Справа: № 361/8022/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Петришин Н.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
02 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області, Броварської міської ради Київської області, Начальника Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області Рибакової Лілії Євгенівни, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та визнання незаконними і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області (далі - Відповідач 1), Броварської міської ради Київської області (далі - Відповідач 2), Начальника Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області Рибакової Лілії Євгенівни (далі - Відповідач 3), треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Третя особа 1), ОСОБА_4 (далі - Третя особа 2) про визнання дій суб»єктів владних повноважень неправомірними та визнання незаконними і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 28 травня 2014 року НОМЕР_5 для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, які видані Третій особі 2.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Позивача та його представника, представників Третьої особи 1, заперечення представника Відповідачів та представника Третьої особи 2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно договору дарування від 15 грудня 1992 року Позивачу на праві приватної у власності належить 11/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 (квартира НОМЕР_1, житловою площею 49,2 кв.м., загальною площею 79,5 кв.м.).
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 22 листопада 2000 року № 375, Позивач одержав акт НОМЕР_2 на право приватної власності на земельку ділянку за вищевказаною адресою для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель.
Суміжним землевласником Позивача є Третя особа 2, який згідно наявних в матеріалах справи державних актів серія НОМЕР_3, серія НОМЕР_4 від 07 вересня 2012 року є власником земельних ділянок, площею 0,1190 га і 0,0259 га, розташованих по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
28 травня 2014 року Відповідачем 1 ОСОБА_4 були надані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки НОМЕР_5 для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) забезпечує правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Відповідно ст.29 Закону, основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.
Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.
Завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.
Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.
Пунктами 2.2, 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №109 від 07.07.2011 року передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.
Розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.
Як підтверджується матеріалами справи Відповідачем 1 до суду першої інстанції були надані необхідні документи, що були додані ОСОБА_4 до заяви, щодо надання містобудівних умов та обмежень, а саме: копії державних актів на земельні ділянки по АДРЕСА_1; копія викопіювання з топозйомки м.Бровари у масштабі 1:2000; копія викопіювання з генерального плану м. Бровари; копія ситуаційного плану місця розташування об'єкту будівництва.
Проте, в апеляційній скарзі Позивач зазначає про ненадання Відповідачем до суду головних документів, а саме: викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000, надане замовником та викопіювання з містобудівної документації.
Крім того вказує, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані з порушенням містобудівної документації на місцевому рівні, а саме не відповідають Генеральному плану міста Бровари, з огляду на ті обставини, що Третя особа 2 має намір будувати не одноповерховий одноквартирний будинок, а чотириповерховий багатоквартирний будинок; також вказує, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться самовільно побудована будівля розміром 23,40 м х 33,35 м.
Зазначені обставини, на думку апелянта, є підставами для задоволення вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів з таким твердженням апелянта не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно ст.1 Закону, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Статею 380 Цивільного кодексу України передбачено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Згідно п.1.2. Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року за № 95 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» індивідуальний (садибний) житловий будинок- будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, поверховість якої не повинна перевищувати чотирьох поверхів, призначена для постійного у ній проживання та яка складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що згідно чинного законодавства України не визначено максимальну площу індивідуальних житлових будинків, а вказано лише максимальну поверховість. Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено лише необхідність отримання різної дозвільної документації для будинків з площею менше та більше 300 кв.м.
Також, в містобудівних умовах та обмежень забудови земельної ділянки від 28.05.2014 року №131 зазначено: в пункті 2 - наміри забудови: будівництво індивідуального житлового будинку; пункті 6 - цільове призначення земельної ділянки: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки); пункті 7 - посилання на містобудівну документацію: генеральний план населеного пункту, план зонування, детальний план території та рішення про їх затвердження (у разі наявності), генеральний план міста затверджений рішенням Броварської міської ради від 26.08.99 року №150-11-23; пункті 8 - Функціональне призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Також надано основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва, де площа забудови земельної ділянки 583,80 кв.м.
Отже, наміри Третьої особи 2 щодо будування багатоквартирного будинку спростовуються відсутністю доказів в матеріалах справи та текстом оскаржуваних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, згідно чинного законодавства, є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Даний висновок, підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України( Мінрегіон України) від 12.11.2014 року № 7/14-13473, де зазначено, що наявність на земельній ділянці будівель і споруд, у тому числі самовільно збудованих, не вважається підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
Згідно ст.103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Відповідно п. 3.25а* «Містобудування.Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка №3.1.
Таблицею 1 додатку №3.1. вищезазначених будівельних норм передбачено, що відстань при ступені вогнестійкості будинків І, II - 6/9 м. Відповідно до додатку Д до Державних будівельних норм України В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» до І, II ступенів вогнестійкості відносяться будинки, з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів.
В п.6 містобудівних умов та обмежень вказана умова дотримання такої відстані, а саме: при умові конструктивних характеристик - будинок з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам'яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів.
Таким чином, при наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, протипожежні розриви між будівлями зазначено відповідно до протипожежних вимог.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій Відповідача щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки НОМЕР_5 від 28 травня 2014 року для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, які видано ОСОБА_4, оскільки при складанні вказаних умов Відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством з використанням наданих повноважень.
Містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки НОМЕР_5 від 28 травня 2014 року надані із врахуванням вимог чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 05 червня 2015 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.