28.05.2015 р. Справа№ 914/4502/14
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Матвіїва Р.І., судді Мороз Н.В., судді Петрашка М.М. при секретарі судового засідання О.Сало розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим", м. Львів;
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м.Львів;
про: визнання частково недійсним дозволу на скид стічних вод.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явився;
відповідача: Урбанська Т.В. - представник на підставі довіреності №01-7500 від 31.12.2014 р., Крученюк Ю.Д., представник на підставі довіреності №01-5971 від 20.10.2014 р.
Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 24.12.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання частково недійсним дозволу на скид стічних вод. Розгляд справи призначено на 03.02.2015 року.
Ухвалою від 29.12.2014 року задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» вчиняти дії, пов'язані з відбором проб якості стічних вод ПрАТ «Компанія Ензим» у місцях, що не визначені проектом ліміту на скид забруднюючих речовин в систему міської каналізації ПрАТ «Компанія Ензим» №1645, що розроблений ПрАТ «Компанія Ензим» і погоджений 30.03.12 року КП «Адміністративно-технічне управління» та 26.03.12 року ЛМКП «Львівводоканал» і відповідає вимогам «Правил приймання стічних вод» до вирішення справи по суті. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року вказану ухвалу скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2015 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У судовому засіданні 03.02.2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у іншій справі. Представники відповідача проти позовних вимог заперечили. Судом оглянуто оригінали документів, поданих представником позивача. Вирішення поданого клопотання судом відкладено до наступного судового засідання. Розгляд справи відкладено на 17.02.2015 року.
У судовому засіданні 17.02.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Представник відповідача проти клопотання про продовження строку розгляду справи не заперечив, подав відзив на позовну заяву. Судом продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 10.03.2015 року.
У судовому засіданні 10.03.2015 року представник позивача не з'явився, причин неявки не повідомив. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, зазначив про їх недоведеність. Судом відкладено розгляд справи на 18.03.2015 року.
У судовому засіданні 18.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти позову заперечили. Представник позивача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити. Судом ухвалено призначити колегіальний розгляд справи № 914/4502/14 у складі трьох суддів.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 18.03.2015 року іншими суддями по справі визначено суддю Кидисюка Р.А. та суддю Мазовіту А.Б., розгляд справи призначено на 08.04.2015 року.
У судовому засіданні 08.04.2015 року представником відповідача подано заяву про відвід судді Мазовіті А.Б., у задоволенні якої судом відмовлено, про що винесено відповідну ухвалу. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представники відповідача проти позову заперечили, подали додаткові пояснення по справі. Розгляд справи відкладено на 22.04.2015 року.
У судове засідання 22.04.2015 року сторони явку представників забезпечили. Представник відповідача подав додаткові пояснення по справі. Забезпечуючи сторонам можливість надати додаткові пояснення по справі, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 13.05.2015 року.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 13.05.2015 року у зв'язку з перебуванням суддів Кидисюка Р.А. та Мазовіти А.Б. у відрядженні суддів Кидисюка Р.А. та Мазовіта А.Б. замінено суддями Мороз Н.В. та Петрашко М.М.
У судове засідання 13.05.2015 року з'явились представники позивача та відповідача, заяв, клопотань не подавали, вимог попередніх ухвал суду не виконали. Розгляд справи відкладено на 28.05.2015 року.
Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Від здійснення технічної фіксації судового процесу представники сторін відмовились.
У судовому засіданні 28.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору. Приватне акціонерне товариство "Компанія Ензим" (надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (надалі по тексту рішення - відповідач) про визнання частково недійсним дозволу на скид стічних вод, а саме в частині зазначення даних про контрольний колодязь КК-1 та його розташування.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.12.2011 року між сторонами було укладено договір №217 про приймання наднормативно забруднених стічних вод з протоколом розбіжностей, відповідно до якого відповідач зобов'язувався на час дії договору надавати дозвіл на скид стічних вод. Позивачем отримано дозвіл на скид стічних вод, реєстраційний номер 5381, чинний з 01.01.2015 року до 31.12.2015 року, в якому поряд із визначенням об'ємів скиду в каналізації дощових і інших стічних вод, визначено місце розташування контрольного колодязя КК-1 у місці приєднання випусків ПрАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт). На думку позивача, відповідачем самостійно змінено зміст затвердженої форми дозволу на скид стічних вод, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», а визначення місця розташування контрольного колодязя у місці приєднання випусків позивача до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська-Глинянський Тракт) ні проектом ліміту, ні жодними іншими документами не передбачено.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, подав відзив на позовну заяву, зазначив, що на час розгляду та погодження проекту ліміту відповідач не міг визначати контрольним колодязем КК-1 камеру гасіння напору на перехресті вул. Богданівська-Глинянський Тракт, оскільки, на той час до цієї камери було під'єднано ще три каналізаційні випуски, що відводили стоки інших споживачів. Позивачу було запропоновано внести зміни в Проект ліміту на скид, від чого позивач відмовився. Крім цього, на думку, відповідача, позивачем не наведено жодної норми чинного законодавства, яка б забороняла доповнювати взірцеві форми документа даними, що відповідають чинному законодавству і безпосередньо стосуються змісту і суті правовідносин, які цей документ регулює; не наведено жодної вимоги, встановленої ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, недодержання якої відповідачем могло би бути підставою недійсності правочину з огляду на положення п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Відтак, позов вважає необґрунтованим і безпідставним.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 01.12.2011 року між Львівським комунальним підприємством "Львівводоканал" (водоканал) та Приватним акціонерним товариством "Компанія Ензим" (абонент) укладено договір № 217 про приймання наднормативно забруднених стічних вод з протоколом розбіжностей (надалі по тексту рішення - договір).
