01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.08.2009 № 20/33
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Горголь І.С.
За участю представників:
позивача - Лихошов В.І. (дов. від 30.12.2008 року № 255-4181);
відповідача - не'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудмайстер"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2009
у справі № 20/33 (суддя Палій В.В.)
за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудмайстер"
про стягнення 121607,26 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2009 року у справі № 20/33 за позовом Державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” (далі - позивач, ДП “ДНДІ будівельних конструкцій”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІБУДМАЙСТЕР” (далі - відповідач, ТОВ “СІТІБУДМАЙСТЕР”) про стягнення 121 607,26 грн. задоволено частково: стягнуто з ТОВ “СІТІБУДМАЙСТЕР” на користь Державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” 88 200,00 грн. основного боргу, 15 787,80 грн. пені, 6 174,00 грн. штрафу2 000,81 грн. - 3 % річних, 9 349,20 грн. збитків від інфляції, 1 215,12 грн. державного мита та 117,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “СІТІБУДМАЙСТЕР” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, суд не взяв до уваги, що договір на суму, що перевищує 100 000,00 грн., від імені товариства було укладено директором одноособово, тобто з перевищенням повноважень, встановлених Статутом відповідача, а, відтак, такий договір є недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІБУДМАЙСТЕР” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 18.06.2009 року.
Державне підприємство “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” надало письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІБУДМАЙСТЕР” без задоволення, а спірне рішення від 22.04.2009 року - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.08.2009 року.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІБУДМАЙСТЕР”, поданої у справі № 20/33, продовжено на один місяць.
13.08.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове .засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, двохмісячний строк вирішення спору у зв'язку із неявкою представника відповідача було продовжено, а представник відповідача в судове засідання так і не являється, а також, враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
В судовому засіданні представник позивача усно просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2008 року Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (Виконавець) правонаступником якого є Державне підприємство “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”, уклало договір № 1992 на створення і передачу науково-технічної продукції з ТОВ “СІТІБУДМАЙСТЕР” (Замовник), згідно умов якого Замовник доручає, оплачує витрати і приймає виконану роботу, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання та здачі (передачі) робіт зі створення науково-технічної продукції за темою: “Технічний стан будинків, прилеглих до майданчика будівництва за адресою: м. Київ, п, Возз'єднання, 15 в Дніпровському районі”.
Відповідно до п. 1.2 договору, вимоги до роботи або науково-технічної продукції, що є предметом договору, викладені у технічному завданні на створення науково-технічної продукції, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 2).
Згідно п. 1.3 договору, зміст та обсяги робіт в цілому, склад і терміни виконання етапів визначаються календарним планом, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 3).
Відповідно до календарного плану виконання науково-технічної роботи, терміни виконання (закінчення) робіт визначені квітнем, травнем 2008 р. Вартість робіт визначена у розмірі 176 400,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 29 400,00 грн.
Як визначено у ст. 2 договору, за створену продукцію згідно з договором Замовник перераховує Виконавцеві відповідно до протоколу про договірну ціну, що є невід'ємною частиною цього договору 147 000,00 грн., плюс ПДВ - 29 400,00 грн. Разом 176 400,00 грн. Після підписання договору Замовник зобов'язаний протягом 10 календарних днів перерахувати на рахунок Виконавця аванс 50% 88 200,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% -14 700,00 грн. Оплата проводиться поетапно відповідно до календарного плану на підставі актів здавання-приймання робіт, виходячи з їх фактичної вартості. Останній етап оплачується протягом 10 календарних днів після підписання акту прийому-передачі.
Відповідно до ст. 3 договору, після завершення робіт (етапів) Виконавець представляє Замовнику акт здавання-приймання продукції у 2-х примірниках та продукцію, що передбачена умовами договору у 2-х примірниках. Замовник протягом 5 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних матеріалів, зазначених календарним планом цього договору, зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт здавання-приймання продукції і оплатити його протягом 10 днів. У разі вмотивованої відмови Замовника від підписання акта здавання-приймання продукції сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термін їх виконання.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором Виконавець та Замовник несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства,
На виконання умов договору відповідач перерахував на рахунок позивача 88 200,00 грн. авансу, що підтверджується платіжним дорученням від 04.04.2008 року № 8.
23.04.2008 року сторонами договору підписано акт №402 здавання-приймання науково-технічної продукції за договором № 1992 від 28.03.2008 року на суму 58 440,00 грн., в т. ч. ПДВ - 9 740,00 грн. 29.05.2008 р. сторонами підписано акт № 545 здавання-приймання науково-технічної продукції за договором № 1992 від 28.03.2008 року на суму 117 960,00 грн., в тому числі, ПДВ - 19 660,00 грн.
Однак, в порушення умов договору, ТОВ “СІТІБУДМАЙСТЕР” протягом 10-ти календарних днів після підписання акту прийому-передачі не оплатило виконані позивачем роботи.
31.10.2008 року ДП “ДНДІ будівельних конструкцій” направило ТОВ “СІТІБУДМАЙСТЕР” претензію на суму 88 200,00 грн. та просило терміново перерахувати заборгованість. Вказана претензія була одержана відповідачем 04.11.2008 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Станом на 22.04.2009 року заборгованість ТОВ “СІТІБУДМАЙСТЕР” перед позивачем складає 88 200,00 грн., що підтверджується довідкою про облікову дебіторську заборгованість.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше ас передбачено цим Кодексом.
Як визначено ст. 892 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 898 ЦК України, замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: 1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; 2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; 3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналізуючи викладене, судова колегія вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 88 200,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, ДП “ДНДІ будівельних конструкцій” просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання 9 349,20 грн. - інфляційних нарахувань, 2 008,06 грн. - три проценти річних, 15 876,00 грн. - пені, 6 174,00 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 626 ЦК України зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимог щодо стягнення 9 349,20 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо стягнення з ТОВ “СІТІБУДМАЙСТЕР” трьох процентів річних, то судова колегія погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ДП “ДНДІ будівельних конструкцій”, з урахуванням того, що строк оплати 18.06.2008 р. припадає на вихідний день, складає 2 000,81грн.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ст. 231 ЦК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Оскільки відповідно до довідки АА № 156862 з ЄДРПОУ, позивач є державним підприємством, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення наведеної статті.
Отже, враховуючи, що строк оплати 10.06.2008 р. припадає на вихідний день, судова колегія погоджується з розрахунком пені господарського суду м. Києва та вважає, що сума пені, яка підлягає стягненню з ТОВ “СІТІБУДМАЙСТЕР”, складає 15 787,80 грн. Крім того, вимога Державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6 174,00 грн. також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції ТОВ “СІТІБУДМАЙСТЕР” не доведено вимоги апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2009 року по справі № 20/33 за позовом Державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІБУДМАЙСТЕР” про стягнення 121 607,26 грн. залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІБУДМАЙСТЕР” - без задоволення.
2. Справу № 20/33 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Вербицька О.В.
Буравльов С.І.
17.08.09 (відправлено)