ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.05.2015Справа №910/5153/15-г
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної
адміністрації залізничного транспорту України"
про стягнення 34 900,00 грн.
Суддя: Домнічева І.О.
Представники сторін:
від позивача: Хлабистін Д.М. - за довіреністю;
від відповідача: Євтєєва О.М. - за дов.;
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" про стягнення 34 900,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при контрольному зважуванні вагонів виявлено надлишки вантажу у вагонах, в зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 34 900,00 грн.
Ухвалою від 05.03.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.03.2015 р.
У судовому засіданні 31.03.2015 р. було оголошено перерву до 14.04.2015 р.
У судовому засіданні 14.04.2015 р. було оголошено перерву до 05.05.2015 р.
05.05.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про відкладення розгляду справи.
07.05.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою від 05.05.15р. розгляд справи відкладено на 14.05.15р.
14.05.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про стягнення з відповідача судових витрат на відрядження.
14.05.15р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.
В судовому засіданні 14.05.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі (ст.909 Цивільного кодексу України).
За приписами ч.2 ст.908 вказаного нормативно-правового акту загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частино 5 ст. 307 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Правовідносини з міжнародного залізничного вантажного сполучення регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яке є обов'язковою для України з огляду на наступне.
Відповідно до ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні правовідносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.
Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Згідно ст.42 Закону України "Про транспорт" якщо міжнародним договором, укладеним Україною, встановлені інші правила ніж ті, що містяться у законодавстві України про транспорт, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.
Пунктом 4 Статуту залізниць України також визначено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Враховуючи вимоги ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору (ч.3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п.2 ст.2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення дана угода застосовується до всіх перевезень вантажів, які здійснюються в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні за накладними СМГС та тільки у мережі залізниць учасниць даної Угоди.
Дана Угода є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 26.07.2012р. Вищого господарського суду України по справі №5019/315/12.
Відповідно до §1 ст.7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразка.
Відомості, що вносяться до накладної, повинні зазначатись розбірливо чорнилами, кульковою ручкою, на друкарській машині, комп'ютері, виконані типографським способом чи нанесені штемпелем (§1 ст.7 СМГС).
У §11 ст.7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення зазначено, що у залізничній накладній зазначається маса вантажу.
Як свідчать матеріали справи, на підставі залізничної накладної №53066767 зі станції Хлібодарівка вантажовідправником Хлібодарівським кар'єроуправлінням, було направлено вантаж - щабель, на станцію Придача Південно - Східної залізниці.
З представленої до матеріалів справи накладної вбачається, що вантаж перевозився, зокрема, у вагонах №56110497, 67232025, 57917452, 67536185, 67138933.
У залізничній накладній №53076436 вантажовідправником зазначено, що у кожний з наведених вище вагонів завантажено по 69 000 кг вантажу.
Враховуючи приписи чинного законодавства України та СМГС, господарський суд дійшов висновку, що залізнична накладна №53066767 є належним доказом перевезення вантажу зі станції Хлібодарівка, Україна до станції Придача Південно - Східної залізниці.
За приписами ст.12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної. Залізниця має право перевірити правильність відомостей і заяв, зазначених відправником у накладній. Якщо в результаті перевірки вантажу, виробленої на шляху прямування або на станції призначення, з'ясувалося, що відомості, зазначені у накладній відправником, не відповідають дійсності, станція, яка проводили перевірку, повинна про це скласти комерційний акт відповідно до статті 18 і зробити відмітку про акт у накладній в графі "Комерційний акт".
Залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо під час перевезення або видачі вантажу вона виробляє перевірку стану вантажу, його маси або кількості місць, а також наявності накладної і при цьому встановлює: 1) повну або часткову втрату вантажу, недостачу маси, її пошкодження, псування або зниження якості вантажу з інших причин; 2) невідповідність між даними, зазначеними в накладній, і вантажем в натурі про найменування, масу, кількість місць вантажу, знаки (марки) та номери місць вантажу, найменування одержувача або станції призначення; 3) відсутність накладної чи окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній; 4) відсутність або нестачу відправних перевізних засобів, зазначених у накладній (ст.18 СМГС).
За приписами ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
Як свідчать матеріали, 03.05.2014 на станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці України на 150-тонних вагонних вагах було проведено контрольне зважування вагонів №56110497, 67232025, 57917452,67536185, 67138933.
При контрольному зважуванні було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній у графах "маса вантажу в кг, зазначена відправником", не відповідає фактичній масі вантажу, що наявний у вказаних вагонах.
Зокрема, під час контрольного зважування визначено, що:
- у вагоні №56110497 маса при перевірці 73500 кг, тоді як було зазначено у накладній 69 000 кг, тобто, фактично маса вантажу більше проти даних залізничної накладної на 4500 кг;
- у вагоні №67232025 маса при перевірці - 74000, тоді як було зазначено у накладній 69 000 кг, тобто, фактично маса вантажу більше проти даних залізничної накладної на 5000 кг;
- у вагоні №57917452 маса при перевірці - 74100 кг, тоді як було зазначено у накладній 69 000 кг, тобто, фактично маса вантажу більше проти даних залізничної накладної на 5100 кг;
- у вагоні №67536185 маса при перевірці 74400 кг, тоді як було зазначено у накладній 69 000 кг, тобто, фактично маса вантажу більше проти даних залізничної накладної на 5400 кг;
- у вагоні №67138933 маса при перевірці - 73 600 кг, тоді як було зазначено у накладній 69 000 кг, тобто, фактично маса вантажу більше проти даних залізничної накладної на 4600 кг;
За наслідками проведення контрольного зважування представниками станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці було складено комерційний акт №А049238/6 від 03.05.2014.
