ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.05.2015Справа № 910/6060/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М»
до Публічного акціонерного товариства «Златобанк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ЕЛІН ЛТД»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»
про визнання зобов'язання припиненим
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Дрозд Т.О. за довіреністю б/н від 10.02.2015 р.;
від відповідача: Шевчук А.С. за довіреністю № 33 від 15.05.2015 р.;
від третьої особи на стороні позивача: Шавгулідзе В.В. за довіреністю б/н від 25.03.2015 р.;
від третьої особи на стороні відповідача: Сичик М.В. за довіреністю № 11/06-14 від 11.06.2014 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - відповідач) про визнання зобов'язання позивача перед відповідачем, яке виникло згідно з Кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 р. припиненим у частині боргу на загальну суму 189 270, 23 доларів США, у зв'язку з поєднанням кредитора і боржника в одній особі. Також, позивач просив суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 23.09.2013 р. між ним та відповідачем був укладений Кредитний договір № 255/1/13-KL, за яким заборгованість позивача перед відповідачем складає 2 306 200, 00 доларів США. Крім того, між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ЕЛІН ЛТД» був укладений Договір банківського рахунку № 79922-ЮР від 13.06.2014 р., за яким у відповідача значиться заборгованість перед ТОВ Фірма «ЕЛІН ЛТД»в сумі 167 081, 77 Євро. В подальшому, ТОВ Фірма «ЕЛІН ЛТД» уклала з позивачем Договір від 05.02.2015 р. про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач набув право вимоги на отримання у відповідача грошових коштів у розмірі 167 081, 77 Євро за Договором банківського рахунку № 79922-ЮР від 13.06.2014 р. Таким чином, позивач стверджує, що відбулося поєднання боржника та кредитора в одній особі, у зв'язку з чим його зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 р. у частині боргу на загальну суму 189 270, 23 доларів США припинилося в порядку ст. 606 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/6060/15-г, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ЕЛІН ЛТД» (далі - третя особа на стороні позивача), розгляд справи призначено на 31.03.2015 р.
30.03.2015 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подану заяву про фіксування судового процесу у справі № 910/6060/15-г за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
31.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані заперечення на позовну заяву, виходячи зі змісту яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 606 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні 31.03.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.03.2015 р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи на стороні позивача у судовому засіданні 31.03.2015 р. надав письмові пояснення, за змістом яких вимоги позивача вважає обґрунтованими та просить суд задовольнити їх.
В судовому засіданні 31.03.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.04.2015 р.
08.04.2015 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подані заперечення на відзив відповідача, в яких позивач наголошує на тому, що законодавство України не ототожнює поняття правочин та зобов'язання. Зокрема, один правочин може містити в собі декілька зобов'язань, і в розумінні ст. 606 Цивільного кодексу України припиняється саме зобов'язання, а не правочин, внаслідок поєднання боржника і кредитора в одній особі. Також, на думку позивача, списання відповідачем грошових коштів з банківського рахунку, відкритому у цьому банку, із зарахуванням таких коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, є фактично погашенням заборгованості відповідача, що сприяє збереженню ліквідаційної маси банку, не призводить до її зменшення, не змінює черговості задоволення вимог вкладників банку та не порушує їх права і законні інтереси.
20.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.
21.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він звертає увагу на те, що позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги посиланням на Договір банківського рахунку № 79922-ЮР, проте як між відповідачем та ТОВ Фірма «ЕЛІН ЛТД» укладався Договір під номером № 7922-ЮР.
Від третьої особи на стороні позивача надійшли додаткові документи у справі.
У судовому засіданні 21.04.2015 р. від представників позивача та третьої особи на стороні позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2015 р. на підставі клопотання представників позивача та третьої особи на стороні позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.2015 р.
30.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він зазначає, що при укладанні Договору про відступлення права вимоги (цесії) за Договором банківського рахунку № 7922-ЮР від 13.06.2014 р. було допущено описку в номері Договору банківського рахунку, а також зазначено неповну назву підприємства в акті приймання-передачі прав вимоги від 05.02.2015 р. При цьому, позивач вказує на те, що між ним та третьою особою на стороні позивача було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 05.02.2015 р., якою виправили вказані описки.
18.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, обґрунтоване тим, що вказане підприємство набуло статусу кредитора позивача за спірним Кредитним договором. Зокрема, зазначається, що 26.12.2014 р. між Банком і ТОВ «Універсальні інформаційні технології» було укладено Договір банківського вкладу № 82/11 й останнє розмістило на депозитному рахунку у відповідача грошові кошти у сумі 59 371 916 грн., які мали бути повернуті не пізніше 14.01.2015 р.; з метою забезпечення Депозитного договору Банком і ТОВ «УІТ» було укладено Договір застави майнових прав від 26.12.2014 №82/1/1-S, за умовами якого відповідач в якості забезпечення зобов'язань за Депозитним договором передав у заставу майнові права за Кредитним договором № 255/1/13-KL та кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL; відповідач зобов'язання за Депозитним договором щодо повернення грошових коштів не виконав та 59 371 916 грн. ТОВ «УІТ» не повернув; 26.01.2015 р. ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» і ТОВ «УІТ» було укладено договір відступлення права вимоги № 26/01-15/1, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» перейшло право вимог за Депозитним договором; 31.01.2015 р. ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» і ТОВ «УІТ» було укладено договір відступлення за Договором застави, за умовами якого ТОВ «УІТ» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» свої права заставодержателя за Договором застави; 03.02.2015 р. ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» надіслало Банку вимогу про погашення заборгованості шляхом уступки йому права вимоги, яке було передано в заставу. Оскільки вказана вимога не була в повному обсязі виконана, наразі між сторонами ініційовано судовий спір щодо зобов'язання укласти договір відступлення права вимоги.
