Україна
Харківський апеляційний господарський суд
19 серпня 2009 року Справа № 02/843-59/86-09
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А.,- доповідач
судді Бабакової Л.М.,
судді Кравець Т.В.
при секретарі - Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - не прибув,
відповідача - Гримайло Н.Р. ( дов від 20.01.2009р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу ТОВ «Фортекс» (вх. № 2087 Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2009 р. по справі № 02/843-59/86-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс», м. Черкаси,
до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»в особі відділення №745, м. Черкаси,
про спонукання до виконання зобов'язання, -
встановила:
ТОВ «Фортекс» звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до АКІБ «УкрСиббанк»в особі відділення №745 про спонукання відповідача до виконання зобов'язання по кредитному договору, а саме: просить зобов'язати відповідача виконати договірні зобов'язання в частині здійснення кредитування ТОВ «Фортекс»на умовах кредитного договору №1105290050000 від 06.10.2006р.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.04.2009р. справа була передана для розгляду за встановленою підсудністю до господарського суду Харківської області. Ухвала господарського суду Черкаської області від 09.04.2009р. мотивована тим, що згідно Положення про Відділення №745 АКІБ «УкрСиббанк», відділення є структурною одиницею банку, що відкривається на балансі банку, не є юридичною особою, в договірних відносинах виступає від імені банку, не має повноважень представляти інтереси банку в судах, а згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк», місцезнаходженням відповідача -є м. Харків.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2009р. по справі №02/843-59/86-09 (суддя Бринцев О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2009р. по справі №02/843-59/86-09, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач не довів обставини, які б свідчили про погіршення фінансового стану позивача та неможливість виконати кредитні зобов'язання та повернути кредитні кошти відповідачу.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2009р. по справі № 02/843-59/86-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 10.06.2009р. оголошувалась перерва до 19.06.2009р. до 12:00 год.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101ГПК України, заслухавши доводи представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що 06.10.2006р. між ТОВ "Фортекс" (позивач) та АКІБ "УкрСиббанк" (відповідач) був укладений кредитний договір №11052905000, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язався надати позивачу, а позивач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 2400000,00 грн.
Умовами кредитного договору №11052905000 від 06.10.2006р. передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за кредитним договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами, в межах встановленого ліміту кредиту та в межах встановленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.
Відповідно до п. 1.2.1. кредитного договору №11052905000 надання кредиту здійснюється з 06.10.2006р.
24.02.2009р. позивач звернувся до відповідача з листом № 18, в якому просив відповідача підтвердити можливість отримати позивачем суму невикористаного ліміту за кредитом згідно договору.
26.02.2009 р. відповідач у своєму листі № 1346 відмовив позивачу в наданні кредиту.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність підстав вважати, що наданий позивачу кредит своєчасно не буде повернений, в зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував положення ч.1. ст. 1056 ЦК України, пункту 5.12. кредитного договору № 1105290050000 від 06.10.2006р. та відмовив у видачі решти кредиту позивачеві. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач порушував п.п. 4.8, 4.9 умов кредитного договору, п. 2.3.7 договору іпотеки, а також порушував строки сплати процентів за користування кредитом.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно до ч. 1. ст. 1056 ЦК України та п. 5.12 договору № 1105290050000 від 06.10.2006р., кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.
З листа відповідача № 134 від 26.02.2009 р. вбачається, що підставою для відмови в наданні чергового траншу кредиту позивачу стало не порушення позивачем умов кредитного договору, а викликано виключно необхідністю забезпечення дотримання банком вимог НБУ та адекватною реакцією керівництва банку на зміни фінансового стану.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що підстави, за якими відповідач відмовив позивачу у подальшому кредитуванні за кредитним договором №1105290050000 від 06.10.2006р., не є підставами, за наявності яких, відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України та п.5.12 кредитного договору, відповідач має право відмовити позивачу у наданні кредиту.
Відповідно п. 1.3.5. кредитного договору позивач зобов'язувався сплачувати проценти за договором (19,5 % річних), на протязі 5 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивачем було допущено прострочення сплати процентів 09.01.2007 р., 10.03.2009 р., 01.04.2009 р.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до п. 1.3.5. кредитного договору, сплачувались проценти за договором відповідно за грудень 2006р., лютий 2009р. та березень 2009 р. Слід зазначити, що проценти за вищевказані місяці позивачем були сплачені повністю та своєчасно, а саме: за грудень 2006р. були сплачені 05.01.2007 р., за лютий 2009р. були сплачені 05.03.2009 р., а за березень 2009 року - 03.04.2009 р., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, доданими до матеріалів справи.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем порушувались зобов'язання за кредитним договором щодо строків сплати процентів.
