ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.06.2015Справа №910/1830/15-г
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"
про стягнення заборгованості 61 580,07 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс"
про зобов'язання вчинити дії
Головуючий суддя Полякова К.В.
Суддя Головіна К.І.
Суддя Чебикіна С.О.
Представники сторін:
Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Григор'єв М.Г. (дов.№б/н від 05.05.2015)
Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Кружільний С.О. (дов.№259 від 24.11.2014)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про стягнення заборгованості 61 580,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2015 порушено провадження у справі №910/1830/15-г та призначено її до розгляду на 05.03.2015 року.
05.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, яку ухвалою суду від 05.03.2015 повернуто відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) без розгляду на підставі ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 05.03.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 17.03.2015 року.
16.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов та додаткові документи до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 17.03.2015 прийнято зустрічну позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" про зобов'язання вичинити дії та призначено її до розгляду на 17.03.2015 року.
У судовому засіданні 17.03.2015 оголошено перерву до 26.03.2015 року.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 26.03.2015 суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання представника відповідача, та відклав розгляд справи на 14.04.2015, про що виніс відповідну ухвалу суду.
30.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
15.05.2015 повторним автоматичним розподілом справ визначено для розгляду справи №910/1830/15-г колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Головіна К.І., Чебикіна С.О.
Відповідною ухвалою суду від 15.04.2015 справа №910/1830/15-г прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 14.05.2015 року.
За наслідками судового засідання 14.05.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.06.2015 у зв'язку із неявкою сторін.
29.05.2015 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ "Прем'єр плюс" надійшло клопотання про здійснення судового засідання в режимі відео конференції.
Ухвалою суду від 02.06.2015 клопотання ТОВ "Прем'єр плюс" задоволено, ухвалено провести судове засідання 04.06.2015 з використанням системи відеоконференцзв'язку та доручено господарському суду Харківської області забезпечити у його приміщенні проведення судового засідання по справі №910/1830/15-г в режимі відеоконференції за участю представника позивача за первісним позовом - ТОВ "Прем'єр плюс".
У судове засідання 04.06.2015 представники сторін з'явились, з огляду на що необхідність проведення судового засідання в режимі відео конференції відпала.
За приписами п.8 ст.74-1 ГПК України, у разі якщо особа, яка подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з'явилася до зали судового засідання, така особа бере участь у судовому засіданні в загальному порядку.
Разом з тим, на підставі ст.81-1 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового засідання 04.06.2015 представник відповідача за первісним позовом наголосив на наданих до початку судового засідання через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва письмових поясненнях по справі та просив задовольнити клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових документів.
Так, до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем (ТОВ «ЕКО») долучено копію наказу ТОВ «ЕКО» від 26.05.2015 №26/05/15-1ВН щодо надання звітності по товарних залишках та обсягів реалізації товару за договором постачання 10351к від 01.01.2011 помісячно, починаючи з 01.01.2015 по 04.06.2015 включно. Строк виконання цього наказу встановлено до 04.06.2015 включно.
Проте, суд вважає за необхідне зауважити, що провадження у справі за первісним позовом порушено ще 31.01.2015, з моменту якого суд неодноразово зобов'язував відповідача надати акти звірки взаєморозрахунків, звіти із відповідними доказами щодо реалізації товару тощо, однак відповідач залишив вимоги ухвал суду поза увагою. Наразі, подаючи клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання певних документів, відповідач свідомо затягує розгляд справи та зловживає своїми процесуальними правами.
Приписами ст.22 ГПК України зобов'язано сторони належно користуватися своїми процесуальними правами.
Нормами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача ТОВ «ЕКО» про відкладення розгляду справи.
Надалі, представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.05.2015 року. У задоволенні зустрічних позовних вимог представник ТОВ "Прем'єр плюс" (відповідач за зустрічним позовом) просив відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом надав усні заперечення на позов, посила.чись на обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві та письмових поясненнях по справі. Зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив зустрічний позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
01.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" (постачальник) укладено договір поставки № 10351К/П-00000683 (далі - Договір поставки), згідно предмету якого позивач зобов'язувався поставити та передати товари у власність відповідачеві в асортименті та по вартості, визначених сторонами у специфікації, та у кількості, визначеної сторонами у замовленнях на постачання партії товару, а відповідач зобов'язався прийняти у відповідності до умов Договору товар та оплатити його у порядку та на умовах, визначених Договором.
За умовами п.2.1.Договору, погодження специфікації розуміється як підписання її сторонами Договору, яка стає невід'ємним додатком до Договору.
