донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.08.2009 р. справа №33/117
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Акулової Н.В.
суддів
Старовойтової Г.Я. , Скакуна О.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Скаліуш Т.М., довіреність б/н б/д,
від відповідача:
Коротенко Р.О., довіреність №09-18/1487 від 02.01.2009року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь
на рішення
господарського суду
Донецької області
від
03.06.2009 року
по справі
№33/117 (Новікова Р.Г.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовкомплект-Сервіс" м.Маріуполь
до
Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь
про
стягнення суми боргу в розмірі 134636грн.16коп., інфляційної складової в розмірі 16804грн.42коп., 3% річних 2467грн.56коп., пені в розмірі 16261грн.38коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовкомплект-Сервіс”м. Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”м. Маріуполь про стягнення суми боргу в розмірі 134636грн.16коп., інфляційної складової в розмірі 16804грн.42коп., 3% річних 2467грн.56коп., пені в розмірі 16261грн.38коп./арк. справи 2-3/.
У відповідності з приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою, яка надійшла до господарського суду Донецької області 12.05.2009р. зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму богу в розмірі 134636грн.16коп., інфляційну складову в розмірі 16804грн.42коп., 3% річних в розмірі 2467грн.56коп. та пеню в розмірі 16261грн.38коп. /арк. справи 30/.
Заявою №258 від 13.05.2009р. позивач зазначив, що в тексті позовної заяви було зазначено про нарахування суми пені в розмірі 21657грн.20коп., але в резолютивній частині позову вказана сума не фігурувала, позивач вказує на зміну ним предмету позову та пред'явлення до стягнення з відповідача боргу в розмірі 134636грн.16коп., інфляційну складову в розмірі 16804грн.42коп., 3% річних в розмірі 2467грн.56коп. та пеню в розмірі 16261грн.38коп./арк. справи 37/.
Рішенням від 03.06.2009року господарський суд Донецької області /суддя НовіковаР.Г. / позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 134636грн.16коп., суму інфляційної складової за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. в розмірі 14459грн.17коп., 3% річних за період з 26.10.2008р. по 12.05.2009р. в сумі 2189грн.07коп., пеню в розмірі 14000грн., у задоволенні вимог про стягнення 2261грн.38коп. пені, 2345грн.25коп. інфляційної складової, 278грн.49коп. 3% річних відмовлено. /арк. справи 45- 47/.
Рішення мотивоване тим, що між Відкритим акціонерним товариством „Азовсталь” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Азовкомплект-Сервіс” підписаний договір №4600033548/502 від 20.05.2008р., згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в договорі та специфікаціях до нього, номенклатура, кількість та ціна якого визначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору; позивачем у період вересень 2008р. -жовтень 2008р. на адресу Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”м. Маріуполь була здійснена поставка продукції, визначеної у специфікації №1 від 09.06.2008р. до договору на загальну суму 168295грн.20коп., що підтверджується матеріалами справи (видаткові накладні №6 від 16.09.2008р., №7 від 15.10.2008р.; довіреність серія НБЙ №337487/1331 від 15.10.2008р. та довіреність серія НБЙ №337390/1234 від 16.09.2008р.); згідно наданої позивачем виписок з банківського рахунку відповідач здійснив часткові платежі за отриману продукцію, внаслідок чого утворилась сума боргу в розмірі 134636грн.16коп. за договором №4600033548/502 від 20.05.2008р. та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційної індексації. Відповідно до пункту 9.6 договору №4600033548/502 від 20.05.2008р. у разі несплати покупцем поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості несплаченої продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. На підставі викладеного, позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 16261грн.38коп., враховуючи положення договору №4600033548/502 від 20.05.2008р. та специфікації №1 від 09.06.2008р. суд дійшов висновку, що відлік часу для виконання обов'язку оплатити отриману продукцію за видатковими накладними №6 від 16.09.2008р. та №7 від 15.10.2008р. почався саме з 15.10.2008р. (дати передання відповідачу необхідного пакету документів згідно з умовами пункту 6.2 пункту 6 специфікації №1 від 09.06.2008р.); період нарахування пені становитиме з 26.10.2008р. по 28.03.2009р. (сума боргу за видатковою накладною №6 від 16.09.2008р.) та з 26.10.2008р. по 26.04.2009р. (сума боргу за видатковою накладною №7 від 15.10.2008р.) З урахуванням викладеного, належний розмір пені дорівнює 14000грн.; Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми інфляційної складової за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. в розмірі 14459грн.17коп. та 3% річних за період з 26.10.2008р. по 12.05.2009р. в сумі 2189грн.07коп., в іншій частині вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”м. Маріуполь апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2009року у справі №33/117 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи./арк. справи 54-56/.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач належними доказами не довів позовні вимоги та не надав суду обґрунтованого розрахунку суми боргу.