На виконання приписів ст.12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення представниками залізниці про складання комерційного акту №А 049239/7 від 03.05.2014 було зроблено відповідну відмітку у залізничній накладній №53066767 в графі "Комерційний акт".
Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази скасування наведеного комерційного акту.
Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що комерційний акт №А049239/7 від 03.05.2014 та акт загальної форми №348 від 03.05.2014 є належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу Українидоказами невірного зазначення відповідачем (вантажовідправником) відомостей щодо маси вантажу та перевантаження вагонів поверх їх максимальної вантажопідйомності.
За приписами ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Судом вже зазначалось, що у відповідності до ст.12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній.
Вказаною статтею СМГС передбачено, що за неправильне, неповне і неточне зазначення у накладній відомостей і заяв, у результаті чого: 1) були прийняті до перевезення вантажі, які не допускаються до перевезення 2) вантажі, допускаються до перевезення тільки з дотриманням особливих умов, були прийняті до перевезення без дотримання умов, передбачених для даного вантажу; 3) при навантаженні вантажу відправником був допущений перевантаження вагона понад його максимальної вантажопідйомності, стягується штраф.
Штраф за п.3 стягується у відповідності зі статтею 15 у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій був виявлений цей надлишок. Цей штраф не підлягає стягненню, якщо у відповідності з внутрішніми правилами, діючими на залізниці відправлення, відправник зробив у накладній в графі "Особливі заяви відправника" запис про необхідність зважування залізницею завантаженого вагона.
У п.1 §1 ст.15 СМГС зазначено, що за перевезення по залізницях відправлення плата стягується з відправника на станції відправлення або у відповідності з діючими на залізницях відправлення внутрішніми правилами.
Статтею 13 СМГС передбачено, що провізні платежі, під якими розуміються плата за перевезення вантажу, проїзд провідника, водія автопоїзда, додаткові збори та інші витрати, що виникли за період від прийому вантажу до перевезення до моменту видачі одержувачу, обчислюються за такими тарифами, що діють в день укладення договору перевезення, зокрема, у сполученні між станціями залізниць сусідніх країн за перевезення по залізницях країни відправлення та країни призначення - за тарифами, що застосовуються залізницями цих країн для таких перевезень.
Наразі, з огляду на допущені під час складання залізничної накладної №53066767 помилки, а саме невірне визначення маси вантажу, позивачем було нараховано штраф на загальну суму 34 900,00 грн.
За висновками суду, нарахування у даному випадку за допущені вантажовідправником порушення при заповненні залізничної накладної штрафу є обґрунтованим. При цьому, судом встановлено, що у залізничній накладній №53066767 особливі заяви відправника, у разі наявності яких штраф на підставі ст.12 СМГС не стягується, відсутні.
Наразі, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлену до стягнення суму штрафу було визначено з урахуванням розміру провізної плати вантажу від станції Хлібодарівка, Донецької області до станції Павлоград-1, визначеної на підставі Тарифного керівництва №1 "Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом №317 від 26.03.2009 Міністерства транспорту та зв'язку України. Зокрема, заявником застосовано наступну формулу (2292 х 0,609 х 5х 5), де 0,609 - підвищуючий коефіцієнт, затверджений Наказом №310 від 21.05.2013р. Міністерства інфраструктури України "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги". З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що відстань між станцією відправлення та станцією, на якій було проведено контрольне зважування вагонів, було визначено позивачем на підставі Тарифного керівництва №4, затвердженого Міністерством транспорту України.
При цьому, слід наголосити, що відповідно до змісту Тарифного керівництва №1 "Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом №317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку України, визначення провізної плати здійснюється з урахування округлення до цілих гривень.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є обґрунтованим.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" про стягнення штрафу в сумі 34 900,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи.
Позивачем також заявлено вимогу про покладення на відповідача витрат, пов'язаних з розглядом даної справи в сумі 1 477,14 грн. та 589,14 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарськолго суду України № 7 від 21.02.13р. п. 6.2. Судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.
Правовий аналіз наведеного свідчить, що вказані витрати відшкодовується у разі виклику судом (визнання явки обов'язковою) - судовим експертам, перекладачам, іншим особам.
Так, відповідно до ухвал господарського суду міста Києва від 05.03.2015, 05.05.15р. у справі суд зобов'язав учасників судового процесу направити для участі у розгляді справи, своїх представників, повноваження яких повинні бути підтверджені належним чином оформленою довіреністю.
Проте, для документального обґрунтування здійснених витрат на відрядження щодо сплати добових мають бути належним чином оформлені відповідні документи, зокрема:
- наказ про направлення у відрядження - визначає організаційні дані щодо здійснення відрядження;
- посвідчення про відрядження - підтверджує факт перебування працівника у відрядженні відповідно до організаційних даних за наказом про направлення у відрядження;
- звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт - підтверджує доцільність витрат на відрядження (в т.ч. щодо виплати добових) та, після його затвердження керівником підприємства, являється основою для відображення таких витрат у бухгалтерському обліку.
Позивачем додано до заяви квитки на проїзд та товарний чек по оплаті послуг на оренду житла. Таким чином, за наданими документами витрати ДП «Придніпровська залізниця» по виплаті добових витрати на відрядження у розумінні ст. 33 ГПК України, є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.
У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24249750) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр.-т. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01073828) 34 900 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02.06.2015 р.
Суддя І.О. Домнічева