Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" серпня 2009 р. Справа № 61/116-09
вх. № 5090/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Слабунов В.М., довіреність № 6344 від 23.12.2008р.;
відповідача - не з"явився;
третьої особи - не з"явився;
розглянувши справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в о. ЦЕЗ № 6 Харківської філії, м. Ізюм
до Ізюмська міська Рада, м. Ізюм
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ізюмське бюро технічної інвентаризації, м.Ізюм Харківської області
про визнання права власності
Позивач - ВАТ "Укртелеком" в особі Центру електрозв"язку № 6 Харківської філії ВАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Ізюмської міської Ради про визнання права власності на будівлю матеріально-технічного складу, яка розташована за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вул. Перемоги,9 за ВАТ "Укртелеком" а також про зобов'язання Ізюмську міську раду видати рішення про визнання права власності на вказаний склад. Також позивач просить зобов"язати Ізюмське БТІ зареєструвати право власності ВАТ "Укртелеком" на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вул. Перемоги,9.
В судовому засіданні 19.08.09р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом, а документи долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 19.08.09р. не з"явився. В письмових поясненнях (вх.№ 2404 від 20.07.09р.) просив суд розглянути справу без участі його представника в судовому засіданні , а також вирішити справу на розсуд суду.
Представник третьої особи в судове засідання 18.08.09р. не з"явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі його представника в судовому засіданні.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача та третьої особи.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги , дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 27.03.1980 року № 301 позивачу було відведено земельну ділянку загальною площею 0,28 га по вул. Перемоги,9 в м. Ізюм під будівництво матеріально-технічної бази (арк.спр.11).
Позивач в своєму позові вказує на те, що ним самовільно власними силами та з власних матеріалів було здійснено будівництво матеріально-технічної бази за вказаною адресою без проекту та вводу в експлуатацію.
Рішенням 23 сесії 24 скликання Ізюмської міської ради від 27.02.2004 року № 910 ВАТ «Укртелеком» дозволено оформити право оренди терміном на 10 року на забудовану земельну ділянку виробничого призначення площею 0,2285 га,що розташована за адресою: м. Ізюм, вул. Перемоги,9 для експлуатації і обслуговування споруди складу центру електричного зв'язку № 6 Харківської дирекції ВАТ «Укртелеком».
На підставі вказаного рішення 27.02.2004 року між Ізюмською міською радою та ВАТ«Укртелеком» було укладено договір оренди забудованої земельної ділянки виробничого призначення за адресою: м. Ізюм, вул. Перемоги,9, загальною площею 0,2285 га , строком на 10 років з 27.02.04р. до 27.02.2014р. для експлуатації і обслуговування споруди складу центру електричного зв'язку № 6 Харківської дирекції ВАТ «Укртелеком».
Згідно з актом приймання-передачі від 27.02.2004 року вказана земельна ділянка передана позивачу.
22.04.2004 року Ізюмським Бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю № 9 по вул. Перемоги в м.Ізюм.
18.12.2007 року позивач звернувся до голови Ізюмської міської ради з заявою про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю складу центру електричного зв'язку № 6 Харківської дирекції ВАТ «Укртелеком».
24.12.07 року Управління житлово-комунального господарства ВК Ізюмської міської ради надало позивачу відповідь з відмовою в реєстрації права власності на будівлю складу у зв'язку з відсутністю акту Державної технічної комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про визнання права власності на склад за адресою: м. Ізюм, вул. Перемоги,9.
З наявної у справі довідки про балансову вартість вказаного об'єкту вбачається, що вона складає 9934,13 грн.
Відповідно до наявного у справі висновку про технічний стан будівельних конструкцій нежитлового призначення № 9 по вул. Перемоги,9 в м. Ізюм вбачається, що несучі огороджуючи конструкції будівлі не мають серйозних пошкоджень та дефектів, які впливають на прочність, несучу спроможність та устойчивість конструктивних елементів, знижуючих надійність та безпеку експлуатації будівлі в цілому. Стан несучих будівельних конструкцій та конструктивних елементів будівлі після проведення комплексу заходів, які викладені у висновку , дає можливість дійти висновку про можливість подальшої безпечної експлуатації цієї будівлі протягом всього часу нормативного терміну служби до планового капітального ремонту.