Представник позивача вважає рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2009року у справі №33/117 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки продукції за договором, докази оплати якої відсутні, що свідчить про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором та є підставою для задоволення позовних вимог., розрахунок суми боргу є обгрнтованим.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами у справі підписаний договір купівлі-продажу №4600033548/502 від 20.05.2008року./арк. справи 4-9/.
Предметом даного договору є зобов'язання Постачальника поставити, а Покупця прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених в договорі та специфікаціях до нього, номенклатура, кількість та ціна якого визначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору./п. 1.1 договору/.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплено печатками підприємств.
Строк дії договору встановлено сторонами з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008року, а за гарантійними зобов'язаннями постачальника -до закінчення цих зобов'язань./п.12.3 договору/.
У відповідності з п. 2.1 договору найменування /номенклатура, асортимент/ , кількість, якісні показники, ціна, строки та умови поставки продукції вказуються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2008року між сторонами у справі укладена специфікація №1 до договору №4600033548/502 від 20.05.2008року./арк. справи 10 -11/.
Специфікація підписана сторонами у встановленому порядку та скріплена печатками підприємств та є невід'ємною частиною договору.
За приписом п.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Продукція поставляється на умовах DDP ВАТ „МК „Азовсталь”, якщо інші умови не будуть визначені в специфікаціях. Датою поставки продукції при перевезення залізничним транспортом є дата штемпелю станції в залізничній накладній. При поставці автомобільним транспортом -дата передачі продукції представнику покупця на складі покупця відповідно до товаро - транспортної накладної./розділ 4 договору/.
Специфікацією №1 умови поставки не змінювались.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору №4600033548/502 від 20.05.2008року позивачем у період вересень 2008року -жовтень 2008року на адресу Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”м. Маріуполь була здійснена поставка продукції, визначеної у специфікації №1 від 09.06.2008року до договору №4600033548/502 від 20.05.2008року на загальну суму 168295грн.20коп.
Факт поставки продукції підтверджується видатковими накладними №6 від 16.09.2008року, №7 від 15.10.2008року./арк. справи12-13/.
Накладні підписані сторонами без заперечень, тому приймаються судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду в якості належних та допустимих доказів факту здійснення постачання продукції відповідачу.
Отримання вказаної продукції уповноваженим представником відповідача підтверджено довіреностями НБЙ №337487/1331 від 15.10.2008року та НБЙ №337390/1234 від 16.09.2008року, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи./арк. справи 14/.
Відповідач не заперечує факт отримання продукції.
Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вказані первинні документи, а саме: накладні та довіреності є належними доказами поставки товару відповідачу у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару у в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Суду першої інстанції не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленої продукції, не надано доказів відмови від цієї продукції, тому господарський суд , на думку судової колегії, дійшов вірного висновку, що покупець прийняв продукцію.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що фактичне здійснення позивачем поставки продукції та отримання відповідної продукції відповідачем підтверджено наявними у справі доказами.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата продукції здійснюється в порядку, визначеному в специфікаціях до даного договору. Покупець має право здійснити свої зобов'язання з оплати достроково.
Згідно пункту 6 специфікації №1 від 09.06.2008року сторони визначили, що покупець сплачує попередню оплату в розмірі 20% вартості продукції за специфікацією №1, датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку покупця.
