01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"30" червня 2009 р. Справа № 5/099-09
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д», м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба», с. Капустинці
про
стягнення 10189,44 грн.
за участю представників:
позивача:
Магур Н.І. -дов. від 18.06.2009р. № 74
відповідача:
не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(далі -Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба»(далі - Відповідач) про стягнення 10189,44 грн., з яких 9000 грн. основного боргу, 625,82 грн. пені, 485,39 грн. інфляційних втрат та 78,23 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 30.04.2009р. та від 28.05.2009р. в судове засідання двічі не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір купівлі продажу від 26.09.2008р. № 31 (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач -продавець зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність покупця -відповідача зерно пшениці, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1 договору).
Загальна сума договору становить 9000 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 1500 грн. (п. 1.3 договору).
Згідно п. 3.1 договору позивач зобов'язався в строк до 01.10.2008 р. передати відповідачеві товар, а також документи, що підтверджують його походження та якісні характеристики.
У відповідності до п. 3.2 договору відповідач зобов'язався прийняти товар від позивача і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені договором.
Згідно п. 6.1 договору оплата товарів відповідачем здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок позивача на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання товару.
Договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.3 договору).
На виконання умов договору позивач по видатковій накладній № РН-0000411 від 29.09.2008 р. передав відповідачу товар -зерно пшениці на суму 9000 грн., а відповідач на підставі довіреності серії ЯОФ № 563857 від 26.09.2008р. вказаний товар отримав.
Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача двічі надсилались претензії з вимогами здійснити розрахунок за поставлений товар, (копії претензій наявні в матеріалах справи). Однак, відповідач зазначені претензії позивача залишив без відповіді та задоволення.
Станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 9000 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 9000 грн. заборгованості за поставлений товар.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період з жовтня 2008р. по січень 2009р. складають 485,39 грн., три проценти річних з простроченої суми за вказаний період складають 78,23 грн.
Здійснений позивачем розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач на підставі п. 7.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 625,82 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9000 грн. основного боргу, 485,39 грн. інфляційних втрат, 78,23 грн. 3% річних та 625,82 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба»(07754, Київська область, Яготинський р-н., с. Капустинці, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 30771141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(03039, м. Київ, просп. Червонозоряний, 119, код ЄДРПОУ 32822831) 9000 (дев'ять тисяч) грн. -основного боргу, 625 (шістсот двадцять п'ять) грн. 82 коп. пені, 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 78 (сімдесят вісім) грн. 23 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.
Дата підписання рішення 12.08.2009р.