Відповідно до п. 1 договору водоканал приймає наднормативно забруднені стічні води абонента, а абонент здійснює скид наднормативно забруднених стічних вод у каналізацію та сплачує додаткову плату за приймання цих вод на умовах, які визначені договором згідно з "Правилами приймання стічних вод у комунальну систему каналізації м.Львова".
Відповідно до пп. 2.1, 2.2 п. 2 договору, водоканал зобов'язується на час дії договору надавати дозвіл на скид стічних вод в систему міської каналізації та забезпечувати приймання стічних вод (в об'ємі лімітів, встановлених договором про водопостачання) у яких не перевищено допустимі концентрації згідно з Правилами, у т.ч. забруднених понад граничні норми (ГН - додатки 10.1 і 10.2 Правил). Також водоканал зобов'язується довести абоненту тимчасовий ліміт на скид забруднювальних речовин з врахуванням показників якості, передбачених у п. 2.1 договору з коефіцієнтом перевищення згідно з розрахунком питомої вартості приймання наднормативно забруднених стічних вод (розрахунок 36вк), який є невід'ємною частиною договору.
На виконання пп. 2.2 договору водоканал довів до абонента Ліміт № 1740 від 10.05.2012 року на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації (чинний з 01.05.2012 року), для отримання якого 26.03.2012 року Приватним акціонерним товариством "Компанія Ензим" було розроблено та погоджено з Львівським комунальним підприємством "Львівводоканал" Проект ліміту на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації № 1645, копія якого долучена до матеріалів справи. Згідно з Проектом ліміту Львівським комунальним підприємством "Львівводоканал" погоджено місце розташування контрольного колодязя КК-1, який знаходиться за територією Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" і позначений на схемі мереж ВК та на місцевості (п. 2.2 Проекту ліміту) (відповідні позначки зроблено на плані підземних комунікацій ПрАТ "Компанія Ензим", що є додатком до Проекту ліміту).
01.12.2014 року позивачем отримано дозвіл на скид стічних вод, реєстраційний №5381 (копія долучена до матеріалів справи) (чинний від 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р.). У вказаному дозволі серед іншого зазначено, що контрольний колодязь КК-1, відповідно до п. 1.4 Правил, визначено у місці приєднання випусків ПрАТ "Компанія Ензим" до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт).
Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Водного кодексу України розроблені Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 р. за N 403/6691 (надалі по тексту рішення - державні Правила). Ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів( п.1.2 Правил).
Пунктом 1.4 державних Правил встановлено, що каналізаційний випуск підприємства - це трубопровід, яким стічні води підприємства випускаються у збірний чи головний каналізаційний колектор; контрольний колодязь - це колодязь на каналізаційному випуску підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора.
Згідно з п. 1.9. названих Правил кожне підприємство скидає стічні води в каналізаційну систему населеного пункту через окремий випуск з обов'язковим улаштуванням контрольних колодязів, розташованих за межами підприємства в місцях, що мають під'їзні дороги. Об'єднання випусків стічних вод від кількох підприємств дозволяється тільки після контрольного колодязя на випуску кожного підприємства.
Пунктом 1.5. державних Правил встановлено, що на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.
Згідно з п. 1.6. державних Правил місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України.
Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх підприємств, яким водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.
Рішенням виконкому Львівської міської ради №292 від 18.09.2002 затверджені Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова (далі - місцеві Правила). Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Пунктом 1 місцевих Правил встановлено, що контрольний колодязь підприємства - це колодязь на випуску підприємства безпосередньо перед підключенням до міської каналізації.
З контрольних колодязів здійснюється відбір проб стічних вод (п.7.1.1 місцевих Правил).