Так, на виконання умов Договору, сторонами складено та підписано відповідні специфікації від 01.01.2011, від 01.08.2011 та від 01.01.2012 року.
Пунктом 4.8.Договору сторони погодили, що у разі відповідності поставки товару умовам Договору покупець підписує товарно-транспортну накладну на поставлену партію товару. Дата, зазначена покупцем у накладній про прийняття товару, є датою поставки партії товару.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 46948,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № П-00000688 від 03.02.2014 (оплачена частково на суму 695,68 грн., борг 196,52 грн.), № П-00000691 від 03.02.2014 р № П-00000899 від 03.02.2014 р № П-00000910 від 04.02.2014 р № П-00000911 від 04.02.2014 р № П-00000912 від 04.02.2014 р № П-00000913 від 04.02.2014 р № П-00000914 від 04.02.2014 р № П-00000915 від 04.02.2014 р № П-00000951 від 04.02.2014 р № П-00001005 від 05.02.2014 р № П-00001420 від 19.02.2014 р № П-00001421 від 19.02.2014 р № П-00001422 від 19.02.2014 р № П-00001423 від 19.02.2014 р № П-00001424 від 19.02.2014 р, № П-00001438 від 19.02.2014 p.; .№ П-00001439 від 19.02.2014 p.; № П-00001440 від 19.02.2014 p.; № П-00001441 від 20.02.2014 p.; № П-00001442 від 20.02.2014 p.; № П-00001443 від 20.02.2014 p.; № П-00001697 від 03.03.2014 p.; № П-00001698 від 03.03.2014 p.; № П-00001700 від 04.03.2014 p.; № П-00001701 від 04.03.2014 p.; № П-00001701 від 04.03.2014 p.; № П-00001702 від 04.03.2014 p.; № П-00001715 від 04.03.2014 p.; № П-00001716 від 04.03.2014 p.; № П-00002085 від 17.03.2014 p.; № П-00002086 від 17.03.2014 p.; № П-00002087 від 17.03.2014 p.; № П-00002088 від 17.03.2014 p.; № П-00002190 від 18.03.2014 p.; № П-00002188 від 19.03.2014 p.; № П-00002189 від 19.03.2014 p.; № П-00002235 від 19.03.2014 p.; № П-00002909 від 14.04.2014 p.; № П-00003124 від 18.04.2014 p.; № П-00003125 від 18.04.2014 р.; № П-00003126 від 18.04.2014 p.; № П-00003173 від 22.04.2014 р.; № П-00003174 від 22.04.2014 p.; № П-00003176 від 22.04.2014 p.; № П-00003177 від 22.04.2014 p.; № П-00003178 від 22.04.2014 p.; № П-00003179 від 22.04.2014 p.; № П-00003501 від 30.04.2014 p.; № П-00003502 від 30.04.2014 p.; № П-00003503 від 30.04.2014 p.: № П-00005044 від 17.07.2014 p.; № П-00005046 від 17.07.2014 p.; № П-00005047 від 17.07.2014 p.; № П-00005048 від 17.07.2014 p.: № П-00005049 від 17.07.2014 p.; № П-00005050 від 17.07.2014 p.; № П-00005051 від 17.07.2014 p.: № П-00005052 від 17.07.2014 p.: № П-00005053 від 17.07.2014 p.: № П-00005054 від 17.07.2014 p.: № П-00005055 від 17.07.2014 p.: № П-00005056 від 17.07.2014 p.: № П-00005703 від 31.07.2014 p.; № П-00005704 від 31.07.2014 p.; № П-00005483 від 05.08.2014 р.; № П-00005713 від 14.08.2014 p., № П-00005714 від 14.08.2014 p.; № П-00005715 від 14.08.2014 p.; № П-00005716 від 14.08.2014 p.; № П-00005717 від 14.08.2014 p.; № П-00005718 від 14.08.2014 p.; № П-00005719 від 14.08.2014 p.; № П-00005720 від 14.08.2014 p.; № П-00005721 від 14.08.2014 p., які підписані обома сторонами Договору та містять печатки обох товариств.
Розділом 7 Договору встановлено умови оплати товару, відповідно до п.7.2. якого, покупець сплачує поставлену постачальником партію товару по мірі реалізації товару кінцевому споживачу, не пізніше 30 днів з дати реалізації товару.
