18 серпня 2009 р.
№ 2-12/62-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Короткевича О.Є.
суддів:
Білошкап О. В., Заріцької А. О.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Кримське центральне відділення ПромінвестБанку"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року
у справі
№ 2-12/62-2009
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Меганом"
про
банкрутство
За участю представників учасників судового провадження:
від ліквідатора
Не з'явився
від скаржника
Чернова Н. Г. дов. від 14.04.2009 року
13.01.2009 року господарським судом Автономної республіки Крим за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" порушено провадження у справі № 2-12/62-2009 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Меганом" (Далі - ТОВ " Компанія Меганом"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство та процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою господарського суду Автономної республіки Крим від 09.02.2009 року (суддя Іллічов М. М.) в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнано ТОВ " Компанія Меганом" код 33713056 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Стоцького П. В.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.209 року у справі №2-12/62-2009 постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 09.02.2009 року залишено без змін, а матеріали справи направлено до господарського суду Автономної республіки Крим.
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Кримське центральне відділення ПромінвестБанку" не погодився з рішенням суду та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить суд скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року у справі №2-12/62-2009 та припинити провадження у справі №2-12/62-2009.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.07.2009 року прийнято касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Кримське центральне відділення ПромінвестБанку" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року у справі №2-12/62-2009 до провадження та призначено скаргу до розгляду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).
За правилами статті 52 закону підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності (з такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові від 10.02.2004 №04/087).
Постанова господарського суду Автономної республіки Крим від 09.02.2009 року мотивована тим, що судом встановлено, що підприємницька діяльність банкрута відсутня, останній не спроможний виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором та боржник відсутній за його юридичною адресою.
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника -юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.
Даної правової позиції дотримується також Верховний суд України в постанові у справі №Б48/12-06 від 06.06.2006 року.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.
Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.
Проте установчі документи ТОВ " Компанія Меганом" в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої та апеляційної інстанції з метою з'ясування питання про те, який орган або особа уповноважений виступати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Меганом", де його адреса, а відтак і місцезнаходження боржника.
В постанові суду про визнання боржника банкрутом взагалі не вказано докази та не викладено обставин, на підставі яких суд визнав Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул. Красногвардійська, 6, як адресу боржника Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Меганом".
Закон України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” , який набув чинності з 01.07.2004 року визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
А саме -відповідно до вимог ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу , а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч. ч.1, 3 ст.18 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців “, яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Виходячи з вимог ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування ,не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ухвалою господарського суду автономної республіки Крим від 13.01.2009 року порушено провадження у справі №2-12/62-2009 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Меганом" та зобов'язано заявника надати суду додаткові докази в тому числі докази щодо припинення підприємницької діяльності боржника та витяг є ЄДРПО України.
На вимогу суду заявником не було надано доказів витребуваних судом ухвалою від 13.01.2009 року, а саме не було надано інформацію про підприємницьку діяльність боржника, витягу є ЄДРПО України, а господарський суд не здійснив свої повноваження, передбачені ст. 38 ГПК України та не витребувано відомостей щодо Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Меганом", які містяться в ЄДРПО України та є необхідними для встановлення обставин справи.
Розглядаючи справу господарський суд не встановив обставин та не надав належної правової оцінки обставинам щодо місцезнаходження боржника та наявності або відсутності підприємницької діяльності останнього на час порушення провадження у справі про банкрутство.
Хоча дослідження цих обставин має істотне значення для правильного вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону.
Зазначене порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції залишилось поза увагою судом апеляційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення ”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
Колегія суддів вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору і є порушенням ст.43 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції та вважає, що оскільки справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Меганом" порушена за відсутності підстав передбачених ст. 52 Закону, - оскаржувана постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року у справі №2-12/62-2009 підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.
При розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне рішення.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Кримське центральне відділення ПромінвестБанку" у справі №2-12/62-2009 задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 року у справі №2-12/62-2009 скасувати.
3. Матеріали справи №2-12/62-2009 направити до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий О. Є. Короткевич
Судді О. В. Білошкап
А. О. Заріцька