01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"20" серпня 2009 р. Справа № 21/175-09
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Аеросвіт"
до Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "АІРО Кейтерінг Сервіз-Україна"
про визнання недійсним договору
за участю представників:
від позивача: Повар О.М. (довіреність №59-2009 від 01.06.2009р.);
Данилюк Д.В. (довіреність №140-2008 від 23.12.2008р.);
від відповідача: Тичина О.Г. (довіреність від 14.05.2009р.);
Кобилецький О.І. (довіреність від 14.05.2009р.);
Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»(далі-ЗАТ «Аеросвіт»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «АІРО Кейтеринг Сервісіз Україна»(далі-ДПІІ «АІРО Кейтеринг Сервісіз Україна»/відповідач) про визнання недійсним договору про постачання бортового харчування №01-9/07/20-147 від 07.09.2007р. з усіма додатками, змінами і доповненнями до нього.
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов 19.08.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області, та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2009р. порушено провадження у справі №21/175-09 та призначено справу до розгляду на 10.08.2009р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2009р. розгляд даної справи було відкладено на 19.08.2009р.
17.08.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення та уточнення до позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд визнати недійсним договір про постачання бортового харчування №01-9/07/20-147 від 07.09.2007р. Зазначені уточнення судом прийняті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
07.09.2007р. між ЗАТ «Аеросвіт»(далі-замовник) та ДПІІ «АІРО Кейтеринг Сервісіз Україна»(далі-постачальник) укладено договір про постачання бортового харчування №01-9/07/20-147 (далі-Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник виготовляє і доставляє на (з) борт(а) повітряного судна, експлуатованого замовником, бортове харчування для пасажирів та екіпажів згідно замовлення, затверджених сторонами раціонів харчування, надає послуги по обслуговуванню повітряного судна, доставку друкованої продукції для використання на рейсах замовника, а замовник приймає та оплачує бортове харчування і послуги надані йому постачальником.
Згідно п. 6.1. Договору, вартість бортового харчування, вартість додаткових продуктів харчування, вартість послуг з обслуговування повітряних суден встановлюється в доларах США, та обумовлюється сторонами в додатку 1 до спірного договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що незважаючи на те, що ціни на постачання зазначені у доларах США, оплата за поставлене бортове харчування здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України за офіційним обмінним курсом Національного банку України, який діяв на дату постачання борт харчування.
В подальшому сторонами були укладені додаткові угоди до спірного договору, якими було змінено ціну договору, але зміна ціни також відбулась в доларах США.
Предметом позову є вимога позивача про визнання недійсним Договору, у зв'язку з тим, що при укладенні Договору відповідач навмисно ввів в оману позивача шляхом замовчення фактів відсутності у нього сертифікату на здійснення аеропортової діяльності з обслуговування повітряних суден щодо забезпечення бортовим харчуванням пасажирів та екіпажів, відсутності виробничих потужностей для забезпечення потреб позивача у бортовому харчуванні.
Згідно із ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Як слідує із змісту зазначеної норми, обов'язковою умовою застосування судом ст. 230 ЦК України для визнання правочину недійсним, є наявність у діях відповідача умислу, направленого на конкретні дії по навмисному введенню позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення для укладання договору мають такі обставини, як природа правочину, права та обов'язки сторін, властивості та якості речей, які знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Як зазначалось вище, предметом Договору є виготовлення і доставка відповідачем на (з) борт(а) повітряного судна, експлуатованого позивачем, бортового харчування для пасажирів та екіпажів згідно замовлення, затверджених сторонами раціонів харчування, надання послуг по обслуговуванню повітряного судна, доставку друкованої продукції для використання на рейсах позивача.
Таким чином, обставинами, які мають істотне значення для укладення такого договору є наявність у постачальника потужностей по виробництву продукції для забезпечення потреб позивача, якість її, та відповідність послуг відповідача, які надаються за спірним договором, вимогам законодавства щодо здійснення аеропортової діяльності, оскільки ці послуги надаються в аеропорту, що потребує дотримання вимог, встановлених Правилами сертифікації аеропортів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13.06.2006 р. № 407.
Відповідно до п. 1.5. та Додатку 1 Правил сертифікації аеропортів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13.06.2006 р. № 407, надання послуг обслуговування повітряних суден бортовим харчуванням (кетерінг) для пасажирів та екіпажів, включаючи завантаження та розвантаження, відноситься до видів аеропортової діяльності, яка підлягає обов'язковій сертифікації, про що видається Державіаслужбою сертифікат відповідності за формою, встановленою Додатком 12 до Правил.
Судом встановлено, що сертифікат відповідності на здійснення вищезазначеної діяльності відповідач не отримував, хоча здійснення діяльності по обслуговуванню повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажів є основною діяльністю відповідача.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача визнав факт відсутності в нього сертифікату на здійснення вищезазначеної діяльності.
Також, виходячи із матеріалів справи, виробнича потужність цеху бортового харчування відповідача за проектною документацією складає до 5000 раціонів на добу, що станом на момент укладання оспорюваного Договору жодним чином не задовольняла потреби існуючих на той час замовлень у відповідача на поставку його продукції, що підтверджується Висновком СЕС № 17 на проект будівництва від 28.09.2007 р. та актом перевірки санітарно-епідеміологічної служби від 04.09.2007 р., постановою про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 07.09.2007р. № 11, копія якого міститься в матеріалах справи.