Відповідач за первісним позовом, натомість, оплату отриманого ним товару не здійснив, проте у акті звірки взаєморозрахунків від 30.06.2014 фактично підтвердив загальний обсяг поставленого йому товару та суму заборгованості у розмірі 59818,32 грн. Надалі, сторонами у справі складено та підписано акт звірки станом на 31.12.2014 на суму 46948,16 грн.
Умовами Договору, зокрема п.4.11., п.4.12., встановлено, що покупець у межах строку реалізації/строку придатності/строку експлуатації/гарантійного строку на товар має право повернути постачальнику якісний товар на власний розсуд, письмово повідомивши постачальника про кількість товару, який підлягає поверненню, місці та часу передачі товару постачальнику, а постачальник зобов'язується на протязі 5 (календарних) днів з моменту направлення покупцем повідомлення прийняти таке повернення товару від покупця та вивезти його за власні кошти.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 05.01.2015 ТОВ «ЕКО» направлено ТОВ "Прем'єр плюс" повідомлення №301/777юв про повернення товару із проханням вивезти перелічений у додатку товар на загальну суму 11200,86 грн.
У зв'язку із цим, ТОВ "Прем'єр плюс" прийняло повернутий ТОВ «ЕКО» товар на загальну суму 8308,68 грн., відповідно до накладних від 21.01.2015 №КВ08-000210 на суму 503,73 грн., №СУ01-000200 на суму 129,60 грн., №ЧГ01-000207 на суму 273,72 грн., від 22.01.2015 №ЖИ02-000145 на суму 448,08 грн., №ВН01-000160 на суму 803,52 грн., №КВ12-000297 на суму 1510,20 грн., №ХЕ01-000132 на суму 477,00 грн., №МК01-000110 на суму 691,14 грн., від 23.01.2015 №ЖИ01-000166 на суму 2625,72 грн., №ХЕ10-000151 на суму 879,90 грн.
За наслідками такого повернення, ТОВ "Прем'єр плюс" склало акт від 23.01.2015 про відсутність товару на складах ТОВ «ЕКО» на суму 2411,70 грн., від підписання якого ТОВ «ЕКО» відмовилось.
Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що 01.01.2013 між сторонами у справі - ТОВ "Прем'єр плюс", як замовником, та ТОВ «ЕКО», як виконавцем, укладено Договір №11787к/МЕ про надання послуг, відповідно до предмета якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику маркетингові послуги щодо товару замовника в торговій мережі виконавця за напрямками, погодженими сторонами в цьому Договорі, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов Договору.
Пункт 4.3.Договору встановлює, що факт надання послуг засвідчується підписаним уповноваженими представниками сторін актом наданих послуг.
За п.4.4.вказаного вище Договору, замовник зобов'язується підписати акт наданих послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від виконавця, або в той же термін надати вмотивовану відмову від підписання акту наданих послуг з обов'язковим зазначенням зауважень.
Відтак, 19.01.2015 ТОВ "Прем'єр плюс" направило ТОВ «ЕКО» лист-відповідь на лист №303/777юв від 05.01.2015 (отриманий 12.01.2015), у якому ТОВ "Прем'єр плюс" відмовилось від підписання доданих до вказаного листа актів №23673 від 30.06.2014, №28072 та №27176 від 30.09.2014, оскільки послуг відповідно вказаних актів товариству "Прем'єр плюс" не надавалось.
У відповідь на вищенаведене, ТОВ «ЕКО» у листі №003/777юв від 27.01.2015 просило надати ТОВ "Прем'єр плюс" вмотивовану відмову щодо підписання зазначених актів, а також зауважило на призупиненні оплати товару за Договором поставки до погашення ТОВ "Прем'єр плюс" заборгованості за Договором надання послуг.
Відтак, оскільки ТОВ «ЕКО» (відповідач) договірні зобов'язання по оплаті поставленого ТОВ "Прем'єр плюс" (позивачем) товару не виконало, останній звернувся із даним позовом до суду, у межах якого заявив до стягнення з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, суму основного боргу у розмірі 38639,48 грн., 3% річних у розмірі 1345,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 15305,03 грн. та пеню у розмірі 7080,57 грн.
Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, ТОВ «ЕКО» (відповідач) посилається на п.8.4. Договору надання послуг, на підставі якого відповідач призупинив оплату товару за Договором поставки, доки позивач не погасить заборгованість за вказаним маркетинговим Договором.
