"19" листопада 2010 р. справа № 2а-1489/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області
на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області на неправомірні дії, що ущемляють права, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", інших виплат, пов'язаних з її недоплатою, -
У грудні 2009 року позивачі звернулися до суду першої інстанції з позовом до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області, в якому просили суд визнати дії відповідача під час здійснення управлінських функцій у обмеженні права на отримання в повному 30% розмірі мінімальної пенсії за віком неправомірними, стягнути за рахунок Держави на її користь 7115,79грн., з яких -2982,30грн. недоплачена державна допомога, 4133,49грн. -компенсація за порушення строку виплати, справу просили розглянути за їх відсутності (а.с.2).
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду за захистом прав від протиправних дій управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області. Відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відновленні пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав за 2006 рік. Визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 07.12.2009 рік. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 07.12.2009 рік, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог повністю. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється. Посилались на неможливість застосування до даних правовідносин положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачі заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавали.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення №118390 з відповідною відміткою в ньому (а.с.5). ОСОБА_2 також відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії АА №340124 з відповідною відміткою в ньому (а.с.8-9).
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Колегія суддів вважає за можливе не застосовувати положення ч.1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачі є людьми похилого віку, невеликих матеріальних статків, як пенсіонери, відносяться до категорії самих незахищених верств населення, що вони мешкають в сільській місцевості, мають дещо обмежені можливості ознайомлення з періодичними виданнями, в тому числі із тими, в яких обговорюються Рішення Конституційних судів. ОСОБА_2 того, відповідач ні при розгляді справи по суті у суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не ставив питання про застосування положень ст.. 99,100 КАС України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, “дітям війни” підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги той факт, що Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік втратили чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії позивачам відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Сторонами визнано, що управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області будь-яких дій, пов'язаних з нарахуванням підвищення до пенсії позивачів з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, не здійснювало, відповідних виплат - не проводило.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачів у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно.
При цьому слід зазначити, що частиною 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно: 410.06 гривни та 415.11 гривни. Посилання в ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на те, що вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону, на думку колегії суддів, не може слугувати перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у позивачів права на перерахунок підвищення до їх пенсії, як “дітям війни”, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року, з наступних підстав.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме : у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".
Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії позивачів відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року.
Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії позивачам, як “дітям війни”, здійснено не було.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачів права на перерахунок підвищення до їх пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як “дитині війни” у 2009 році. Адже, відповідно до вимог ст. 54 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, цей розмір складає 498 грн. Зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2009 році не вносились, постанов ОСОБА_3 Міністрів України, які б визначали інший порядок та розміри виплати відповідної допомоги у 2009 році - не приймалось.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області провести перерахунок та виплатити позивачам недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року. Кінцева дата виконання такого зобов'язання позивачами не оспорюється.
Згідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою ОСОБА_3 Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністерства праці та соціальної політики.
Отже, посилання апелянта на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни”, визнається колегією суддів безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, а саме, управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” для цієї категорії осіб.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни»не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни»здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян -є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Та обставина, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови при зобов'язанні відповідача здійснити нарахування позивачам надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відсутнє посилання іще й на необхідність здійснення такого нарахування, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не може слугувати підставою для скасування, або зміни вірного по суті рішення, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутись за роз'ясненням судового рішення або встановлення порядку його виконання.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо позовних вимог за 2006 рік суд першої інстанції своєю мотивувальною частиною дійшов вірного висновку про їх необґрунтованість, оскільки дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік відповідно п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року № 3235-IV. Законом України від 22 березня 2006 року №3367-IV «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»було внесено зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону.
Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня, тобто 2 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 1 січня 2006 року.
Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений ОСОБА_3 Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
ОСОБА_3 Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни».
Підвищення пенсії позивачам у 2006 році як «дітям війни»управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області не здійснювало.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду, що вимоги позивачів, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Але, у своїй постанові (у її резолютивній частині), суд першої інстанції помилково зазначив: «Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відновленні пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушеного права за 2006 рік», при цьому зазначивши в подальшому, що у решті позовних вимог позивачів, у тому числі і за 2006 рік - відмовити.
Вказане дає підстави суду апеляційної інстанції змінити постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року, виключивши з її резолютивної частини абзац третій.
Керуючись п.2 ч.1 ст.198, ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області -задовольнити частково.
Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року -змінити, виключивши з резолютивної частини абзац третій, а саме «Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відновленні пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушеного права за 2006 рік»
В решті постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2009 року -залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцять днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим