ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
04.06.2015Справа № 910/13805/15
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СПВ"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
про зобов'язання вчинити дії
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № б/н від 07.05.2015 р. (вх. № 13805/15 від 29.05.2015 р.) і додані до неї документи, підлягають поверненню позивачеві без розгляду з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
У відповідності до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Юридична особа відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище (ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.
Керівник підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище. Повноваження керівників юридичних осіб підтверджується:
а) документами, що посвідчують їхнє посадове чи службове становище. До таких документів відносять накази (чи інші аналогічні документи) про призначення на посаду, протоколи зборів про обрання на посаду;
б) установчими документами юридичної особи, в яких містяться повноваження посадових чи службових осіб, що беруть участь у справі як представники цих осіб.
З поданої позовної заяви вбачається, що її підписано "Директором" Семенченко Т.Ф. Натомість серед документів, доданих до позовної заяви, відсутні докази, які б станом день подання позову до суду підтверджували посадове становище Семенченко Т.Ф. як керівника позивача, як-то: наказ про призначення на посаду, протокол зборів про обрання на посаду, установчі документи юридичної особи, довідка з ЄДРПОУ, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, де було б зазначено керівника тощо.
За таких обставин суд не може дійти висновку про те, що подану позовну заяву ТОВ "Компанія СПВ" підписано уповноваженою на те особою.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 гривень.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної (1827,00 грн.) плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати (73080,00 грн.) у місячному розмірі.
Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.).
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви № б/н від 07.05.2015 р., позивач звернувся до суду з наступними вимогами:
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" перерахувати згідно платіжного доручення №260 від 30 квітня 2015 року грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СПВ" в сумі 26 964 (двадцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 08 копійок з рахунку №26004018707701, що відкритий в філії №18 "Центрального РУ" АТ "Банк Фінанси та Кредит", на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СПВ", №26009475203 в АТ "Райффайзен банк Аваль" МФО 380805 (надалі - Вимога 1);
- закрити поточний рахунок, відкритий ТОВ " Компанія СПВ" у Публічному акціонерному товаристві "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ". (надалі - Вимога 2).
Наведене свідчить, що в позовній заяві об'єднано дві вимоги, при цьому Вимога 1 є вимогою майнового характеру, а Вимога 2 - вимогою немайнового характеру.
Висновку про те, що вимога виконати платіжне доручення (перерахувати кошти згідно платіжного доручення) є майновою вимогою дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.03.2015 № 3-24гс15, в якій вказав, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі відповідного договору, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.
При цьому, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 ГПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відтак, суд приходить до висновку, що заявлена Вимога 1 підлягає вартісній оцінці по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати, та отже така позовна вимога є майновою вимогою, і тому судовий збір, в цій частині має справлятися відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Вимога 2 не підлягає вартісній оцінці, та отже така позовна вимога є немайновою вимогою, і тому судовий збір, в цій частині має справлятися відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Згідно абзацу першого частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України" також зазначено, що у випадку об'єднання в одній позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною 3 статті 6 Закону сплачується за як ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні до Господарського суду міста Києва з даною позовною заявою позивач повинен був сплатити судовий збір в загальній сумі 3045,00 грн. (1827,00 грн. за Вимогу 1 та 1218,00 грн. за Вимогу 2), тоді як фактично сплатив судовий збір лише в розмірі 1827 грн. (платіжне доручення № 36 від 07.05.2015 р. на суму 1827,00 грн.), а отже, в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством.
Відповідно до пункту 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК України, зокрема пунктом 4 частини першої статті 63. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору, то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.
Суд відзначає, що недоплата заявником судового збору, за відсутності передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" підстав, має своїм наслідком застосування положень п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, позовна заява № б/н від 07.05.2015 р. не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Крім того, при можливому повторному зверненні з відповідною позовною заявою до господарського суду, слід звернути увагу на належний порядок засвідчення копій документів. Так, Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа. Додані позивачем до позовної заяви № б/н від 07.05.2015 р. копії документів належним чином не засвідчені, оскільки не містять зазначення назви посади, прізвища та ініціалів особи, що засвідчувала копії, а також відсутнє зазначення дати засвідчення копій.
Керуючись п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Суддя О.В.Гумега