"18" листопада 2010 р.справа № 2а-671/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мірошниченка М.В. Католікяна М.О.
при секретарі судового засідання: Щербатому І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_1
на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги, -
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, в якому просила суд визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, які вона отримувала у період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно протиправними, стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно у розмірі 4261,50грн. Посилалася на те, що відповідач при наданні їй вказаних видів допомоги, керувався нормативно-правовими актами, які рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року визнані неконституційними. Своїми діями відповідач грубо порушив її право на належний соціальний захист, передбачений Конституцією України.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь ОСОБА_1 в розмірі меншому, чим передбачено ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, у відповідності до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»з урахуванням фактично отриманої суми допомоги за зазначений період. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено..
Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, в тому числі і з підстав пропуску позивачкою строків, встановлених ст.99 КАС України. В обґрунтування, апелянт посилався на те, що здійснював виплати вказаної допомоги у відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та у межах передбаченого цим законом обсягу видатків.
Заперечень на апеляційну скаргу позивачка до суду не направляла. Проте також подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Посилалася на судову практику з розгляду аналогічних справ у 2008 році.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду відповідно до ст. 195 КАС України - в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має малолітнього сина -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції не ставив питання про застосування положень ч.1 ст.100 КАС України. Більш того, будь-яких письмових заперечень проти позову матеріали справи не містять, наявна лише заява відповідача про розгляд справи за відсутності представника (а.с.16).
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до суду може бути підставою для відмови у задоволенні позову лише за умови, коли на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави щодо застосування положень ч.1 ст.100 КАС України по даній справі. А отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі про пропуск позивачкою строку, встановленого ст.99 КАС України не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, п.14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Абзацом 3 частини 2 ст. 56 цього ж Закону було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач здійснював виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік згідно до вищезазначеного порядку та розмірів.
Проте, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56, та п. 14 ст. 71 були визнані неконституційним та втратили чинність.
Приймаючи до уваги той факт, що ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення дії ст. 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", втратила чинність з 09.07.2007 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача в 2007 році щодо несвоєчасного перерахунку та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", з урахуванням того, що відповідач повинен був здійснити такий перерахунок саме з 09 липня 2007 року і до 31 грудня 2007 року.
З огляду на вказане, посилання апелянта на те, що їх дії протягом 2007 року були правомірними, оскільки позивачці були призначені та виплачувалась вказана допомога у розмірах, передбачених Законом, а саме: ст..56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки достовірно встановлено, що після 09 липня 2007 року відповідач не нараховував та не виплачував позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", тобто, у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Суд першої інстанції правильно визначив період в 2007 році, за який відповідачу необхідно було провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь позивачки, виходячи з розмірів прожитого мінімуму, встановлено для дітей віком до 6 років..
Оскільки рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь позивачки за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно.
Згідно ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлюється з 01 квітня 2007 року - у розмірі 463 грн., з 01 жовтня 2007 року - у розмірі 470 грн.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за відповідний період, а саме: з 09 липня 2007 року - з розміру 463 грн., з 01 жовтня 2007 року - у розмірі 470 грн. щомісяця, з урахуванням фактично отриманих нею сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за зазначений період.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Та обставина, що в абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваної постанови не зазначений розмір прожиткового мінімуму, встановленого Державним бюджетом на 2007 рік, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій частині, оскільки, при необхідності, відповідач не позбавлений права звернутись до суду за роз'ясненням рішення у цій частині.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст ухвали складено 19 листопада 2010 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: М.В. Мірошниченко
Суддя: М.О. Католікян