Решта вартості продукції (80%) оплачується за фактом поставки продукції протягом 10 календарних днів, наступних за днем поставки та отриманням покупцем документів, зазначених в пункті 4.1 договору.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо помилки у тексті специфікації, так як, згідно п. 4.1 договору містить умови поставки продукції, тоді як перелік документів, що повинен надаватись разом з продукцією визначено п.7.1 договору.
Відповідно до пункту 7.1 договору №4600033548/502 від 20.05.2008року постачальник зобов'язаний передати покупцю на продукцію, що постачається, наступні оригінали документів -транспортні та супровідні документи, сертифікат якості, технічний паспорт, рахунок-фактуру, пакувальний сертифікат.
Як вбачається з реєстру передачі документів, що супроводжують продукцію поставлену за специфікаціями №1, 15.10.2008року відповідачу були передані документи, визначені пунктом 7.1 договору. /арк. справи 38/.
Факт передачі вказаних документів разом з продукції представником відповідача не заперечується.
Таким чином, враховуючи той факт, що поставка продукції здійснювалась позивачем 16.09.2008року та 15.10.2008року, судом встановлено факт отримання відповідачем вказаної продукції, на момент звернення до суду першої інстанції з позовною заявою / 22.04.2009року/, строк виконання зобов'язання відповідача у частині оплати отриманої продукції настав.
Як вбачається з виписок з банківського рахунку, відповідач здійснив часткові платежі за отриману продукцію, внаслідок чого утворилась сума боргу в розмірі 134636грн.16коп. за договором №4600033548/502 від 20.05.2008року./арк справи 15/.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем на користь позивача суми заборгованості 134636грн.16коп.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором в частині поставки продукції, тоді як, відповідач всупереч вимогам договору свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати не виконав, у зв'язку з чим з його боку виникла заборгованість за договором №4600033548/502 від 20.05.2008року в сумі 134636грн.16коп., тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Заперечення відповідача щодо відсутності у матеріалах справи обґрунтованого розрахунку суми боргу є недоцільним, оскільки спростовується матеріалами справи, зокрема, розрахунок суми основного боргу міститься у тексті позовної заяви тощо.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями, згідно зі ст.. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно пункту 9.6 договору №4600033548/502 від 20.05.2008року сторонами встановлено, що у разі несплати покупцем поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості несплаченої продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 16261грн.38коп. за період з 27.09.2008р. по 28.03.2009р. та з 26.10.2008р. по 26.04.2009р. за кожною накладною відповідно.
Але, враховуючи положення договору №4600033548/502 від 20.05.2008року та специфікації №1 від 09.06.2008року суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відлік часу для виконання обов'язку оплатити отриману продукцію за видатковими накладними №6 від 16.09.2008року та №7 від 15.10.2008року почався саме з 15.10.2008року (дати передання відповідачу необхідного пакету документів згідно з умовами пункту 6.2 пункту 6 специфікації №1 від 09.06.2008р.)
Відповідно суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що період нарахування пені становитиме з 26.10.2008року по 28.03.2009року (сума боргу за видатковою накладною №6 від 16.09.2008року) та з 26.10.2008року по 26.04.2009року (сума боргу за видатковою накладною №7 від 15.10.2008року).
Таким чином, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що належний розмір пені дорівнює 14000грн., відповідно вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню у визначеній сумі, в іншій частині вказані вимоги задоволенню не підлягають як заявлені безпідставно.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимагає стягнення з відповідача інфляційної складової в розмірі 16804грн.42коп. та 3% річних в розмірі 2467грн.56коп. / з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог/.
Розрахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних здійснено позивачем невірно, відповідно, здійснивши перерахунок даних сум, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційної складової та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме: інфляційна складова за період з листопада 2008року по квітень 2009року в розмірі 14459грн.17коп. та 3% річних за період з 26.10.2008року по 12.05.2009року в сумі 2189грн.07коп., в іншій частині заявлених вимог щодо стягнення інфляційної складової та 3% річних слід відмовити, оскільки вони заявлені безпідставно.
Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2009року у справі №33/117 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”м. Маріуполь -без задоволення.
Головуючий Н.В. Акулова
Судді: Г.Я. Старовойтова
О.А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5-ГСДО