"20" серпня 2009 р.
Справа № 24/6-09-54
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Лисіній О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 20.08.2009 року:
від позивача: Остапов В.В., за довіреністю;
від відповідача: Романенко Г.В., за довіреністю ТОВ „Алді”
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”
на рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2009 року
по справі № 24/6-09-54
за позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛДІ”
Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕК.СІМ-СЕРВІС”
про визнання договору недійсним
У січні 2009 року Державне підприємство „Іллічівський морський торгівельний порт” (далі -ДП „ІМТП”) звернулось з позовом про: - визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 07/08 від 01.03.2008 року укладеного між ТОВ „Алді” як стороною, уповноваженою учасниками на управління спільною діяльністю, та ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС”; - зобов'язання ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС” повернути займане нерухоме майно площею 14 кв.м., розташоване за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна,30.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням сторонами за оспорюваним договором ст. ст. 1, 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 287 Господарського кодексу України, оскільки нерухоме майно, яке ТОВ „Алді” передало в оренду ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС”, є державним майном, а тому його орендодавцем може бути лише Фонд державного майна України в особі його регіонального відділення. Відтак, під час укладення договору оренди № 07/08 від 01.03.2008 року його сторонами недодержано вимог, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, що в свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності оспорюваного договору.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2009 року по справі № 24/6-09-54 (суддя Оборотова О.Ю..) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано наступним: - майно, яке є предметом оспорюваного договору оренди № 07/08 від 01.03.2008 року, не належить до об'єктів виключно державної власності, а є спільним майном учасників спільної діяльності за договором № 97-0 від 17.04.2002 року, що виключає обов'язковість застосування при укладенні договору оренди № 07/08 від 01.03.2008 року норм Закону України „Про оренду державного та комунального майна”; - наявність у переданого в оренду майна статусу спільного, а також наявність у ТОВ „Алді” повноважень на ведення спільних справ учасників відповідно до договору про спільну діяльність № 97-0 від 17.04.2002 року та довіреності № 36 від 05.07.2007 року про уповноваження ТОВ „Алді” на здійснення юридично значимих дій, надають суду підстави вважати, що ТОВ „Алді” відноситься до кола осіб, яким в розумінні ст. 761 Цивільного кодексу України належать майнові права на річ, що є предметом договору найму (оренди), тому ТОВ „Алді” було наділено відповідними повноваженнями на вчинення оспорюваного правочину; - ТОВ „Алді” було створено новий об'єкт нерухомого майна (нова річ) - будівлі та споруди митно-складського комплексу, який згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 377 від 29.10.2008 року по справі № 6/55-08-1076 набув якісне нове технічне, експлуатаційне та функціональне призначення в порівнянні з об'єктом до реконструкції (складом порту № 27); - згідно свідоцтва про право власності від 06.02.2009 року будівлі та споруди митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 30, належать на праві спільної часткової власності ТОВ „Алді” та державі Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України; - доводи позивача стосовно того, що при укладенні оспорюваного договору та визначенні розміру орендної плати слід було застосовувати норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” є безпідставними, оскільки судом встановлено, що спірне нерухоме майно не є об'єктом виключно державної власності.
Не погодившись з рішенням від 22.05.2009 року, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ДП „ІМТП”, в якій вказує, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті судом порушені норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини справи.
Скаржник наводить наступні доводи: - посилання суду на свідоцтво про право власності від 06.02.2009 року є безпідставним, оскільки воно видано після укладення оспорюваного договору оренди № 07/08 від 01.03.2008 року, відтак, передане в оренду майно входило до складу державного майна, закріпленого за ДП „ІМТП” на праві повного господарського відання; - висновок суду щодо створення ТОВ „Алді” нової речі, на яку воно має майнове право, є неправомірним, оскільки з наявного в матеріалах справи висновку судового експерта № 377 вбачається, що ТОВ „Алді” проведено реконструкцію , а не створено нову річ; - об'єктом оренди за договором № 07/08 від 01.03.2008 року є нежиле приміщення в м. Іллічівську вул. Транспортна, 30, яке на момент укладення оспорюваного договору входило до складу державного майна, закріпленого за ДП „ІМТП” на праві повного господарського відання, відтак, договір оренди № 07/08 від 01.03.2008 року укладений в порушення ст. ст. 1, 5, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 287 Господарського кодексу України, і має бути визнаний недійсним відповідно до ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
В засіданні суду апеляційної інстанції представники ДП „ІМТП” підтримали доводи апеляційної скарги, представник ТОВ „Алді” заперечував проти тверджень скаржника і просив оскаржене рішення залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши оцінку всім доказам у їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення від 22.05.2009 року, та прийняття нового рішення про задоволення позову з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.04.2002 року між ДП „ІМТП”, Державним підприємством „База матеріально-технічного забезпечення” та ТОВ „Алді” укладено договір № 97-0 про спільну діяльність.