Відповідно до пункту 3.5.3. місцевих Правил підприємства зобов'язані розробити проект ліміту, погодити його з інспекцією та водоканалом і отримати дозвіл на скид (п. 4.6.).
У проекті ліміту вказується, зокрема, виконавче знімання об'єктів, з нанесеними каналізаційними мережами і контрольними колодязями (КК) на кожному з випусків (у т.ч. на випусках у поверхневі водойми). КК та їх місце розміщення мають бути визначені в проекті ліміту. При цьому КК на виконавчому зніманні повинні бути позначені згідно з встановленими на місцевості ідентифікаційними табличками. КК споруджуються та обладнуються підприємством (п. 4.4.4.3, п. 7.1.1.5, п. 7.1.5, п. 7.1.6).
Згідно з пунктами 4.4.5., 4.4.6. місцевих Правил проект ліміту набирає чинність у день погодження і діє до зміни, а незареєстрований у водоканалі проект ліміту - є недійсним.
Відповідно до п. 4.6.1. місцевих Правил, підприємства зобов'язані отримати дозвіл водоканалу на скид стічних вод (додаток 10.3), для чого підприємство подає лист згідно з додатком 10.11 (п. 4.6.3). Лист про дозвіл на наступний період подається до 1 листопада поточного року. Якщо підприємство у встановлені терміни не звернулось у водоканал щодо надання дозволу на скид - дозвіл на скид втрачає чинність згідно з п. 4.6.5.2.1. Якщо підприємством у встановлений термін (до 1 листопада) заявлено про відсутність змін у його водовідведенні, то за п. 4.6.4. дозвіл на скид на наступний рік може бути продовжено.
Сторонами не заперечується той факт, що на виконання вимог п. 4.6.1 місцевих Правил позивач звернувся до відповідача для отримання дозволу на скид на 2015 рік і такий був виданий Львівським комунальним підприємством "Львівводоканал" 21.12.2014 року за номером 5381, в якому було зазначено місце розміщення контрольного колодязя КК-1.
Як правильно зазначив позивач, додатком № 10.3 до місцевих Правил затверджено взірцеву форму Дозволу на скид стічних вод, зміст яких не містить жодних даних про місце розташування контрольних колодязів.
Згідно з листом-приписом від 23.05.2012 року у зв'язку із систематичним порушенням абонентом вимог місцевих Правил в частині вимог про якість та режим стічних вод водоканал вимагав у абонента перед підключенням напірних колекторів до самопливного міського каналізаційного колектора Д 600 мм запроектувати та виконати відповідні роботи, а також розробити проект та погодити його з відповідними організаціями до 01.07.2012 року. На вимогу Управління екології та благоустрою Львівської міської ради від 01.12.2011 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи, та Львівського комунального підприємства "Львівводоканал" Приватним акціонерним товариством "Компанія Ензим" було облаштовано контрольний колодязь КК-1 та встановлено його за межами товариства, що зазначає у відзиві відповідач та підтверджується листом позивача від 25.06.2012 року. Згідно з вказаним листом також підтверджується підключення напірного колектора позивача до самопливного міського каналізаційного колектора на вул. Богданівській Д 600 мм., що було зроблено відповідно до робочого проекту «Реконтрукції каналізаційного колектора на вул. Богданівській у м. Львові».
Листами від 25.10.2013 року, від 29.04.2014 року водоканал звертався до абонента про те, що контрольний колодязь позивача не відповідає вимогам державних Правил, оскільки згідно з п.1.4 контрольний колодязь - колодязь на каналізаційному випуску Підприємства безпосередньо перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора, що також передбачено і місцевими Правилами (п. 1), у зв'язку з чим до 01.12.2013 року (згідно з листом від 25.10.2013 року), до 01.06.2014 року (згідно з листом від 29.04.2014 року) абоненту необхідно внести та погодити у встановленому порядку зміни до Проекту ліміту, визначивши контрольний колодязь безпосередньо перед підключенням до каналізаційного колектора Dy 600 мм на вул. Богданівській. Водоканал зазначав, що у випадку невиконання таких вимог у вказаний термін, погодження проекту ліміту № 1645 буде анульовано.
Як вбачається з листа позивача від 08.05.2014 року, з часу виконання вимоги водоканалу про винесення за межі товариства КК-1 будь-яких технічних або технологічних змін у водопровідно-каналізаційному господарстві товариства не відбувалося, тому вимоги водоканалу є безпідставними.
Відтак, вбачається, що позивачем було здійснено підключення свого напірного колектора до самопливного міського каналізаційного колектора Д 600 мм на вул. Богданівській, що серед іншого підтверджується листом позивача від 25.06.2012 № 1671.
Разом з тим суд звертає увагу на наступні положення. Так, п. 7.1.1.2. місцевих Правил встановлено, що КК, як правило, повинні перебувати за межами підприємства, а їх конкретне місцезнаходження узгоджується з водоканалом.
Згідно з п. 7.1.5. місцевих Правил, КК мають бути визначені у проекті ліміту (для підприємств, що проекту ліміту не розробляють, - у паспорті водного господарства), а періодичність контролю визначається згідно з планами обстежень контролюючих служб. Державними та місцевими Правилами не передбачено право водоканалу визначати та вказувати в дозволах на скид місце розташування контрольних колодязів абонентів, відмінне від місця, вказаного в чинному погодженому Проекті ліміту.
Відповідно до п. 7.1.5. місцевих Правил позивачем розроблено проект ліміту на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації №1645, в якому визначено місцезнаходження контрольного колодязя (КК-1), його місце розташування позначене на схемі мереж ВК та на місцевості, вказаний проект ліміту погоджено ЛМКП "Львівводоканал". Згідно з п. 4.4.5. Правил проект ліміту набрав чинності у день його погодження і діє до його зміни.
З наведеного вбачається, що у дозволі на скид не є можливим та правомірним визначення (зміна) місця розташування контрольного колодязя, оскільки такий визначається у проекті ліміту. Заперечення відповідача про те, що на момент розгляду та погодження Проекту ліміту відповідач не міг визначити контрольним колодязем КК-1 камеру гасіння на перехресті вулиць Богданівська - Глинянський Тракт (місце приєднання випуску позивача до мережі міської каналізації), є безпідставним, оскільки наведене не скасовує необхідності обов'язкового внесення змін у проект ліміту щодо зміни місцезнаходження контрольного колодязя КК-1. А невиконання чи відмова абонента від внесення змін до Проекту ліміту могли бути предметом оскарження водоканалом у судовому порядку для захисту своїх прав та інтересів, однак, ніяк не одностороннім визначенням місця знаходження контрольного колодязя у дозволі на скид стічних вод.
Згідно з п. 4.6.2 місцевих Правил дозвіл на скид надається водоканалом підприємствам, які дотримуються вимог Правил.
Відповідно до пунктів 4.4.15, 4.6.5.2.3 місцевих Правил якщо дані Проекту ліміту не відповідають фактичним, його погодження анулюється. При цьому дозвіл на скид стічних вод втрачає чинність від дня одержання підприємством офіційного повідомлення водоканалу про анулювання проекту ліміту та дозволу на скид.
У матеріалах справи відсутні докази анулювання водоканалом проекту ліміту та дозволу на скид. Відтак, дії водоканалу по внесенню до дозволу на скид стічних вод відомостей, що змінюють місце розташування контрольного колодязя, без внесення змін до Проекту ліміту, були вчинені без належних для цього законодавчих підстав.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи встановлені вище обставини, зокрема, неправомірне одностороннє внесення змін до дозволу на скид без внесення змін до Проекту ліміту в частині визначення місця розташування контрольного колодязя, при тому, що п. 7.1.5. місцевих Правил встановлено, що місцезнаходження КК визначається саме у проекті ліміту, а не у дозволі на скид вод, суд вважає, що дозвіл на скид стічних вод, реєстраційний №5381 (чинний від 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р.) в частині зазначення місця розташування контрольного колодязя КК-1 суперечить нормам законодавства, що має наслідком визнання його в цій частині недійсним.
Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги всі зібрані в матеріалах справи докази, нормативні положення, наведені вище, суд вважає право позивача порушеним і таким, що підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У процесі розгляду справи представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі 914/4821/13 за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим" до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання дозволу на скид стічних вод, виданого Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" за № 4964 в частині зазначення даних про контрольний колодязь недійсним, оскільки підстави обох позовних заяв обґрунтовуються аналогічними обставинами і вирішення такої справи Львівським апеляційним господарським судом безпосередньо впливатиме на розгляд даної справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. При цьому, як зазначено в п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Враховуючи наведене, суд не вважає за неможливе з'ясувати всі обставини спору в межах даної справи та розглянути її по суті, не вбачає підстав для зупинення даної справи, а клопотання вважає необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України України відшодування судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задоволити повністю.
Визнати недійсним дозвіл на скид стічних вод, реєстраційний № 5381, виданий Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал», в частині зазначення даних про контрольний колодязь КК-1, а саме: «Контрольний колодязь КК-1, відповідно до п. 1.4 Правил визначено у місці приєднання випусків Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт).
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 64, код ЄДР 03348471) на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим", (79014, Львівська обл., місто Львів, вул. Личаківська, будинок 232, код ЄДР 00383320) 1 218 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене і підписане 02.06.2015 року.
Головуючий суддя Матвіїв Р.І.
Суддя Мороз Н.В.
Суддя Петрашко М.М