Як свідчать матеріали перевірок санітарно-епідеміологічної служби, виробничі потужності відповідача перевантажені, що призвело до ряду істотних порушень санітарних норм, що відобразилось на якості надання послуг з виготовлення бортового харчання, а саме: продукти харчування та одноразовий посуд зберігаються просто неба, відсутня сервізна та рампа для завантаження напоїв та одноразового посуду; в мийній бортового посуду не дотримуються чиста та брудні зони, якість миття -не задовільна (чашки брудні, столові прибори з залишками їжі), холодні закуски готуються на столах з мийками для миття овочів, обладнання та ін.; в цеху молочної гастрономії проводиться нарізка м'ясної гастрономії, відкриваються всі види консерви, які заносяться в цех в транспортній упаковці; розподільчий інвентар не промаркований; комплектовка дрібної фасовки проводиться в коморі для зберігання посуду, серветок, преси та ін., сервіровка гарячих страв для літерних рейсів проводиться безпосередньо в гарячому цеху на столах для напівфабрикатів, при цьому продукти не охолоджуються; на борт літака видаються продукти харчування неузгоджені асортиментним переліком, відсутній вхідний контроль на продукти, що швидко псуються (кондитерські вироби, бутерброди); розтарювання продуктів та зберігання хлібобулочних виробів проводиться в коридорі де проводяться ремонтні роботи; до роботи на виробництві залучаються особи без певної підготовки, брудний посуд, візки, зйомне бортове обладнання з борту літаків в великій кількості зберігається на рампі для завантаження чистих харчових продуктів.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Вищезазначене свідчить про те, що відповідач знав про факти, які б перешкодили укладанню спірного договору, а саме: відсутність у відповідача необхідних потужностей для забезпечення потреб позивача в бортовому харчуванні, відсутність у відповідача сертифікату на здійснення обслуговування повітряних суден бортовим харчуванням (кетерінг) для пасажирів та екіпажів, включаючи завантаження та розвантаження, але навмисно замовчав про їх існування, оскільки усвідомлював що ці обставини мають істотне значення для укладання спірного договору і якщо б позивач дізнався про існування таких обставин, спірний договір позивачем не було б укладено.
Частиною 2 ст. 230 ЦК України передбачено, що правовими наслідками визнання недійсним правочину вчиненого під впливом обману є зобов'язання сторони, яка вчинила обман, відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину.
Крім того, частина 2 ст. 208 ГК України визначає, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав, окрім вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Виходячи із матеріалів справи та наданих розрахунків, судом встановлено, що сума відшкодування вартості продукції та послуг наданих відповідачем позивачу за Договором склала 63 113 890,14 (шістдесят три мільйони сто тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто грн. 14 коп.) гривень, виходячи із вартості поставленої позивачу продукції та наданих послуг визначеної в національній валюті за офіційним курсом без урахування курсових змін, що відбулися після укладання Договору.
Втім, Узагальнення Верховного Суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлює, що суд з власної ініціативи не може застосовувати такі правові наслідки недійсності правочину: - передбачені іншими (спеціальними) статтями ЦК (моральна шкода тощо); - ті, що не були зазначені у позовних вимогах та не були досліджені в суді.
Зважаючи на те, що позивачем не заявлено вимоги щодо застосування наслідків, пов'язаних із визнанням правочину недійсним, суд таких наслідків не застосовує.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Договір укладений під впливом обману з боку відповідача.
Крім того, позивач просить суд визнати недійсним Договір з підстав, що в Договорі неправомірно визначено ціну Договору, оскільки ст. ст. 189, 198 ГК України вимагають встановлення ціни договору лише в гривні -національній валюті України, а не в доларах США як це встановлено в Договорі.
Як окрему підставу для визнання Договору недійсним суд вважає укладання Договору за цінами визначеними в іноземній валюті, оскільки відповідно до п.6.1 Договору та додаткових угод до Договору № 4 від 12.11.2008р. та № 5 від 13.11.2008р., ціни на бортове харчування та послуги, що надавались відповідачем позивачу за Договором, визначені в іноземній валюті.
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 189 ГК України передбачено, що ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
З приписів даної норми вбачається, що за спеціальним правилом, дозволяється застосовувати іноземну валюту. Однак, відповідно до даної статті, йдеться лише про визначення цін в іноземній валюті у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) і про можливість їх застосування за згодою сторін.
Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракти) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Проте, зі складу сторін та змісту Договору вбачається, що він не належить до зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Крім того, ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, Договір укладено між юридичними особами, що зареєстровані на території України, і доказів про можливість здійснення розрахунків між сторонами в іноземній валюті суду не надано.
З огляду на наведе, суд дійшов висновку, що встановлення ціни за Договором, в тому числі за додатковими угодами № 4 від 12.11.2008р. та № 5 від 13.11.2008р. до Договору, відбулось з порушенням вимог ст. 189 ГК України, оскільки ціна встановлена не в національній валюті України -гривні, а в іноземній валюті -доларах США.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву, посилається на ст. 524 ЦК України, відповідно до якої сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Зазначене посилання спростовується тим фактом, що ціни в Договорі визначені в доларах США без визначення їх еквіваленту, а тому зазначена норма не може застосовуватись до даного спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 189 Господарського кодексу України, ст. ст. 207, 229, 230 Цивільного кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним договір про постачання бортового харчування №01-9/07/20-147 від 07.09.2007р., укладений між Закритим акціонерним товариством авіакомпанією «Аеросвіт»та Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «АІРО Кейтеринг Сервісіз Україна».
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя