Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" серпня 2009 р. Справа № 63/06-09
вх. № 4728/5-63
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився 3-ї особи
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром", м. Дніпропетровськ
до Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева", м. Харків
про стягнення 139029,42 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 79564,56 грн. основного боргу, 9582,83 грн. інфляційних збитків, 1988,88 грн. 3% річних, 10023,65 грн. пені та 37869,50 грн. штраф, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача надав через канцелярію господарського суду заяву про уточнення позовних вимог від 14.08.2009 р. вх.№2827 в сторону їх збільшення, в якій просить стягнути з відповідача 84875,17 грн. основного боргу, 8009,08 грн. інфляційних збитків, 2558,21 грн. 3% річних, 9392,81 грн. пені, 5219,5 грн. штрафу, 1100,54 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, просить суд повернути зайве сплачене державне мито в сумі 289,74 грн. Заява позивача про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право позивача до винесення рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог.
Представник позивача у призначене судове засідання не з"явився, надав через канцелярію господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи від 14.08.2009 р. вх.№2828, в зв"язку з відрядженням представника позивача до м. Чернігова., яке залучено до матеріалів справи.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відмовляє у його задоволенні.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з"явився, надав через канцелярію господарського суду відзив на позовну заяву від 14.08.2009 р. вх.№19346, в якому позовні вимоги визнає частково на суму 74564,56 грн. основного боргу, в іншій частині просить суд у позові відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, заяву позивача про уточнення позовних вимог від 14.08.2009 р. вх.№2827, судом встановлено, що позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 90484,56 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними № РН-0000925 від 10.06.2008 року на суму 28408,80 грн., № РН-0000931 від 11.06.2008 року на суму 22869,36 грн., № РН-001241 від 27.08.2008 року на суму 5625,00 грн., № РН-0001334 від 22.09.2008 року на суму 14407,20 грн., № РН-0001390 від 22.09.2008 року на суму 1747,20 грн., № 1300 від 11.09.2008 р. на суму 4071,00 грн., № РН-0001446 від 29.10.2008 р. на суму 2436,00 грн. та №711 від 30.06.2009 р. на суму 10920,00 грн.
Відповідач отримав товар на загальну суму 90484,56 грн. та оплатив наданий позивачем товар згідно видаткової накладної №1300 від 11.09.2008 р. на суму 4071,00 грн. та частково оплатив товар згідно видаткової накладної №РН-0001334 від 22.09.2008 р. на суму 929,00 грн., що підтверджується наданим платіжним дорученням №6540 від 12.09.2008 р. та наданим позивачем розрахунком суми позову станом на серпень 2009 р. Всього відповідач перерахував на рахунок позивача за поставлений товар 5000,00 грн.
Таким чином, станом на 17.08.2009 р. сума боргу відповідача становить 85484,56 грн. (90484,56 - 5000,00=85484,56).
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приймаючи до уваги викладені обставини, суд вважає суму 85484,56 грн. основного боргу належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач також звернувся з вимогою стягнути з відповідача 8009,08 грн. інфляційних збитків, 2558,21 грн. 3% річних, 9392,81 грн. пені та 5219,5 грн. штрафу.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що 17.09.2007 р. господарським судом Харківської області винесено ухвалу №Б-39/161-07 про порушення провадження щодо визнання ДП "Завод ім. Малишева" банкрутом. Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" п. 6 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
02.10.2007 р. господарським судом Харківської області винесено ухвалу про роз'яснення п. 6 ухвали № Б-39/161-07 від 17.09.2007 р.
Станом на сьогоднішній день справа не закрита, мораторій на задоволення вимог кредиторів не скасовано.
Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Таким чином, передбачені ст. 625 ЦК України санкції є спеціальними видами відповідальності, встановленими законом за порушення грошового зобов'язання.
Позивачем здійснені інфляційні нарахування та нарахування 3%, які по своїй суті є фінансовими санкціями, передбаченими чинним законодавством за неналежне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 28.02.2007 р. по справі №1/364: «Положення ст. 625 Цивільного кодексу України, які передбачають сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, містяться у главі 51 цього Кодексу, що регулює правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання. Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрати матеріального характеру.Відповідно, такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання. У випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. Отже, з моменту дії мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції, оскільки з цього моменту відсутня вина боржником у несплаті основної заборгованості, у зв'язку з встановленим обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів. Колегія суддів зазначає, що основне завдання мораторію полягає як в зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію (конкурсна заборгованість), так і в зупиненні нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих грошових зобов'язань, тому на конкурсну заборгованість не поширюється будь-які нарахування, в т. ч. 3% річних та індекс інфляції".
Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія мораторія на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.
3% річних та інфляційні нарахування у цьому переліку відсутні, а відповідно мораторій на них поширюється, незважаючи навіть на ту обставину, є дані види відповідальності санкціями, чи ні.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 8009,08 грн. інфляційних збитків, 2558,21 грн. 3% річних, 9392,81 грн. пені та 5219,5 грн. штрафу, не підлягають задоволенню в повному об"ємі.
Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення необхідно покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2007 р. по справі №1/364, п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи відмовити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків (61067, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, р/р 260093013373 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром", м. Дніпропетровськ (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41, оф. 325, код ЄДРПОУ 32613928, р/р 26008033771200 у АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) 85484,56 грн. основного боргу, 854,84 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Видати довідку про повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 283,65 грн.
В частині стягнення 8009,08 грн. інфляційних збитків, 2558,21 грн. 3% річних, 9392,81 грн. пені та 5219,5 грн. штрафу, в позові відмовити.
Суддя Погорелова О.В.
Рішення підписане17.08.2009 р.