Разом з тим, ТОВ «ЕКО» заявило зустрічну позовну заяву, предметом якої є зобов'язання вчинити ТОВ "Прем'єр плюс" певні дії, а саме вивезти повернутий товар відповідно до наданого переліку на загальну суму 11200,86 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд щодо заявлених вимог позивача за первісною позовною заявою зазначає наступне.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 01.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" (постачальник) укладено договір поставки № 10351К/П-00000683.
Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар за період з 03.02.2014 по 14.08.2014 на загальну суму 46948,16 грн., що підтверджується складеними та підписаними сторонами відповідними видатковими накладними. До того ж, факт поставки та отримання даного товару відповідачем (ТОВ «ЕКО») під час розгляду справи у суді не заперечувався.
Відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором поставки, оплату за отриманий товар не здійснив, та направив 05.01.2015 повідомлення про повернення позивачу (ТОВ "Прем'єр плюс") товару на суму 11200,86 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Прем'єр плюс" прийняло повернутий ТОВ «ЕКО» товар на загальну суму 8308,68 грн., що підтверджується відповідними накладними, та склало 23.01.2015 акт про відсутність товару на складах ТОВ «ЕКО» на суму 2411,70 грн., від підписання якого ТОВ «ЕКО» відмовилось.
Таким чином, з урахуванням п.4.12.Договору, за яким вартість повернутого покупцем (ТОВ «ЕКО») товару зараховується у рахунок зменшення заборгованості покупця перед постачальником (ТОВ "Прем'єр плюс"), заборгованість відповідача (ТОВ «ЕКО») з оплати поставленого товару складає 38639,48 грн.
До того ж, сума заборгованості відповідача встановлювалась сторонами шляхом складання актів звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2014 у розмірі 59818,32 грн. та 31.12.2014 на суму 46948,16 грн., які підписано та скріплено печатками обох сторін.
Заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог ТОВ «ЕКО» наголошує на укладеному 01.01.2013 Договорі №11787к/МЕ про надання послуг, за яким у позивача отворилась заборгованість, що зумовило ТОВ «ЕКО» призупинити оплату товару за Договором поставки.
Зокрема, ТОВ «ЕКО» посилається на пункт 8.4.Договору поставки, за яким покупець має право призупинити без попереднього повідомлення постачальника виконання грошових зобов'язань на користь постачальника при наявності у постачальника простроченої грошової заборгованості перед покупцем за надані останнім маркетингові послуги постачальнику у відповідності до укладеного між постачальником та покупцем договором про надання послуг №10351/МЕ від 01.01.2011 року, чи провести залік зустрічних однорідних вимог у порядку, передбаченому п.7.5.Договору, а також у разі невиконання постачальником зобов'язань по вивезенню товару, на який покупцем заявлено претензію о невідповідності якості/кількості/комплектності, передбачених п.4.9.Договору, та/або зобов'язань по вивезенню якісного товару, на який покупцем заявлено постачальнику повідомлення про повернення товару в порядку, передбаченому п.4.11.Договору.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Прем'єр плюс" у листі від 19.01.2015 зауважило, що послуги згідно направлених 05.01.2015 актів за Договором №11787к/МЕ від 01.01.2013 товариству "Прем'єр плюс" не надавались, у зв'язку із чим він відмовляється від їх підписання.
Проте із даними твердженнями відповідача погодитись не можна, з огляду на наступне.
Умовами Договору про надання послуг сторони погодили, що факт надання послуг засвідчується підписаним уповноваженими представниками сторін протягом 5 робочих днів з моменту отримання від виконавця (ТОВ «ЕКО») актом надання послуг, а у протилежному випадку в той же термін надається замовником (ТОВ "Прем'єр плюс") вмотивована відмова від підписання такого акту.
Пунктом 5.2.1.Договору про надання послуг встановлено, що за надання послуг, передбачених цим Договором, замовник щомісячно сплачує виконавцю 7% від суми оплаченого товару, який було поставлено на підставі діючого на момент надання послуг між сторонами договору поставки за попередній місяць.
Натомість, відповідачем (ТОВ «ЕКО») підписані акти наданих послуг, які би підтверджували факт надання цих послуг, до матеріалів не додано, проте у матеріалах справи міститься лист ТОВ "Прем'єр плюс" від 19.01.2015 (у відповідь на лист від 05.01.2015, отриманий 12.01.2015) про відмову від підписання даних актів, з огляду на неотримання ТОВ "Прем'єр плюс" зазначених у них послуг.
