.Львів, вул.Бескидська, 33, код ЄДРПОУ 23884450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» (25014, м.Кіровоград, прос.Промисловий, 11-Б, код ЄДРПОУ 31146326) 21100грн. 20коп. - основного боргу, 15100грн.53коп. - інфляційних втрат, 1830грн.57коп. - 3% річних, 254грн.62коп. - інших судових витрат, 1826грн.65коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
В решті позовних вимог відмовити.
Суддя Іванчук С.В.
Повне рішення складено 05.06.2015р.