Відповідно до п. 4.8. кредитного договору №1105290050000 від 06.10.2006р. позивач повинен забезпечити щомісячне надходження на поточні рахунки позивача, відкриті у АКІБ „УкрСиббанк", грошових коштів, не менше, як 63 222 грн. з метою підтвердження свого фінансового стану на рівні, достатньому для забезпечення зобов'язань за договором та обслуговування кредиту.
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України та п. 5.12. кредитного договору №1105290050000 від 06.10.2006р., відмова кредитодавця від надання позичальникові передбаченого договором кредиту має бути пов'язана з обставинами, які б явно свідчили про те, що кредит своєчасно не буде повернутий.
З п. 4.8. кредитного договору вбачається, що його застосування, в першу чергу, пов'язано з метою підтвердження позичальником свого фінансового стану нарівні, достатньому для забезпечення виконання зобов'язань.
Незабезпечення позивачем надходження таких сум на власні рахунки, відкриті у відповідача, ще не є підставою для ствердження щодо незабезпечення фінансового стану позивача на рівні, достатньому для виконання кредитних зобов'язань. Доказів щодо погіршення фінансового стану позивача, який би не дозволив йому (позивачу) виконати кредитні зобов'язання та повернути кредитні кошти, відповідач, в порушення ст. 33 ГПК України, суду не подав.
Колегія суддів, також, вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що невиконання позивачем п.4.9. кредитного договору та п.2.3.7 іпотечного договору щодо страхування предмету іпотеки на весь строк кредитування є підставою для відмови позивачу у видачі кредиту, оскільки нездійснення страхування предмету іпотеки не є підставою для недійсності договору іпотеки та ніяким чином прямо не свідчить про можливість неповернення кредиту, як то зазначено в ч. 1 ст. 1056 ЦК України та п. 5.12 кредитного договору.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.3.7. договору іпотеки та ст. 8 Закону України „Про іпотеку" обов'язок страхування предмету іпотеки покладено не на позивача, а на іпотекодавця. Як вбачається, з договору іпотеки, іпотекодавцем є ВЛТ „Полімер", який виступив майновим поручителем у вигляді предмету іпотеки за кредитними зобов'язаннями позивача, і на якого покладався цей обов'язок. Доказів звернення відповідача до іпотекодавця (ВАТ „Полімер") з приводу страхування предмету іпотеки на весь строк кредитування, або іншим чином спонукання іпотекодавця до виконання обов'язку зі страхування предмету іпотеки відповідач не суду не надав.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази, або посилання на них, які б могли свідчили про погіршення фінансового стану ТОВ „Фортекс", а звідси - про неможливість виконання позивачем грошових зобов'язань перед відповідачем. Навпаки, матеріалами справи підтверджено відсутність прострочених грошових зобов'язань у позивача перед відповідачем, як на день вчинення відмови відповідачем, так і на день винесення рішення судом.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови позивачу у видачі кредиту відповідно до положення ч. 1 ст. 1056 ЦК України, п. 5.12. кредитного договору №11052905000 від 06.10.2006р. та Постанови № 413 НБУ, був зроблений при неповному з'ясуванні обставин по справі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Враховуючи, що згідно умов кредитного договору №11052905000 від 06.10.2006р. відповідач зобов'язався надати позивачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 2400000,00 грн. та враховуючи, що колегією суддів встановлено відсутність підстав, визначених ч. 1 ст. 1056 ЦК України та п. 5.12 умов договору, за наявності яких відповідач має право відмовити позивачу видати кредит, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Харківської області під час розгляду даної справи неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, через що рішення суду Харківської області від 17.06.2009 р. по справі № 02/843-59/86-09 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс»задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2009 р. по справі № 02/843-59/86-09 скасувати та прийняти нове.
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Акціонерний комерційний інноваційний банк УкрСиббанк” в особі відділення № 745 код 09807750 адреса: м. Черкаси, вул.. Шевченка, 218-220 виконати договірні зобов'язання в частині кредитування товариства з обмеженою відповідальність „Фортекс”, м. Черкаси, вул. Ільїна, 55 на умовах кредитного договору № 1105290050000 від 06.10.2006р. укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” та ТОВ „Фортекс”.
Стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” ( 61000 м. Харків, пр. Московський, 60) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фртекс»(18031, м. Черкаси, вул. Ільїна, 55, код 21384364) 42,50 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.
Зобов'язати господарський суд Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом
місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Судді Бабакова Л.М.
Кравець Т.В.