"23" листопада 2010 р.Cправа № 2а-5172/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Мельника В.В., Панченко О.М.
при секретарі Ліненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Тетяна» до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити дії,
26 квітня 2010 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до КП «ДМБТІ» про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 05.06.2008 р. рішенням Господарського суду Дніпропетровської області за позивачем було визнано право власності на будівлю човнової станції (А-1) площею 53,1 м2, навіс (Б) площею 36,1 м2, трансформаторну підстанцію (В) з огорожами №№ 1, 2, розташовані за адресою:
пров. Казахський, 29Б, м. Дніпропетровську. Під час звернення до КП «ДМБТІ» з відповідною заявою позивачу було відмовлено з посиланням на те, що подані документи не відповідають вимогам Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності позивача на підставі рішення суду від 05.06.2008 р. (а.с.а.с. 4, 5, 14, 16).
23 червня 2010 року позивач доповнив позовні вимоги вимогою про визнання незаконним рішення реєстратора КП «ДМБТІ» від 09.04.2009 р. про відмову у реєстрації права власності (а.с. 34).
Того ж дня судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов. Постанова суду вмотивована тим, що відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про реєстрацію права власності, посилався на власні висновки, що не входить до його компетенції, оскільки реєстратор за законом не має право надавати оцінку правомірності та законності рішень судів (а.с.а.с. 39 -41).
16 липня 2010 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так, згідно із законом право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, а, оскільки спірне майно не було прийнято в експлуатацію, суд не мав право визнавати право власності на нього. Вказані обставини явилися причиною звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у позові (а.с.а.с. 48, 49, 53).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.
Представник позивача у засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 05.06.2008 р. Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 39/158-08 за позовом ПП «Тетяна» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про витребування майна, визнання права власності було ухвалено рішення, яким за позивачем було визнано право власності на будівлю човнової станції (А-1) площею 53,1 м2, навіс (Б) площею 36,1 м2, трансформаторну підстанцію (В) з огорожами №№ 1, 2, розташовані за адресою: пров. Казахський, 29Б, м. Дніпропетровську. Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили (а.с.а.с. 7 -10, 35).
16 березня 2009 року позивач звернувся до КП «ДМБТІ» із замовленням № 2276/07 про реєстрацію за ним права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою:
пров. Казахський, 29Б, м. Дніпропетровську.
09 квітня 2009 року рішенням КП «ДМБТІ» позивачу було відмовлено у задоволенні поданого замовлення. Рішення було обґрунтовано тим, що згідно із законом право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, а, оскільки спірне майно не було прийнято в експлуатацію, суд не мав право визнавати право власності на нього (а.с. 13).
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано положеннями Конституції України, Цивільним кодексом України, Законом України від 01.07.2004 р. № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317, частини 1 статті 321, статті 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
У відповідності зі статтями 2, 8, частиною 3 статті 17, частиною 4 статті 18, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1952-ІV до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державний реєстратор прав у межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обтяжень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
За змістом статті 19, частин 1, 2 статті 24 Закону № 1952-ІV підставою державної реєстрації виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень цих прав, зокрема, є рішення суду. Також нормами Закону № 1952-ІV передбачено перелік підстав, за наявності яких у державній реєстрації права може бути відмовлено, і цей перелік є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Системний аналіз приведених норм дає можливість дійти висновку про те, що право власності на спірне нерухоме майно підлягає державній реєстрації, і таке право позивача виникає з моменту його державної реєстрації. Компетентним органом, що здійснює державну реєстрацію права власності у цьому випадку є відповідач у справі. Рішення суду від 05.06.2008 р. є правовстановлювальним документом, який має надаватись для здійснення державної реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна та є підставою для реєстрації такого права. У свою чергу у державного реєстратора, відповідача у справі, відсутні повноваження щодо трактування законів, положень нормативно-правових актів, рішень суду тощо і тлумачення відомостей про заявлені права власності, а реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватись у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що за наявності рішення суду, яким за позивачем визнано право власності на майно, у відповідача відсутні будь-які підстави для відмови позивачу у реєстрації права власності на нерухоме майно, і під час прийняття державним реєстратором 09.04.2009 р. рішення про відмову у здійсненні державної реєстрації відповідач діяв по за межами повноважень та не у спосіб, які визначені чинним законодавством.
З'ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з тлумачення норм матеріального права.
Таким чином, перевіривши справу у повному обсязі, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та безпідставність приведених в апеляційній скарзі доводів.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Тетяна» до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її виготовлення у повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 02 грудня 2010 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя В.В. Мельник
Суддя О.М. Панченко