Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" серпня 2009 р. Справа № 58/242-09
вх. № 6181/3-58
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Циганюка В.Ю. довіреність б/н від 06.08.2009 року
відповідача - Щербака О.В. довіреність б/н від 06.08.2009 року
розглянувши справу за позовом Харківського обласного товариства захисту прав споживачів, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр сервісного обслуговування "Сів-сервіс", м. Харків
про визнання протиправними дії
Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання протиправними й такими, що порушують права споживачів, дії відповідача при здійсненні його статутної діяльності, які полягають у пропонуванні і наданні споживачам послуг, які вилучені з обороту (заборонені), використанні обладнання та програмного забезпечення, що створює умови для вчинення споживачами протиправних дій, не наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги, які надаються відповідачем, введенні в оману споживачів щодо послуг, що фактично їм надаються. Також позивач просив зобов'язати відповідача усунути порушення чинного законодавства України в сфері захисту прав споживачів, шляхом обмеження доступу споживачів до відповідних ресурсів мережі Інтернет, де споживачі мають можливість брати участь в азартних іграх, а також невикористання в своїй діяльності програмного забезпечення, яке дає можливість гри споживачів в азартні ігри.
У відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечує проти позову та зазначає, що фактичне та правове обґрунтування позовних вимог не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, відповідач вказав, що займається виключно наданням населенню послуг користування комп'ютерами для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри, які не передбачають грошової винагороди. Відповідач зазначає, що не здійснює діяльності з організації та проведення азартних ігор, а обмежити користувачів в доступі до відповідних ресурсів мережі Інтернет не має можливості.
Ухвалою від 10.08.2009р. по справі було призначено комп'ютерно-технічну експертизу та в зв'язку з чим провадження по справі було зупинене.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
29.07.2009р. членами ХОТЗПС на підставі посвідчення №502 від 30.07.2009р. та ст. 25 Закону України «Про захист прав споживачів», було здійснено споживчу експертизу якості послуг, які надаються відповідачем у спеціалізованому комп'ютерному клубі, який знаходиться в павільйоні №11 на території ринку ТОВ «Талісман» за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 57а.
За результатами проведення зазначеної споживчої експертизи було складено акт №000044 від 30.07.2009р., яким встановлено, що відповідач здійснює діяльність у сфері зв'язку, яка полягає у наданні населенню в спеціально обладнаних комп'ютерних клубах послуг користування комп'ютерами для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри, які не передбачають грошової винагороди. Даний висновок також підтверджується й іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме копією довідки з ЄДРПОУ №128344 від 03.08.2009р. та п.п. 1.1.-1.2. Правил надання послуг користування комп'ютерами для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри, затверджених директором ТОВ «ЦСО«Сів-сервіс» 01.07.2009р. (які є локальним актом, яким керується відповідач в своїй діяльності). Відповідно до висновку судової комп'ютерно-технічної експертизи №7043 від 12.08.2009р. технічні засоби, які використовуються відповідачем в своїй діяльності в комп'ютерних клубах, які були досліджені експертом (по вул. Блюхера, 21, вул. Грицевця, 29д, вул. Полтавський Шлях, 155, вул. Полтавський Шлях, 148 в м. Харкові) являють собою об'єднані в локальну мережу персональні комп'ютерні станції, які за ієрархією використання (що обумовлюється підключенням, встановленим програмним забезпеченням) умовно розподіляються на клієнтські персональні комп'ютери та персональні комп'ютери адміністраторів. Програмно-апаратні засоби клієнтського та персонального комп'ютера адміністратора зібрані до єдиної конфігурації, дозволяють виконувати відповідні дії з доступу та отримання інформації як з локальної мережі так і мережі Інтернет.
Актом №000044 від 30.07.2009р. також встановлено, що відповідачем, у відповідності до вимог чинного законодавства про захист прав споживачів в комп'ютерному клубі за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 57а, оформлений куточок споживача, який розміщений у доступному для споживачів місці, в якому містяться всі необхідні документи та інформація, зокрема, щодо режиму роботи комп'ютерного клубу, свідоцтво про державну реєстрацію відповідача, правила надання послуг користування комп'ютерами для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри, прейскурант цін та необхідні нормативні акти законодавства про захист прав споживачів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач правомірно використовує приміщення та торгове місце для розміщення комп'ютерного клубу за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 57а, і не потребує отримання спеціального дозволу для його діяльності. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями технічного паспорту на громадський будинок, реєстровий №2337, акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 18.09.2002р., рішення Виконавчого комітету Харківської міської Ради від 09.10.2002р. №988, витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №16752264 від 22.11.2007р., договору оренди нежитлового приміщення №М-1/6 від 26.06.2009р., договору суборенди №МТ 1/6-2 від 26.06.2009р. та листа Управління з питань підприємництва, інвестицій та споживчого ринку від 15.07.2009р. №05-1112.
Своє твердження про порушення відповідачем при здійсненні його статутної діяльності вимог чинного законодавства України про захист прав споживачів, позивач обґрунтовує, посилаючись на встановлений споживчою експертизою факт надання відповідачем споживачам послуг з гри в азартні ігри на комп'ютерах, що прямо заборонено законом й, що може мати негативні правові наслідки для споживачів. Проте вказані обставини в ході судового розгляду справи не підтвердились й спростовуються іншими наявними в справі доказами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009р. N 1334-VI, азартна гра - це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості; учасники азартних ігор - фізичні особи з повною цивільною дієздатністю, що беруть участь в азартних іграх.
Відповідно до п. 1.1 глави 1 «Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор», затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва міністерство фінансів України від 18.04.2006 N 40/374, гравець - фізична особа, яка за власним бажанням бере участь в азартній грі, що проводиться ліцензіатом згідно з правилами її проведення; ставка - плата гравця за участь в азартній грі, сума якої використовується для визначення розміру призу (виграшу); приз (виграш) - кошти, інше майно чи майнові права, які безоплатно передаються у власність гравцю внаслідок виграшу в азартну гру, відповідно до правил азартної гри;.
З урахуванням вищезазначених положень законодавства, для визнання будь-якої гри азартною необхідне існування такої сукупності юридичних ознак: внесення гравцем ставки, як умови участі в грі, змога гравця отримати виграш (приз) у грі та повна або часткова випадковість отримання гравцем виграшу (призу) у грі. Відтак, відсутність хоча б одного з визначених ознак не дає правових підстав вважати певну гру, в тому числі комп'ютерну, азартною грою.
Судом встановлено, що умовою одержання споживачами послуг з користування комп'ютерами відповідача не є внесення споживачем ставки, як плати за участь в азартній грі, сума якої використовується для визначення розміру виграшу (призу). Умовою користування споживачем послугами, що надає відповідач, є внесення відповідної плати за фактичний час користування комп'ютерами. Так, відповідно до п. 5.1. Правил надання послуг користування комп'ютерами для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри для отримання послуги користування комп'ютером відвідувач повинен звернутись до адміністратора клубу та сплатити аванс чи придбати карту передплаченого сервісу за бажану кількість часу для користування комп'ютером. Відповідно до п.п. 4.1.2. вказаних правил адміністратору клубу забороняється приймати від відвідувачів будь-які види ставок як умову участі в комп'ютерній грі або грі у мережі Інтернет. Адміністратору клубу забороняється приймати від відвідувачів будь-які види ставок на результат гри у комп'ютерній грі або грі у мережі Інтернет. Також згідно з висновком судової комп'ютерно-технічної експертизи №7043 від 12.08.2009р. умовою користування клієнтськими персональними комп'ютерами є оплачений основний час користувачем за принципом: «один відвідувач - один клієнтський комп'ютер». Сплата за користування машинним часом, наданням послуг повинна виконуватись відповідно до «Правил користування комп'ютерами для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри» та здійснюється за прейскурантом.
Таким чином, грошові кошти, які споживачі сплачують адміністратору комп'ютерного клубу за послуги, які надаються відповідачем, є платою за бажану кількість часу для користування комп'ютером, тобто вказані грошові кошти виступають в якості оплати за послуги користування комп'ютером, і не є ставкою відповідно до нормативного визначення цього поняття.
При цьому, суд враховує висновок комп'ютерно-технічної експертизи в якому встановлено, що комп'ютери, які використовуються в комп'ютерних клубах відповідача, не містять технічних та програмних засобів, які б давали можливість приймати від користувачів ставки, як умову користування комп'ютерами. Відповідно до висновку комп'ютерно-технічної експертизи, при огляді персональних складових комп'ютерів, іншого технічного обладнання комп'ютерних клубів експертом не встановлено наявність спеціальних технічних пристроїв для прийняття від користувачів грошових чи майнових ставок та видачі користувачам грошових чи майнових виграшів як: купюроприймачі, монетоприймачі, спеціальні ключі для постановки та зняття кредитів, засобів для видачі грошового чи майнового виграшу, та т.і. З огляду програмного забезпечення, встановленого на клієнтських та персональних комп'ютерах адміністратора не має будь-якого встановленого програмного забезпечення, яке дозволяло б персоналу комп'ютерного клубу реєструвати внесення користувачами цих засобів грошових чи майнових ставок в будь-якій формі, здійснювати контроль за грою користувача з метою фіксації ходу гри, а також реєструвати права користувачів на отримання грошових чи майнових виграшів для подальшої їх оплати в локальній мережі чи мережі Інтернет.
Наведений висновок експерта свідчить також про фактичну неможливість (обумовлену технічними та програмними властивостями обладнання, яке використовується відповідачем в своїй діяльності) споживачем одержати виграш в будь-якій формі (грошовій, майновій тощо). Відповідно до п.п. 4.1.2. правил, адміністратору клубу забороняється здійснювати фактичні виплати відвідувачам їх віртуальних виграшів у комп'ютерній грі або грі у мережі Інтернет. З пояснень представників сторін судом встановлено, що при проведенні споживчої експертизи комп'ютерного клубу членами позивача не було зафіксовано будь-яких фактів фактичної виплати користувачам комп'ютерів їх віртуальних виграшів у комп'ютерних іграх або іграх у мережі Інтернет.
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що будь-які ігрові програмні продукти (ігри), які встановлені на комп'ютерах відповідача або які можна завантажити з мережі Інтернет, до яких мають доступ споживачі, користуючись послугами відповідача в його комп'ютерних клубах, не можуть кваліфікуватись з правової точки зору, як азартні ігри, оскільки визначені нормативні ознаки азартних ігор, а саме: внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш, фактична відсутність одержати виграш гравцем - в даному випадку відсутні.
Разом з тим, з урахуванням викладеного та, погоджуючись з висновками судової-технічної експертизи №7043, суд вважає, що комп'ютерні засоби, які відповідач використовує в своїй статутній діяльності, в силу того, що вони не використовуються відповідачем для проведення азартних ігор і не мають відповідних властивостей та функцій, не є гральними автоматами.
Таким чином, викладене в позовній заяві твердження позивача про те, що відповідач, здійснюючи діяльність з надання комп'ютерів у користування для доступу до мережі Інтернет та гри в комп'ютерні ігри, насправді надає споживачам інші послуги, ніж ті, які задекларовані, а саме - послуги з надання комп'ютерів для гри в азартні ігри, чим вводить в оману споживачів, не відповідає дійсності.
В акті №000044 від 30.07.2009р. без достатніх на те правових та фактичних підстав зазначено, що у комп'ютерному клубі відповідача споживчою експертизою було встановлено факт надання споживачам послуг гри в азартні ігри на комп'ютерах
Як зазначено вище, зібраними по справі доказами встановлено що відповідачем фактично не надаються та не можуть надаватися споживачам послуги з гри в азартні ігри на комп'ютерах та в мережі Інтернет, в тому числі споживачі не мають можливості робити будь-які види ставок та фактично отримувати будь-які види виграшів (призів). Комп'ютери, які використовуються відповідачем в своїй діяльності, технічно та програмно не пристосовані для прийняття від споживачів будь-яких видів ставок, в тому числі, але не виключно, і ставок як умови участі в комп'ютерній грі або грі у мережі Інтернет, ставок на результат гри у комп'ютерній грі або грі у мережі Інтернет та не пристосовані для видачі грошових чи майнових виграшів (призів), які безоплатно передаються у власність користувачу комп'ютера, який виграв віртуальний виграш в комп'ютерній грі або грі у мережі Інтернет.
Таким чином, судом встановлено, що комп'ютери, які використовує відповідач в своїй діяльності, використовуються виключно для надання споживачам послуг для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри, які не передбачають грошової винагороди. При цьому інформація про характер та зміст послуг, що надаються відповідачем, і яка належним чином та в доступній формі доведена до споживача, цілком відповідає природі тих послуг, що насправді надаються відповідачем споживачам.
Відтак, в ході розгляду справи не знайшов підтвердження довід позивача про порушення відповідачем вимог ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині ненадання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги, які ним надаються.
З матеріалів справи, зокрема правил, акту №000044 від 30.07.2009р. та пояснень представників сторін, судом встановлено, що споживачі, які користуються послугами відповідача мають змогу реалізувати своє право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги, які надаються відповідачем. Споживачі мають вільний доступ до документів та інформації, які містяться в куточку споживача, зокрема до правил надання послуг користування комп'ютерами для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри, якими чітко передбачено, що в комп'ютерному клубі надаються послуги користування комп'ютерами для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри, які не передбачають грошової винагороди. Крім того, п.п. 4.2.3. вказаних правил передбачено обов'язок адміністратора Комп'ютерного клубу, на прохання відвідувача повідомляти йому необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги, які надаються у комп'ютерному клубі.
Зазначене вказує на те, що відповідачем не порушено норми ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» 12.05.1991р. N1023-XII, відповідно до якої споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. N1023-XII забороняються як такі, що вводять в оману пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Суд вважає помилковим довід позивача стосовно того, відповідач надає споживачам послуги, які вилучені законом з цивільного обороту, чим порушує вимоги п. 5 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Посилання відповідача при цьому на недотримання відповідачем у здійсненні своєї діяльності вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» є безпідставними.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009р. N 1334-VI, організація і проведення азартних ігор - діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор; організатори азартних ігор - фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.
Аналізу викладеної норми дає підстави для висновку, що організація і проведення азартних ігор - це діяльність фізичних та юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюється з метою отримання прибутку і створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.
Згідно з п. 1.3. правил надання послуг користування комп'ютерами для доступу до мережі Інтернет та для гри в комп'ютерні ігри, відповідач не займається гральним бізнесом, не є організатором азартних ігор та не здійснює діяльності з організації та проведення азартних ігор.
Як вже було досліджено вище, у комп'ютерному клубі відсутні будь-які технічні та програмні умови для здійснення азартних ігор, в тому числі умови для прийняття будь-яких видів ставок та умови для видачі грошових чи майнових виграшів (призів), які безоплатно передаються у власність користувачу комп'ютера, який виграв віртуальний виграш в комп'ютерній грі або грі у мережі Інтернет.
В такому випадку встановлені обставини справи дозволяють суду дійти до висновку, що відповідач не створює та не має за мету створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів), які безоплатно передаються у власність користувачу комп'ютера, який виграв віртуальний виграш в комп'ютерній грі або грі у мережі Інтернет, тому відповідач не є організатором азартних ігор, тобто не здійснює діяльності з організації та проведення азартних ігор.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009р. N 1334-VI, гральний бізнес - діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не займається гральним бізнесом, оскільки не є організатором азартних ігор, тобто не здійснює діяльності з організації та проведення азартних ігор, в тому числі у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та у віртуальному казино. Суд при цьому виходить з того, що в діяльності, яку здійснює відповідач, відсутні будь-які очевидні та правові ознаки жодних з перелічених вище видів грального бізнесу.
Водночас, незважаючи на фактичне використання в своїй діяльності комп'ютерних пристроїв, які підключені до мережі Інтернет, суд вважає обґрунтованим твердження відповідача про те, що він не здійснює діяльності з організації та проведення ігор в електронному (віртуальному) казино. Такою діяльністю згідно п. 1.1 глави 1 «Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор» є діяльність з проведення азартних ігор з використанням програмного забезпечення, розміщеного на електронному сервері, з наданням можливості необмеженому колу осіб узяти участь у таких іграх через засоби телекомунікаційних мереж (зокрема, мережі Інтернет). Електронним сервером - є програмно-технічний електронний комплекс, що встановлений за однією визначеною адресою і призначений для проведення азартних ігор через засоби телекомунікаційних мереж, який виконує функції реєстрації прийняття ставок в азартних іграх, проведення азартних ігор у режимі реального часу (он-лайн) та реєстрації надання права на одержання призів (виграшів).
В ході розгляду справи знайшли підтвердження пояснення відповідача стосовно того, що в жодному з клубів, в яких здійснюється його діяльність з надання комп'ютерів у користування, не встановлене відповідне технічне обладнання та програмне забезпечення, яке необхідне для організації та ведення діяльності електронного (віртуального) казино. Відповідно до висновку проведеної у справі комп'ютерно-технічної експертизи, встановлене програмне забезпечення в сукупності апаратних частин клієнтських та персональних комп'ютерів адміністраторів, не дає змоги виконання функції серверу для організації та проведення азартних ігор (де б відбувалось: прийняття від користувачів грошових чи майнових ставок та видачі користувачам грошових чи майнових виграшів) як в середовищі ігрової локальної мережі клубів так і з тими ж функціями в зовнішній мережі Інтернет.
Отже, виходячи з встановлених судом обставин справи, діяльність відповідача не є діяльністю з організації та проведення ігор в електронному (віртуальному) казино, здійснення якої за допомогою наявних комп'ютерних засобів, які використовує відповідач в своїх комп'ютерних клубах, фактично є неможливою.
Відповідно до ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Згідно з ч. 1 ст. 178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України, види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.
З урахуванням встановлених обставин справи, діяльність, яку здійснює відповідач, не носить ознак діяльності, яка заборонена законом та є вилученою з цивільного обороту.
Відтак, відповідач не займається підприємницькою практикою, що вводить споживачів в оману пропонуючи, як хибно вважає позивач, до вільної реалізації послуги, які вилучені з обігу, а саме послуги гри в азартні ігри на комп'ютерах.
Таким чином, надаючи оцінку встановленим обставинам справи та наявним в ній доказам, що їх підтверджують, суд не вбачає в діях відповідача порушень вимог ч. 1 ст. 4 та п. 5 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. N1023-XII.
Тому підстави для задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача при здійсненні його статутної діяльності протиправними й такими, що порушують права споживачів, відсутні.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача усунути порушення чинного законодавства України в сфері захисту прав споживачів, шляхом обмеження доступу споживачів до відповідних ресурсів мережі Інтернет, де споживачі мають можливість брати участь в азартних іграх, а також невикористання в своїй діяльності програмного забезпечення, яке передбачає можливість гри споживачів в азартні ігри, суд зазначає наступне.
З описової частини висновку судової комп'ютерно-технічної експертизи №7043 вбачається, що все програмне забезпечення, яке міститься на накопичувачах на жорстких магнітних дисках комп'ютерів в комп'ютерному клубі (на клієнтських комп'ютерах: операційна система - (OC) Windows XP Home Edition, антивірусна програма - ESET NOD32 Antivirus; на комп'ютерах адміністратора додатково: програма, що здійснює включення/виключення в роботу персональних комп'ютерів локальної мережі та надає можливість з'єднання з мережею Інтернет - Runpad Pro), використовується відповідачем на підставі відповідних сертифікатів ліцензійності та ліцензійних угод, тобто з дотриманням ліцензійних умов та прав інтелектуальної власності осіб, яким належать виключні майнові права на використання вказаних програмних продуктів.
Як пояснив відповідач, відвідувачі його комп'ютерних клубів мають право безперешкодного доступу до всіх незаблокованих на території України сайтів в мережі Інтернет, в тому числі і до численних сайтів віртуальних казино. Вказаний факт підтверджується висновком судової комп'ютерно-технічної експертизи №7043, в якому зазначено, що доступ до ресурсів та отримання інформації з мережі Інтернет, враховуючи встановлене програмне забезпечення, може відбуватись за протоколами HTTP (S), FTP, без обмежень. Умовними обмеженнями можуть бути технічні можливості модемів клубу з забезпечення бажаної швидкості зв'язку та дозвіл на переглядання/завантаження певних Інтернет-сторінок з самих Інтернет-ресурсів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003р. N 1280-IV Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Інформаційна система загального доступу - сукупність телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних. Телекомунікаційна мережа загального користування - телекомунікаційна мережа, доступ до якої відкрито для всіх споживачів.
В силу ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі (юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб) під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на вільний доступ до телекомунікаційних послуг.
Суд, з урахуванням наведених положень чинного законодавства, відзначає, що не існує правових підстав для встановлення відповідачем будь-яких обмежень споживачів в отриманні послуг з доступу до певних Інтернет-ресурсів, в комп'ютерних клубах відповідача. Таке обмеження, буде суперечити вимозі ст. 64 Конституції, в силу якої конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Тому, задовольнити позовні вимоги у спосіб, в який просить позивач, не надається можливим. Крім того, суд вважає, що права споживачів не потребують захисту у подібний спосіб, за умови встановленої судом відсутності фактів порушення таких прав, про що зазначено вище.
Також, як встановлено проведеною у справі експертизою для обмеження споживачів в доступі до певних Інтернет-ресурсів відсутні технічні і програмні можливості. Так, для обліку переглядаємої/споживаємої інформації комп'ютерних клубів немає відповідного програмного забезпечення, яке б дозволяло обмежувати серфінг користувача до окремих ресурсів мережі Інтернет, виконувати перехоплення та аналіз пакетів споживаємої інформації на персональних комп'ютерах адміністраторів, встановити певні обмеження для відвідування користувачами тих чи інших Інтернет-ресурсів (в тому числі віртуальних ігрових серверів) не можливо.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, ст. 64 Конституцій України, ст.ст. 4, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. N1023-XII, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009р. N 1334-VI, п. 1.1. глави 1 «Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор» затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва міністерство фінансів України від 18.04.2006 N 40/374, ст.ст. 177, 178 Цивільного кодексу України, ст. Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003р. N 1280-IV, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 14 серпня 2009 року.