01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.08.2009 № 35/128
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Горголь І.С.
За участю представників:
позивача - Мошенець Д.М. (дов. від 19.01.2009 року № 196-254/КР);
відповідача - Чехонадський А.О. (дов. від 30.03.2009 року, б/н);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров"я в кишені"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2009
у справі № 35/128 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров"я в кишені"
про стягнення 5731,15 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2009 року у справі № 35/128 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (далі - позивач, КП “Київреклама”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені” (далі - відповідач, ТОВ “Здоров'я в кишені”) про стягнення 5 731,15 грн. задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені” на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київ реклама” 3 996,12 грн. заборгованості за договором № 18400/ТК від 01.04.2005 року, 101,95 грн. пені , 194,34 грн. - 3 % річних, 1 438,74 грн. інфляційних витрат, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які визнані встановленими, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, суд не взяв до уваги, що рахунки-фактури мали виставлятись з квітня 2005 року, оскільки договір укладено 01.04.2005 року, а, відтак, заборгованість мала виникнути в 2005 році до 01.07.2005 року, отже, договір є припиненим, а строк позовної давності сплив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 год.15 хв. 23.06.2009 року та зобов'язано відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені”, до дня розгляду скарги надати довідку Державного казначейства про зарахування суми державного мита в розмірі 51,00 грн., сплаченого згідно квитанції від 18.05.2009 року № 493/з160 за подання апеляційної скарги.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” надало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені” без задоволення, а спірне рішення від 24.04.2009 року - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.08.2009 року.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.0-7.2009 року строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені” у справі № 35/128 було продовжено на один місяць.
18.08.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати повністю оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2005 року Госпрозрахункова організація “Київреклама”, правонаступником якої відповідно до рішення Київської міської ради від 28.09.2006 року № 8/65 є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” уклала договір № 1840/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами з Товариством з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені”, згідно умов якого та на виконання “Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві”, робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невід'ємною частиною цього договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (далі - Дозвіл) на розміщення об'єктів зовнішньої реклами (далі - ОЗР), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням - для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору. Дозвіл на розміщення ОЗР є невід'ємною частиною цього Договору. Місця надаються для розміщення виключно тих об'єктів, що вказані у Додатку (-ах) до цього договору.
Згідно п. 4.1. та п. 4.2 договору, розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків-фактур, наданих робочим органом. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.
Відповідно до п. 4.5. договору, плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої робочим органом, на поточний рахунок останнього.
Згідно п. 6.2 та п. 6.3 договору, сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань згідно з цим договором та чинним законодавством. За несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 7 договору, строк дії договору визначається по кожному місцю розташування ОЗР окремо у додатках (адресних програмах) , які є невід'ємною частиною договору. Строк дії цього договору може бути продовжено шляхом укладення додаткової угоди та внесення змін до додатків (адресних програм). Умови цього договору також поширюються на правовідносини сторін при проведенні короткочасних, тимчасових, регулярних рекламних акцій. В цьому разі сторони складають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають умови проведення рекламної акції та порядок оплати за використання місць для розташування ОЗР. Якщо під час виконання умов цього договору розповсюджувач зовнішньої реклами виявить бажання достроково припинити термін його дії (в повному обсязі або в частині окремих місць, наданих для розміщення ОЗР), останній зобов'язується письмово, не пізніше ніж за один місяць до запланованої дати припинення договору повідомити про це робочий орган. В цьому випадку всі зобов'язання сторін, пов'язані із наданням місць для розташування ОЗР, в частинах яких розповсюджувачем зовнішньої реклами заявлено відмову від виконання умов цього договору, припиняються при умові, що розповсюджувачем зовнішньої реклами належним чином виконані зобов'язання щодо здійснення демонтажу ОЗР в порядку та строки, визначені цим договором, проведені роботи по відновленню благоустрою місць розміщення ОЗР після їх демонтажу, а також проведені розрахунки з робочим органом у повному обсязі на день припинення зобов'язань. В разі, якщо у місячний термін з дати отримання робочим органом письмового повідомлення розповсюджувача зовнішньої реклами про відмову про виконання цього договору останнім не виконані належним чином всі зобов'язання, термін дії цього договору в частині ОЗР, відносно яких розповсюджувачем зовнішньої реклами заявлено відмову, припиняється з дати виконання ним цих зобов'язань, а також зобов'язань про відшкодування витрат робочого органу по демонтажу та подальшому зберіганню ОЗР, якщо такі витрати зазнає робочий орган у відповідності до умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2005 року сторони підписали додаток № 1 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 1840/ТК від 01.04.2005 року, відповідно до якого останнім строком дії реклами є 01.06.2010 року.
24.06.2009 року сторонами укладено додаток № 2 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 1840/ТК від 01.04.2005 року, згідно якого сторони додатково визначили місце користування рекламою та строк до 30.06.2010 року.
15.08.2009 року сторони підписали додаток № 3 до договору на право тимчасового користування місцями для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 1840/ТК від 01.04.2005 року, згідно якого додатково визначили місце користування рекламою та строк до 01.09.2010 року.
Таким чином, договір є чинним на момент розгляду справи.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження волевиявлення відповідача достроково розірвати договір або припинити його дію, як того вимагають умови договору.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки договір чинний, то застосування строку позовної давності до спірних правовідносин є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов договору позивачем було виставлено ТОВ “Здоров'я в кишені” рахунки-фактури: № 65843 від 15.03.2007 року, № 65841 від 15.12.2006 року, № 54784 від 19.08.2006 року, № 54783 від 15.06.2006 року, № 54782 від 15.03.2006 року, КП-09/113546 від 19.01.2009 року, з КП-07/110852 від 18.12.2008 року, КП-07/42506\4 від 11.11.2008 року, КП-07/108337 від 10.11.2008 року, КП-07/106228 від 15.10.2008 року, КП-07/103380 від 08.09.2008 року, КП-07/100850 від 12.08.2008 року, КП-07/98673 від 15.07.2008 року, КП-07/95947 від 10.06.2008 року, КП-07/94340 від 15.05.2008 року, КП-07/92234 від 15.04.2008 року, КП-07/89963 від 14.03.2008 року, КП-07/87811 від 07.02.2008 року, КП-07/85863 від 15.01.2008 року, КП-07/83850 від 14.12.2007 року, КП-07/81Ш від 15.11.2007 року, КП-07/79831 від 15.10.2007 року, КП-07/77217 від 14.09.2007 року, № 75233 від 15.08.2007 року, № 73428 від 13.07.2007 року, № 71430 від 15.06.2007 року, № 69057 від 15.05.2007 року, № 67638 від 13.04.2007 року на загальну суму 3 996,12 грн.
Однак, ТОВ “Здоров'я в кишені” в порушення умов договору вказані рахунки-фактури не оплатило, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед КП “Київреклама” в розмірі 3 996,12 грн.
Отже, позовні вимог в частині стягнення з ТОВ “Здоров'я в кишені” суми основного боргу в розмірі 3 996,12 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи ТОВ “Здоров'я в кишені”, що позивач повинен був виставити рахунки-фактури за договором також за 2005 рік не приймаються судом до уваги, оскільки стягнення заборгованості це право позивача, а не обов'язок.
Крім того, КП “Київреклама” просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання інфляційні нарахування в розмірі 1 438,74 грн., три відсотки річних в розмірі 194,34 грн. та пеню в розмірі 101,95 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 626 ЦК України зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, вимоги про стягнення з ТОВ “Здоров'я в кишені” інфляційних втрат в розмірі 1 438,74 грн. та три відсотки річних в розмірі 194,34 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, умовами договору за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) передбачено нарахування розповсюджувачу зовнішньої реклами пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відтак, позовні вимоги КП “Київреклама” в частині стягнення з ТОВ “Здоров'я в кишені” пені в розмірі 101,95 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені” не доведено вимоги апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2009 року по справі № 35/128 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені” про стягнення 5 731,15 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я в кишені” - без задоволення.
2. Справу № 35/128 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Вербицька О.В.
Буравльов С.І.
19.08.09 (відправлено)