Крім того, від ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/3092/15 за позовом ТОВ «ФК «Фактор Плюс» до ПАТ «Златобанк» про зобов'язання укласти договір відступлення права вимоги.
19.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він зазначає про те, що на момент звернення позивача до суду його права не були порушені, оскільки у відповідача були відсутні документи, необхідні для ініціювання переказу грошових коштів з рахунку третьої особи на стороні позивача на рахунок позивача.
У судовому засіданні від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2015 р. в порядку ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», розгляд справи відкладено на 26.05.2015 р.
22.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи на стороні позивача надійшли письмові пояснення, в яких вона підтримує заявлені позивачем вимоги у даній справі, а також наводить доводи щодо їх законності.
25.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він звертає увагу на те, що ні позивачем, ні третьою особою на стороні позивача, не було надано відповідачу документів на підтвердження відступлення права володільця банківського рахунку; ні позивач, ні третя особа на стороні позивача, не звертались до відповідача з заявою припинити зобов'язання зарахування зустрічних вимог; ні позивачем, ні третьою особою на стороні позивача, не було надано жодного документа на ініціювання переказу у відповідності до чинного законодавства; відступлення прав на отримання в повній мірі грошових коштів третьої особи на стороні позивача та наявність в неї зобов'язань за кредитним договором не має наслідком поєднання боржника та кредитора в одній особі у розумінні приписів ст. 606 ЦК України.
25.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.
Від відповідача 25.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
26.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача - Національного банку України.
У судовому засіданні 26.05.2015 р. судом було розглянуто та вирішено відхилити клопотання третьої особи на стороні відповідача про зупинення провадження у справі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є вимоги позивача про визнання зобов'язання позивача перед відповідачем, яке виникло згідно з Кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 р., припиненим в частині боргу на загальну суму 189 270, 23 доларів США, у зв'язку з поєднанням кредитора і боржника в одній особі.
Обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.
Також, суд розглянув та вирішив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Національного банку України в якості третьої особи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.
В даному випадку відповідачем належним чином не обґрунтовано, як безпосередньо прийняте у даній справі рішення суду може вплинути на права або обов'язки Національного банку України щодо однієї з сторін цього спору.
У судовому засіданні 26.05.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
23.09.2013 р. між позивачем (позичальник, боржник) та відповідачем (кредитодавець) був укладений Кредитний Договір № 255/1/13-KL (далі - Кредитний договір) відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього Кредитного договору.
Кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим Кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим Кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією (п. 1.2. Кредитного договору).
Згідно з п. 1.3. Кредитного договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 3 000 000, 00 доларів США.
Пунктом 1.4. Кредитного договору передбачено кінцеву дату повернення кредиту не пізніше 22.09.2015 р. включно.
Відповідно до довідки № 26/03-1к від 26.03.2015 р., станом на кінець дня 13.03.2015 р., заборгованість позивача перед відповідачем за Кредитним договором становила 2 306 200, 00 доларів США.
Крім того, між відповідачем (банк) та третьою особою на стороні позивача (клієнт) був укладений Договір банківського рахунку № 7922-ЮР від 13.06.2014 р. (далі - Договір), пунктом 1.1. якого було передбачено, що на умовах, в порядку та строки, зазначені в цьому Договорі, банк відкриває клієнту поточний/і рахунок/ки у національній та/або іноземній валюті на підставі окремої/их заяви/заяв клієнта, з метою надання послуг щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта з використанням платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього Договору, а клієнт здійснює оплату наданих банком за цим договором послуг згідно з тарифами на послуги на розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АТ «Златобанк».
В подальшому, між третьою особою на стороні позивача (первісний володілець рахунку) та позивачем (новий володілець рахунку) був укладений Договір про відступлення права вимоги (цесії) за Договором банківського рахунку № 79922-ЮР від 13.06.2014 р. (далі - Договір цесії).
Предметом цього Договору є відступлення первісним володільцем рахунку банку новому володільцю рахунку на підставі укладеного між первісним володільцем рахунку та ПАТ «Златобанк» Договору банківського рахунку № 79922-ЮР від 13.06.2014 р. в Євро - право вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливають з Договору, укладеного між первісним володільцем рахунку та банком на суму 167 081, 77 Євро (п. 1.1. Договору цесії).
Згідно з п. 1.2. Договору цесії, за даним Договором до нового володільця рахунку ТОВ «Фросбі-М» переходять усі права та обов'язки первісного володільця рахунку - ТОВ Фірма «ЕЛІН ЛТД» в обсягах та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Пунктом 1.3. Договору цесії передбачено, що ТОВ «Фросбі-М» стає клієнтом ПАТ «Златобанк» та набуває прав вимоги відповідно до Договору банківського рахунку № 79922-ЮР від 13.06.2014 р. на суму 167 081, 77 Євро.
Дебітором (боржником) за відступленим правом є ПАТ «Златобанк», МФО банку 380612, код ЄДРПОУ 35894495 (п. 1.4. Договору цесії).
За умовами п. 1.6. Договору цесії первісний володілець підтверджує наявність у нього прав вимоги до банку, що є предметом відступлення на підставі правовстановлюючого документу: Договору банківського рахунку № 79922-ЮР від 13 червня 2014 року в Євро.
В силу п. 1.7. Договору цесії розмір відступлення права вимоги становить 167 081, 77 Євро.
05.02.2015 р. між позивачем та третьою особою на стороні позивача був укладений акт приймання-передачі права вимоги до відповідача за Договором банківського рахунку на суму 167 081, 77 Євро.
27.02.2015 р. третя особа на стороні позивача направила на адресу відповідача заяву № 29 від 27.02.2015 р., якою повідомила про відступлення позивачу права вимоги за Договором банківського рахунку № 79922-ЮР від 13.06.2014 р. на суму 167 081, 77 Євро.
22.04.2015 р. між позивачем та третьою особою на стороні позивача було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 05.02.2015 р. про відступлення права вимоги (цесії) за Договором банківського рахунку № 7922-ЮР від 13.06.2014 р., якою вони визначили, що номером Договору банківського рахунку, за яким відступлено право вимоги, слід вважати № 7922-ЮР, а в акті приймання-передачі прав вимоги від 05.02.2015 р. повне найменування первісного володільця рахунку - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Елін Лтд».
За твердженням позивача, на підставі Договору цесії він став кредитором відповідача на загальну суму 167 081, 77 Євро, і одночасно, є боржником відповідача за Кредитним договором, а відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється в разі поєднання боржника і кредитора в одній особі.
Як стверджує позивач, він направив на адресу відповідача лист від 26.02.2015 р. (вх. № 466 від 02.03.2015 р.), яким повідомив про дострокове часткове погашення кредиту за Кредитним договором на суму 167 081, 77 Євро, що за курсом НБУ на дату цього повідомлення становило 189 270, 23 доларів США 23 центи, проте, на даний час у позивача відсутні відомості, що відповідач погодився припинити зобов'язання за Кредитним договором на зазначену суму боргу, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
При цьому, положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.
В даному випадку, положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
В той же час, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами, що залежить не лише від наявності у позивача суб'єктивного права, якому кореспондує відповідний обов'язок відповідача, як боржника у зобов'язанні, але й від можливості останнього загалом вчиняти відповідні дії, які складають зміст такого зобов'язання.
При цьому, звертаючись до суду з відповідними вимогами, спрямованими на відновлення порушеного права та захист законних інтересів, позивач має довести обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог належними та допустимими доказами.
Так, відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Розглядаючи спір, що виник між сторонами у даній справі, суд відзначає, що позивачем не доведено перед судом настання обставин, з якими чинне законодавство пов'язує підстави для припинення правовідносин, що існують між сторонами за Кредитним договором.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 18.03.2015 р. у справі № 916/2438/14, приписи статті 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін.
Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки.
Поєднання боржника і кредитора в одній особі може мати місце, наприклад, при спадкуванні - у разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки; при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом (злиття, приєднання тощо).
Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення.
При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.
Отже, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.
Як на тому неодноразово наголошував Вищий господарський суд України у своїх постановах від 02.10.2014 р. у справі № 921/1176/13-г/1, від 21.01.2015 р. у справі № 922/1320/14, від 26.01.2015 р. у справі № 910/3315/14, від 04.02.2015 р. у справі № 922/2964/14, від 18.03.2015 р. у справі № 915/2438/14, від 25.03.2015 р. у справі № 910/20339/14, від 23.04.2015 р. у справі № 910/18154/14, від 29.04.2015 р. у справі № 927/1522/14, від 14.05.2015 р. у справі № 910/20158/14, від 20.05.2015 р. у справі № 910/21757/14, для того, щоб зобов'язання припинилось на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа.
Як встановлено судом, у даній справі залишається дві особи, у яких залишаються взаємні зобов'язання.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні приписів ст. 606 Цивільного кодексу України не відбулось, що унеможливлює висновок про припинення зобов'язання з цієї підстави.
Позивач же намагається в дійсності вести мову про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що передбачено ст. 601 ЦК України, проте як, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для висновку про припинення спірних зобов'язань за Кредитним договором.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.06.2015 р.
Суддя В.С. Ломака