Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" серпня 2009 р. Справа № 61/148-09
вх. № 5402/5-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Тамко Т.В., за довіреністю №144 від 17.08.2009р.;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс", с. Молодіжне Волованського району Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" м. Харків
про стягнення 169105,90 грн.
Позивач -ТОВ "Донбас Плюс", звернувся до господарського суду Харківської області, з позовом до ТОВ "МКС" про стягнення заборгованості за договором постачання № 12/04/07 від 12.04.2007 року в сумі 151740,00 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 10465,60 грн. , інфляційних в сумі 5574,40 грн. та 3% річних від суми простроченого боргу у розмірі 1325,90 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В судовому засіданні 18.08.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які долучаються судом до справи.
Відповідач в судове засідання , призначене на 18.08.2009р. не з"явився, документів , витребуваних ухвалою суду та відзиву на позовну заяву , не надав. Відомості щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, на момент розгляду справи, в матеріалах справи, відсутні
З наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , місцезнаходженням відповідача є: 61037, м.Харків, просп.Московський , буд.197 -Б, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач - ТОВ "МКС" належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Присутній в судовому засіданні 18.08.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
12.04.2007р. між ТОВ "Донбас Плюс” (далі - позивач) та ТОВ "МКС" (далі відповідач) укладено договір постачання №12/04/07 (далі договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язався систематично виробляти та передавати у власність відповідача продукцію (битові холодильники, морозильники), а відповідач зобов"язався приймати та сплачувати продукцію на умовах цього договору.
Відповідно до п.2.1. договору постачання , повний розрахунок за отриману партію товару відповідач повинен здійснювати протягом 14 календарних днів після отримання холодильної продукції на складі виробника.
Відповідно до п. 8.2., п.8.3. договору постачання договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2007 року або до закінчення виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, але не довше ніж до 31.12.2009р.
З наявної в матеріалах справи накладної №13164 від 20.03.2009р. (арк.спр.13), підписаної обома сторонами, відповідач отримав 122 холодильника торгової марки "Днепр" на загальну суму 211740,00грн., яку згідно до умов договору повинен був сплатити до 03.04.2009р.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу Україну покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товароррозпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати, покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З моменту отримання товару на складі виробника , відповідач двічі робив перерахунки грошових коштів на поточний рахунок позивача , а саме 40000,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2671 від 23.04.2009р. (арк.спр. 14) та 20000,00грн., що також підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2961 від 06.05.2009р. (арк.спр. 15).
Позивачем належним чином виконано свої зобов'язання перед відповідачем по договору № 12/04/07 від 12.04.2007 р., проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати грошових коштів за отриману продукцію , у зв"язку з чим станом на 01.07.2009р. сума боргу відповідача перед позивачем складає 151740,00грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості в сумі 151740,00грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів за отриману продукцію в розмірі 151740,00грн. та такими, що підлягають задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 5.3 договору постачання за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань сторонами була встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки на дату нарахування пені від суми заборгованості.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заявленої пені в сумі 10465,60 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 1325,90 грн. та інфляційні у сумі 5574,40 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача : державне мито - 16191,05 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 315,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 509, 526, 530, 546, 548, 551, 598, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173,174, 179 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" ( адреса: 61037, м. Харків, пр.-т Московський , 197-б, код ЄДРПОУ 21197076, п/р 26003301000165 у ХФ АКБ "Мрія", МФО 350631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" (85710, Донецька область, Волноваський район, с.Молодіжне, код ЄДРПОУ 31471849, п/р 26007170469171в ДОФ АКБ "Укрсоцбанк" м.Донецька, МФО 334011 ) заборгованості в розмірі 151740,00грн., пеню в сумі 10465,60 грн., інфляційні у розмірі 5574,40грн., три відсотки річних в сумі 1325,90 грн., а також 1691,05грн. державного мита та 315,00 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 21.08.2009р.
Справа №61/148-09.