Додатковою угодою № 1 від 29.03.2003 року до договору № 97-0 сторони внесли зміни у преамбулу договору та визначили, що сторонами договору є ДП „ІМТП” та ТОВ „Алді”.
Відповідно до п. 1.1 договору № 97-0 від 17.04.2002 року про спільну діяльність сторони договору здійснюють спільну діяльність зі створення та експлуатації комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з порту автотранспортом, з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення.
Відповідно до п. 1.2 договору реконструкція та створення комплексу здійснюється на території складу № 27 порту загальною площею 2,2 га, у т. ч. 5760 кв. м. критої складської площі.
Метою спільної діяльності, зазначеною в п. 1.4 договору, є запровадження вдосконалених технологічних схем пропуску вантажів та автотранспорту через кордон України, створення необхідних умов та забезпечення ефективного прискорення виконання процедур з митного контролю і оформлення вантажів та транспортних засобів.
Згідно п. 3.1.1 договору порт зобов'язується у порядку внеску до спільної діяльності надати для здійснення спільної діяльності споруди та прилеглу територію складу № 27 для реконструкції та використання комплексу.
Згідно з п. 4.1 договору, з метою здійснення спільної діяльності, порт передає у спільну діяльність на весь термін дії договору своє майно та роботи, зокрема, територію та споруди портового складу № 27.
Пунктом 4.8 договору встановлено, що створене сторонами в процесі виконання даного договору нерухоме майно є загальною власністю сторін.
Актом приймання-передачі від 23.06.2003 року, у порядку внеску в спільну діяльність на весь термін дії договору, порт передав, а ТОВ „Алді” прийняло в оперативне управління склад порту № 27, з метою його реконструкції для створення та подальшої експлуатації на його території комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних та транспортних вантажів.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 01.03.2008 року між ТОВ „Алді” як уповноваженою стороною на ведення спільних справ за договором № 97-0 від 17.04.2002 року про спільну діяльність та ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС” (орендар) укладено договір оренди № 07/08, відповідно до якого ТОВ „Алді” передало, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування частину нежитлового приміщення загальною площею 14 кв.м., що розташоване за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 30. Орендна плата за цим договором становить 30 доларів США по курсу НБУ на день оплати за один кв.м. в місяць, у тому числі ПДВ -20% (п. 4.1 договору).
Як вже вказувалось раніше, в позові ДП „ІМТП” до ТОВ „Алді”, ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС” про визнання недійсним договору оренди № 07/08 від 01.03.2008 року та зобов'язанні ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС” повернути майно відмовлено з підстав, викладених в описовій частині постанови.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до преамбули договору № 97-0 від 17.04.2002 року про спільну діяльність Державне підприємство „Іллічівський морський торгівельний порт” діє на підставі статуту, згідно з яким майно порту становить оборотні та необоротні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі порту. Майно порту є державною власністю і належить йому на праві господарського віддання (пункти 4.1, 4.2 ст. 4 Статуту ДП „ІМТП” (нова редакція).
Згідно з актом приймання-передачі від 23.06.2003 року у порядку внеску в спільну діяльність порт передав, а ТОВ „Алді” прийняло в оперативне управління склад порту № 27, який розташований на території порту за адресою: м. Іллічівськ вул. Транспортна, 8 (вподальшому нумерація змінена на „вулиця Транспортна, 30” на підставі рішення виконкому Іллічівської міської ради № 902 від 17.08.2006 року)
Відповідно до акту робочої комісії про прийняття до експлуатації закінченої будівництвом будівлі, споруди, приміщення, 30.04.2003 року робочою комісією прийнято до експлуатації адміністративну будівлю комплексу по митному оформленню вантажів „Автотермінал” на базі складу № 27 Іллічівського морського торговельного порту (м. Іллічівськ, вул. Транспортна).
Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, 28.03.2007 року пред'явлений державній приймальній комісії митно-складський комплекс на території ДП „ІМТП” по вулиці Транспортній 8 в м. Іллічівську за рішенням комісії прийнято в експлуатацію.
06.02.2009 року, на підставі рішення виконкому Іллічівської міської ради від 29.01.2009 року, видано свідоцтво про право власності на будівлі та споруди митно-складського комплексу, згідно з яким об'єкт в цілому, що розташований в м. Іллічівську вул. Транспортна 30, належить державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України -272/625 та ТОВ „Алді” -353/625 на праві спільної власності; майно знаходиться у сумісній діяльності ДП „ІМТП” та ТОВ „Алді”
Згідно ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Місцевий господарський суд, дійшовши висновку, що на дату укладення договору оренди № 07/08 від 01.03.2008 року передане за цим договором майно набуло статусу спільного майна, не врахував, що ТОВ „Алді”, стверджуючи про набуття права власності на об'єкт оренди з підстави виготовлення товариством нової речі, здійснило державну реєстрацію свого права власності тільки 10.02.2009 року.
Крім того, ТОВ „Алді” не надано доказів на підтвердження тих обставин, що товариство, відповідно до ч. 2 ст. 761 Цивільного кодексу України, було уповноважено на укладення договору оренди.
Посилання ТОВ „Алді”, з чим також погодився господарський суд першої інстанції, на довіреність № 36 від 05.07.2007 року, видану Державним підприємством „ІМТП” іншому учаснику договору про спільну діяльність № 97-0 від 17.04.2002 року на вчинення дій, пов'язаних зі здійсненням оперативного керівництва спільною діяльністю, є безпідставним, оскільки вказана довіреність не свідчить про уповноваження ТОВ „Алді” на укладення оспорюваного договору оренди. Також, зі змісту договору про спільну діяльність не вбачається, що ТОВ „Алді” було наділено відповідними повноваженнями на вчинення прававочинів, предметом яких є оренда (найм) спірного нерухомого майна.
Зважаючи на встановлені колегією суддів фактичні обставини щодо статусу майна, переданого в оренду за договором № 07/08 від 01.03.2008 року -майно знаходилось в державній власності, сторонами за цим договором не додержано в момент вчинення вказаного правочину: - вимог ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої орендодавцем майна, що є державною власністю України, є Фонд державного майна України; вимог частин 1, 2 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” щодо розміру орендної плати та порядку її використання.
Окрім того, при укладенні оспорюваного договору оренди його сторонами порушено положення ст. 761 Цивільного кодексу України та ст. 287 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ДП „ІМТП” про визнання недійсним договору оренди № 07/08 від 01.03.2008 року, укладеного між ТОВ „Алді” та ЗАТ „Українські радіосистеми” є такими, що підлягають задоволенню як обґрунтовані та доведені наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відтак, вимоги ДП „ІМТП” про зобов'язання ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС” повернути займане ним нерухоме майно площею 14 кв.м., розташоване за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 30, є такою, що підлягає задоволенню з підстави визнання недійсним договору оренди № 07/08 від 01.03.2008 року.
З огляду на викладене на керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДП „Іллічівський морський торговельний порт” задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2009 року по справі № 24/6-09-54 -скасувати.
Позов ДП „Іллічівський морський торговельний порт” задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди № 07/08 від 01.03.2008 року, укладений між ТОВ „Алді” та ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС”.
Зобов'язати ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС” повернути займане нерухоме майно площею 14 кв.м., розташоване за адресою: м. Іллічівськ вул. Транспортна,30.
Стягнути з ТОВ „Алді” на користь ДП „Іллічівський морський торговельний порт” 127,50 грн. витрат по сплаті державного мита, в тому числі 42,50 грн. за подачу апеляційної скарги, та 59,00 грн. на ІТЗ судового процесу.
Стягнути з ТОВ „ЕК.СІМ-СЕРВІС” на користь ДП „Іллічівський морський торговельний порт” 127,50 грн. витрат по сплаті державного мита, в тому числі 42,50 грн. за подачу апеляційної скарги, та 59,00 грн. на ІТЗ судового процесу.
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк