19.08.2009 року Справа № 5/48
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Павловського П.П. (доповідача)
суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Резніченко С.Ю.
від позивача: Шамілов В.М., довідка № 31823 від 19.06.07 р.;
від позивача: Маламуд Б.А., довіреність № 18 від 18.08.09 р.
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоградський завод будівельної кераміки”, м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.07.09р. у справі № 5/48
за позовом Закритого акціонерного товариства “Кіровоградлітмаш”, м .Кіровоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоградський завод будівельної кераміки”, м. Кіровоград
про визнання недійсним договору.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.07.2009р. по справі №5/48 (суддя -Змеул О.А.) позов задоволено повністю; Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі б/н від 13.04.2006 року, укладений між Закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", предметом якого є триповерхова будівля адміністративно-побутового корпусу комплексу будівель, розташованого по вул. Ливарна, 1 у м. Кіровограді; Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки" на користь закритого акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш" витрат з державного мита в сумі 85 грн. та витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Кіровоградський завод будівельної кераміки”, м. Кіровоград звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначає, що господарський суд при винесені оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права. Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в позові позивачу -Закритому акціонерному товариству “Кіровоградлітмаш”, м .Кіровоград.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що прийнятне господарським судом рішення відповідає нормам закону. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу у відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення представників позивача вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, право власності на адміністративно побутовий корпус літ Д. у складі комплексу будівель, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1-д, належало ЗАТ "Кіровоградлітмаш", що засвідчено рішенням виконкому Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.02.2006 (а.с. 24-25).
Між закритим акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" - продавець, яке представляв голова правління Шамілов В.М., та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський завод будівельної кераміки", яке представляв генеральний директор Кадигроб CM. - покупець укладений договір купівлі-продажу будівлі б/н від 13 квітня 2006р., предметом якого є триповерхова будівля адміністративно-побутового корпусу (літ. Д.д.), площа забудови 1371 кв.м., розташована за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1-д. За цим договором зазначена будівля виділяється продавцем із складу цілісного майнового комплексу і передається покупцю як окремий об'єкт нерухомості. Покупець зобов'язався сплатити покупцю за цим договором 56 179 грн.
Пунктами 1.5., 1.6. Договору від 13.04.2006р. передбачено, що право власності на будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору або винесення рішення третейського суду визначення права власності на будівлю. Фактичне приймання передача будівлі покупцю здійснюється на підставі двостороннього акта наступного дня після посвідчення .цього договору.
Відповідно п. 7.1 Договору від 13.04.2006р., оплату посвідчення цього договору сторони приймають на себе у рівних частинах.
Відповідно п. 7.4. Договір від 13.04.2006р. набирає чинності з моменту здійснення посвідчення.
Відповідно до пункту 9.2. Статуту ЗАТ "Кіровоградлітмаш", зареєстрованого державним реєстратором 20.06.2002р., вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, до компетенції яких віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо розпорядження всім майном товариства, включаючи кошти (а.с.47-55).
При цьому підпункт з пункту 9.4. Статуту ЗАТ "Кіровоградлітмаш", яким передбачено право голови правління укладати угоди, договори, контракти від імені товариства, не суперечить пункту 9.2. статуту, а лише уповноважує відповідну посадову особу вчиняти зазначені дії від імені акціонерного товариства без доручення.
Матеріали справи не містять доказів прийняття загальними зборами акціонерів акціонерного товариства позивача рішення щодо відчуження адміністративно - побутового корпусу комплексу, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1 д, або всього цілісного майнового комплексу.
Як видно, позивач заперечує прийняття загальними зборами акціонерного товариства позивача рішення щодо відчуження зазначеного адміністративно - побутового корпусу літ. Д. Натомість, позивач надав суду витяг з протоколу № 2 від 14.10.2008 року загальних зборів акціонерів ЗАТ "Кіровоградлітмаш", який містить рішення - зобов'язати голову правління Шамілова В.М. звернутися до суду для вирішення питання по визнанню недійсним (нікчемним) Договору від 13.04.2006р.
Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказане свідчить про неправомірне перевищення своїх повноважень головою правління Шаміловим В.М. стосовно відчуження нерухомого майна, належного ЗАТ "Кіровоградлітмаш", без необхідного рішення вищого органу акціонерного товариства.
В матеріалах справи знаходиться додаткова угода від 13 до договору купівлі-продажу адміністративно - побутового корпусу від 13 квітня 2006 року між ЗАТ "Кіровоградлітмаш" і ТОВ "Кіровоградський" " завод будівельної кераміки" (далі - додаткова угода).
Пунктом 5 додаткової угоди передбачено, що вона є невід'ємною частиною до договорів купівлі - продажу адміністративно - побутового корпусу.
Пунктом 1 додаткової угоди передбачено, що покупець зобов'язується до 13 серпня 2006 року посвідчити нотаріально договір купівлі - продажу адміністративно - побутового корпусу, так як без нотаріального посвідчення договір є нікчемним.
Відповідачем суду першої інстанції надавались докази сплати ним на рахунок позивача суми обумовленої Договором від 13.04.2006р. в розмірі 56179,20 гри. за платіжними дорученнями № 15 від 06.09.2006 на суму 50000 грн. та №68 від 12.09.2006 на суму 6179,20 грн.
Факт передачі адміністративно-побутового корпусу (літ. Д.д.) продавцем покупцю засвідчено актом приймання - передачі від 12 вересня 2006 року, підписаним, як зазначено, заступником голови правління ЗАТ "Кіровоградлітмаш" Чельник О.М. та генеральним директором ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" Кадигроб CM.
Отже, сторони виконали Договір від 13.04.2006р., продавець передав покупцю адміністративно-побутового корпус, який сплатив продавцю обумовлену договором суму.
Проте, спірний Договір від 13.04.2006р. щодо відчуження об'єкта нерухомості сторони не посвідчили нотаріально.
Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Також, частинами 3 і 4 ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що заперечення відповідача та його посилання на те, що зазначений договір купівлі - продажу від 13.04.2006р. визнано дійсним, право власності на адміністративно - побутовий комплекс визнано за ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" відповідно до рішення третейського суду від 13.04.2006р., створеного для вирішення конкретного спору, повинні бути відхилені господарським судом, оскільки:
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд , приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом частини другої статті 35 ГПК та частини десятої статті 38 Закону України "Про третейські суди" факти (обставини), встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні, (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1076-VI від 05.03.2009). Тобто, на час вирішення даного спору у господарського суду взагалі відсутні правові підстави враховувати факти, встановлені рішенням третейського суду від 13.04.2006р. на яке посилається відповідач.
За змістом статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є обов'язковим лише для сторін. Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.
Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що до переліку документів, що є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, не входить рішення третейського суду.
Отже, рішення третейського суду про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним на підставі частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не є актом органу судової влади, на підставі якого у набувача виникає право власності на таке майно.
Згідно із статтею 55 Закону України "Про нотаріат" № 3425-12 нотаріуси посвідчують договори про відчуження нерухомого майна, яке підлягає реєстрації, лише за умови подання власником майна документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. для посвідчення договору про відчуження нерухомого майна нотаріально до нотаріуса повинні прибути сторони з документами, що підтверджують повноваження їх представників.
Отже, посилання позивача на те, що саме відповідач не посвідчив договір нотаріально не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом.
Як видно, рішення третейського суду від 13.04.2006р. мотивоване тим, що саме ЗАТ "Кіровоградлітмаш" ухилилося від посвідчення договору купівлі-продажу нотаріально, але це рішення третейського суду з урахуванням статті 43 Господарського процесуального кодексу України не може бути прийняте судом як доказ у справі.
З огляду на викладене, обидві сторони ухилилися від посвідчення договору купівлі -продажу від 13.04.2006р. нотаріально, оскільки і третейська угода від 13.04.2006р. про створення третейського суду для вирішення конкретного спору про визнання Договору від 13.04.2006р. і рішення третейського суду від 13.04.2006р. були складені в той самий день в який був укладений Договір купівлі - продажу від 13.04.2006р.
Проте позивач, розуміючи необхідність посвідчення договору нотаріально, направляв відповідачу листи з проханням посвідчити Договір від 13.04.2009р. нотаріально (а.с. 15, 16).
Згідно правил статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Рішення суду про визнання недійсним нікчемного правочину, як акту правосуддя, має обов'язковий преюдиційний характер і є необхідним для офіційної констатації вже існуючого факту, оскільки якщо при нікчемності юридичні наслідки не наступають силою закону, то при оспорюванні договору юридичні наслідки, які вже настали, відпадають силою судового рішення.
Відповідно до п. 20 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", у випадку якщо: сторони нікчемного правочину виконали його умови повністю або в певній частині, якщо зазначений правочин зареєстрований у відповідних органах, то виникає потреба у визнанні судом нікчемного правочину недійсним.
Як видно з матеріалів справи, спірний Договір від 13.04.2006р. нотаріально не посвідчений. Проте сторони виконали цей Договір від 13.04.2006р., продавець передав покупцю адміністративно-побутовий корпус, а останній сплатив продавцю обумовлену договором суму.
25 липня 2006р. виконкомом Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда оформлено і видано ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплексу будівель по вул. Ливарна, 1е у м. Кіровограді, до складу якого входить і адміністративно - побутовий корпус літ. Д, площею 3686,1 кв. м. (а.с. 57).
Також була проведена державна реєстрація права власності ТОВ "Кіровоградський завод будівельної кераміки" на адміністративно - побутовий корпус літ. Д, що є частиною комплексу 5удівель по вул. Ливарна, 1е у м. Кіровограді, що засвідчено витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.07.2006 та 09.09.2008, виданими ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (а.с. 58-59), яке при здійсненні реєстрації прав власності діє гідно п. 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, позов про визнання Договору від 13.04.2006р. недійсним правомірно визнаний судом таким, що підлягає задоволенню.
З огляду на вищекладене, доводи апеляційної скарги не можуть спростовувати висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і при його прийнятті судом не порушено норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кіровоградський завод будівельної кераміки”, м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.07.09р. у справі № 5/48 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.07.09р. у справі № 5/48 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя В.В. Швець
Суддя О.В. Чус