До того ж, посилання відповідача (ТОВ «ЕКО») на п.8.4.Договору поставки у частині призупинення оплати заборгованості за цим Договором у зв'язку із наявною заборгованістю постачальника (ТОВ "Прем'єр плюс") за маркетинговим договором не є обґрунтованим, оскільки наявність такого права у ТОВ «ЕКО», з огляду на відсильний характер приписів даного пункту, передбачено саме по зобов'язанням за Договором про надання послуг №10351/МЕ від 01.01.2011, який у межах даного спору не розглядається.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність ТОВ "Прем'єр плюс" наявної з боку відповідача заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 38639,48 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки, позивачем нараховані до стягнення 3% річних у розмірі 1345,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 15305,03 грн. та пеню у розмірі 7080,57 грн.
Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.8.1.Договору, у разі порушення стороною Договору строків виконання грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення виконання, нарахованою на суму грошового зобов'язання, за кожний день прострочення.
Розділом 7 Договору встановлено умови оплати товару, відповідно до п.7.2. якого, покупець сплачує поставлену постачальником партію товару по мірі реалізації товару кінцевому споживачу, не пізніше 30 днів з дати реалізації товару.
Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Так, з урахуванням умов п.7.2. Договору, враховуючи що відповідачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження реалізації товару, суд дійшов висновку про доцільність нарахування штрафних санкцій на 31 день після поставки товару, отримання якого відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи не заперечувалось.
Окрім того, оскільки позивачем вивезено товар на суму 83308,68 грн. ще 23.01.2015, тобто до порушення провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування на цю суму штрафних санкцій, інфляційної складової боргу та 3% річних.
З огляду на викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням умов Договору та ч.6 ст.232 ГК України, суд вважає обґрунтованою суму пені у розмірі 4 259,13 грн.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.
Враховуючи вище викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційної складової суми боргу у розмірі 15305,03 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, а саме з урахуванням п.7.2.Договору (початок прострочення платежу на 31й день поставки товару), у такому розмірі: за поставлений 19.02.2014 товар на суму боргу 2806,76 грн. (за визначений позивачем період січень 2015-квітень 2015) розмір інфляційних втрат становить 569,47 грн., за поставлений 20.02.2014 товар на суму 1995,48 грн. (за період 23.03.2014- квітень 2015) - 913,99 грн., за поставлений 03.03.2014 товар на суму 706,44 грн. (за період 03.04.2014- квітень 2015) - 323,57 грн., за поставлений 04.03.2014 товар на суму 2127,00 грн. (за період 05.04.2014- квітень 2015) - 974,23 грн., за поставлений 17.03.2014 товар на суму 1499,28 грн. (за період 17.04.2014- квітень 2015) - 616,88 грн., за поставлений 19.03.2014 товар на суму 1501,08 грн. (за період 19.04.2014- квітень 2015) - 617,62 грн., за поставлений 14.04.2014 товар на суму 474,00 грн. (за період 15.05.2014- квітень 2015) - 57,44 грн., як заявлено позивачем, за поставлений 18.04.2014 товар на суму 2411,64 грн. (за період 19.05.2014- квітень 2015) - 867,66 грн., за поставлений 22.04.2014 товар на суму 2265,60 грн. (за період 23.05.2014- квітень 2015) - 815,12 грн., за поставлений 30.04.2014 товар на суму 530,88 грн. (за період 31.05.2014- квітень 2015) - 191,00 грн., за поставлений 17.07.2014 товар на суму 8974,44 грн. (за період 17.08.2014- квітень 2015) - 2964,37 грн., за поставлений 31.07.2014 товар на суму 1467,36 грн. (за період 31.08.2014- квітень 2015) - 484,69 грн., за поставлений 14.08.2014 товар на суму 6603,12 грн. (за період 14.09.2014- квітень 2015) - 2181,09 грн. Тобто, загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 11577,13 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних з урахуванням п.7.2.Договору (початок прострочення платежу на 31й день поставки товару та до 12.05.2015, як зазначено позивачем), суд зауважує, що вимога позивача про стягнення 1345,48 грн. 3% річних підлягає задоволенню частково у розмірі 881,09 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, у зв'язку із вищенаведеним, вимоги позивача (ТОВ "Прем'єр плюс") про стягнення заборгованості з відповідача (ТОВ «ЕКО») підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 38639,48 грн. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 11577,13 грн., 3% річних у розмірі 881,09 грн. та пеня у розмірі 4 259,13 грн.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісною позовною заявою, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час розгляду зустрічної позовної заяви, надавши оцінку поданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача за зустрічною позовною заявою.
За приписами укладеного між сторонами у справі Договору поставки, а саме п..4.11., п.4.12. покупець у межах строку реалізації/строку придатності/строку експлуатації/гарантійного строку на товар має право повернути постачальнику якісний товар на власний розсуд, у тому числі не обмежуючись: товар, який не користується попитом у споживача; товар по закінченню акціонування товару; сезонний товар по закінченню строку; у разі прийняття рішення контролюючими (перевіряючи ми) органами про заборону чи призупинення реалізації товару, поставленого постачальником; по іншим причинам, на розсуд покупця, а постачальник зобов'язується прийняти таке повернення товару від покупця та вивезти його за власні кошти.
Згідно п.4.12.Договору, у разі прийняття рішення про повернення товару постачальнику, покупець письмово повідомляє постачальника про кількість товару, який підлягає поверненню, місці та часу передачі товару постачальнику.
Постачальник зобов'язаний вивезти зазначений у повідомленні покупця товар у порядку п.4.11.Договора на протязі 5 (календарних) днів з моменту направлення покупцем повідомлення про повернення. Покупець забезпечує повернення товару відповідною накладною. Вартість повернутого покупцем товару зараховується у рахунок зменшення заборгованості покупця перед постачальником по Договору, а у разі, якщо у покупця відсутня заборгованість за товар перед постачальником по Договору, постачальник зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) днів з дати виставлення покупцем рахунку оплатити вартість повернутого товару.
Сторони погодили, що у разі порушення постачальником умов та строків вивозу повернутого товару покупець має право по завершенню 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту направлення покупцем постачальнику повідомлення про повернення товару, розпорядитися товаром на власний розсуд - реалізувати його за мінімальною ціною з покладенням на постачальника різниці між ціною закупівлі товару за Договором та ціною реалізації за мінімальними цінами, а у разі приналежності товару до продуктів харчування, - утилізувати його за рахунок постачальника, про що складається відповідний акт. Усі витрати та втрати (реалізація за мінімальною ціною, вартість утилізації, транспортування), понесені покупцем внаслідок поводження із товаром на власний розсуд, відносяться на рахунок постачальника.
Покупець має право на суму понесених витрат та втрат зменшити свою заборгованість перед постачальником за цим Договором, а у разі якщо у покупця відсутня заборгованість, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю суму понесених останнім витрат та втрат не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати виставлення покупцем рахунку.
Відтак, як вбачається із матеріалів справи, позивач (ТОВ «ЕКО») направив 05.01.2015 відповідачу (ТОВ "Прем'єр плюс") повідомлення про повернення згідно наданого додатку товару на суму 11200,86 грн.
ТОВ "Прем'єр плюс" прийняло, у свою чергу, повернутий ТОВ «ЕКО» товар на загальну суму 8308,68 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, та склало 23.01.2015 акт про відсутність товару на суму 2411,70 грн. на складах ТОВ «ЕКО», від підписання якого ТОВ «ЕКО» відмовилось.
Жодних заперечень з приводу даного акту позивачем (ТОВ «ЕКО») під час розгляду справи не надавалось та доказів на підтвердження наявності не вивезеного товару на суму 2411,70 грн., позивачем також не надано, а відтак у суду відсутня можливість встановити наявність цього товару на даний час, що зумовлює суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у цій частині.
Разом з тим, оскільки у матеріалах справи наявні докази на підтвердження вивезення відповідачем (ТОВ "Прем'єр плюс") 23.01.2015 товару на загальну суму 8308,68 грн., тобто до порушення провадження у справі за первісним позовом 31.01.2015, то суд дійшов висновку також відмовити у задоволенні цієї частини зустрічних позовних вимог.
Відповідно до п. 4.4. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"), припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на відмову у зустрічному позові, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення заборгованості 61 580,07 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" (61001, місто Харків, вулиця Юр'ївська, будинок 17, кім. 5; ідентифікаційний код 32674184) 38639 (тридцять вісім тисяч шістсот тридцять дев'ять) гривень 48 копійок основного боргу, 4 259 (чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 13 копійок пені, інфляційні втрати у розмірі 11 577 (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) гривень 13 копійок, 3% річних у розмірі 881(вісімсот вісімдесят одна) гривня 09 копійок та 1 107 (одну тисячу сто сім) гривень 14 копійок витрат зі сплати судового збору.
У іншій частині у позові відмовити.
У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 04.06.2015 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили у відповідності до положень статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 05.06.2015 року
Головуючий суддя К.В. Полякова
Суддя К.І. Головіна
Суддя С.О. Чебикіна