З наявного у справі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 06.08.2009 року № 74 вбачається, що приміщення складу центру електричного зв'язку № 6 Харківської дирекції ВАТ «Укртелеком» № 9 по вул. Перемоги в м.Ізюм відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання цього висновку можуть бути використані за призначенням.
Згідно з експертним висновком Ізюмського районного управління Головного управління МНС України в Харківській області № 1461 від 31.07.2009 року у будівлі складу за адресою вул. Перемоги,9 в м.Ізюм було виявлено деякі порушення, проте, з наданої позивачем суду довідки вбачається, що позивачем вказані порушення усунуті, а саме: приміщення обладнане первинними засобами пожежегасіння згідно норм належності; будівля обладнана покажчиком місця знаходження пожежного гідранту; організаційні заходи з протипожежного режиму (про порядок паління, застосування відкритого огню, порядок проведення зварювальних робіт, порядок огляду після закінчення робочої зміни, порядок навчання й перевірки знань з пожежної безпеки, дії працівників у разі виявлення пожежі, порядок збирання відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі) визначені наказами по центру та затвердженими інструкціями. При цьому проводити відключення електромережі в приміщенні, проводити огляд і обслуговування обладнання немає можливості тому що до цієї будівлі не підведено енерговводу і відсутнє обладнання. Обладнати приміщення автоматичною пожежною сигналізацією можливо тільки після отримання права власності на це приміщення.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України 1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 та ч. 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.
Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позов про визнання права власності позивача є обґрунтованим, доведений суду необхідними конкретними доказами, в зв'язку з чим є таким, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Ізюмську міську раду видати рішення про визнання права власності на вказаний склад, суд зазначає наступне.
Пунктом 38, 42 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад та вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Отже, у разі задоволення позовних вимог про зобов'язання Ізюмську міську раду видати рішення про визнання права власності на вказаний склад тобто прийняття судом замість ради конкретного і бажаного позивачем рішення , буде порушено право ради самостійно вирішувати вказані питання , а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов"язання Ізюмське БТІ зареєструвати право власності ВАТ "Укртелеком" на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вул. Перемоги,9, суд вказує на те,що вказана особа є третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до положень статті 21 ГПК України відповідачами у справі є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. При цьому, позивач, пред'являє позовну вимогу про зобов"язання зареєструвати право власності не до відповідача, а до третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, що виключає можливість задоволення будь-яких вимог, пред'явлених до третіх осіб у справі.
До того ж, відповідно до приписів ст.1 ГПК України правом на звернення до господарського суду наділені особи для захисту свого порушеного або оспорюваного права та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач не надав суду доказів того, що Ізюмське БТІ якимось чином порушило його права та інтереси, заперечує проти його права власності чи відмовляється проводити дії щодо реєстрації такого права власності, в матеріалах справи такі докази відсутні.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов"язання Ізюмське БТІ зареєструвати право власності ВАТ "Укртелеком" на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вул. Перемоги,9 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. З урахуванням цього, суд покладає державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 108, ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати за Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Центру електрозв"язку № 6 Харківської філії ВАТ "Укртелеком" (ідентифікаційний код 21560766, адреса: 01030, м.Київ, б-р Шевченка, 18) право власності на будівлю матеріально-технічного складу, яка розташована за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вул. Перемоги,9.
В задоволенні позову в частині зобов'язання Ізюмську міську раду видати рішення про визнання права власності та зобов"язання Ізюмське БТІ зареєструвати право власності ВАТ "Укртелеком" на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська область, м.Ізюм, вул. Перемоги,9 - відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 20 серпня 2009 року.
Справа № 61/116-09