27.05.15р. Справа № 904/3236/15
За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРМЕКС", м.Чернівці
до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1, м. Нікополь
про стягнення 80 742,02 грн.
Суддя: Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: Мостіпан Д.Г. - довіреність від 11.02.15;
від відповідача: не з'явився.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРМЕКС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 64 278,02 грн. В подальшому, позивач заявою від 12.05.15 збільшив позовні вимоги до 80 742,02 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору поставки з відстроченням платежу № zp №64 та договору поставки на умовах передплати № 1005 від 15.01.13.
Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 27.05.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між постачальником (позивач) та покупцем (відповідач) укладений договір поставки з відстроченням платежу № zp №64 та договір поставки на умовах передплати № 1005 від 15.01.13 (Договір). Крім того, між сторонами укладена додаткова угода від 15.01.13 про надання відстрочки платежу до договору поставки № 1005 від 15.01.13 (додаткова угода). Згідно предмету цього Договору, постачальник передає покупцю, а покупець приймає і оплачує побутову техніку та комплектуючи до неї, далі «товар» на умовах цього договору. Асортимент, кількість, ціна товару, що поставляється, адреса складу, на якому відбувається передача товару, попередньо узгоджуються сторонами в замовленнях. Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.13(п.7.1).
В матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених та підписаних обома сторонами видаткових накладних, що є документальним підтвердженням факту поставки Позивачем Відповідачу товару на загальну суму 246 897,58 грн.
З наданих позивачем документів та матеріалів неможливо достовірно встановити взаємну пов'язаність Договору поставки на умовах передплати № 1005 від 15.01.13.
Таким чином, доводи позивача, що передача товару відбувалась за Договором поставки на умовах передплати № 1005 від 15.01.13 мають вірогідний характер, ґрунтуються на довільному тлумаченню норм чинного законодавства і не можуть братись судом до уваги, так як рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Інформаційним листом N 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд України, звернув увагу господарських судів на те, що частиною першої статті 692 ЦК України визначено строк виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ч. 2 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10);
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Однак, Відповідач порушив умови чинного законодавства України і своєчасно та у повному обсязі не сплатив вартість отриманого товару.
Внаслідок чого, у Відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 65 382,65 грн., що зокрема підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків сторін (а.с.16).
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 65 382,65 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, позивач, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 937,13 грн., за період з 18.03.14 по 24.04.14, з 15.05.14 по 26.06.14 по 22.12.14.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 N 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки, з наданих позивачем документів та матеріалів неможливо достовірно встановити взаємну пов'язаність Договору поставки та спірних видаткових накладних, то, суд вважає, що позивач неправомірно застосував до спірних відносин положення цього Договору поставки .
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 937,13 грн. є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3 % річних, наданий, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, вимоги позивача про стягнення 3 % річних за прострочення оплати товару за період з 17.07.13 по 22.12.14 по кожній накладній окремо у розмірі 1506,48 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із порушенням умов договору, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2013 по грудень 2014 по кожній накладній окремо в сумі 8 915,76 грн.
Розрахунок, індексу інфляції наданий, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок, є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 524, 525, 526, 629, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов ЗАДОВОЛЬНИТИ частково.
Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 (53219, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕРМЕКС" (58032, м.Чернівці, вул. Головна,246, код 32652485) 65 382,65 грн. основної заборгованості, 1506,48 грн. - 3 % річних, 8 915,76 грн. - інфляційних втрат, 1715,28 грн. - судового збору.
В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення підписано 02.06.15.
Суддя М.О.Ніколенко